Сінгапур вийшов зі складу Малайзії 9 серпня 1965 року після політичних і економічних суперечок, на тлі загострення міжетнічної напруги.
Керівники Сінгапуру сподівалися, що об’єднання допоможе розвивати економіку, створювати робочі місця й наблизить незалежність.
Сінгапур увійшов до складу Малайзії 16 вересня 1963 року: більший спільний ринок мав підтримати промисловість і створення робочих місць.
Повне внутрішнє самоврядування Сінгапуру почалося 3 червня 1959 року, але це ще не означало повної незалежності від Британії.
Після капітуляції Сінгапуру 15 лютого 1942 року японські військові 18 лютого розпочали перевірки китайського населення.
Після тижня боїв у британських військ критично бракувало води, їжі та боєприпасів.
1 квітня 1867 року Сінгапур разом із Пенангом і Малаккою увійшов до коронної колонії Стрейтс Сетлментс.
План Джексона, або план Раффлза, був схемою впорядкування міста Сінгапур, укладеною на початку 1820 х років.
Міграція з Китаю, Індії, Малакки та сусідніх островів перетворила Сінгапур на багатонаціональне портове місто.
У 1765 році Шах Алам II надав Ост Індській компанії право збирати доходи в Бенгалії, Біхарі й Оріссі.
Розташування Сінгапуру на важливих морських шляхах давало Британії змогу зміцнити торгівлю між Індією та Китаєм і протидіяти впливу Нідерландів.
У XIII–XIV століттях Темасек був важливим портом на морських шляхах між Індійським океаном і Південнокитайським морем.