Чому Росія відкинула заклик України в ООН до негайного припинення вогню

Росія відкинула заклик України через принципову розбіжність щодо послідовності дій. Київ і держави, що його підтримали, наполягали: повне, негайне й безумовне припинення вогню має передувати змістовним мирним переговорам. Москва ж заявила, що не припинятиме воєнних дій у процесі переговорів. 6834

Москва не прийняла формулу «спершу припинення вогню»

На засіданні Ради Безпеки ООН 23 вересня міністр закордонних справ Андрій Сибіга заявив, що Україна погодилася на повне, негайне та безумовне припинення вогню, і закликав Росію зробити те саме перед початком предметних мирних переговорів. Таку позицію підтримала спільна заява 51 держави-члена ООН. 68

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров відкинув цю логіку. Він сказав, що Росія не ставитиме на паузу свою так звану «спеціальну військову операцію» на період переговорів — незалежно від їхнього формату. За його словами, Європа прагне паузи, аби Україна могла відновити військові спроможності. 34

Отже, суперечка точилася не лише навколо самого факту переговорів. Головне питання полягало в тому, чи мають бойові дії припинитися на час цих переговорів.

Підтримка в Раді Безпеки: що вона означала, а чого не означала

За повідомленнями, припинення вогню підтримали 14 із 15 членів Ради Безпеки, а також Україна, Європейський Союз і понад 50 держав. 410

Водночас це не було голосуванням Ради Безпеки за резолюцію про припинення вогню в Україні. На цьому засіданні таку резолюцію на голосування не виносили. Тож згадана підтримка засвідчувала політичний і дипломатичний тиск на Росію, а не ухвалене Радою обов’язкове рішення. 1046

Статус Росії як постійного члена Ради Безпеки є ключовим обмеженням для будь-якої змістовної резолюції, яку Москва не підтримує: негативний голос постійного члена може заблокувати її ухвалення. Тому підтримка інших членів Ради сама по собі не може змусити Росію погодитися на припинення вогню.

Чому в центрі дискусії опинилася енергетика

Переговори про припинення вогню відбувалися на тлі загрози ударів по енергетичній інфраструктурі напередодні зими. Раніше в ООН попереджали, що атаки Росії на цивільну енергетичну інфраструктуру України на тривалий час позбавляли мільйони людей електрики, тепла й води за мінусових температур. 23

Володимир Зеленський запропонував вужчу взаємну домовленість: Україна готова припинити удари по російських нафтопереробних заводах та енергетичних об’єктах, якщо Росія перестане атакувати українську енергосистему, критичну інфраструктуру й продовольчий експорт. 3245

Ця пропозиція не була чинною угодою. Reuters повідомляв, що Україна та її союзники намагалися до зими досягти обмежених домовленостей щодо енергетичної інфраструктури й судноплавства у Чорному морі, тоді як Росія демонструвала незначний інтерес до ширших переговорів. 32

Зеленський заявив, що за відсутності домовленості про припинення енергетичних ударів Україна відповідатиме, а прийдешня зима може стати для Росії «дуже болісною». 32

Ризики для цивільних залишалися негайними

Ставки не зводилися до дипломатичних заяв. Того дня повідомлялося про російську атаку на Київ, унаслідок якої загинули щонайменше двоє людей, ще 22 дістали поранення. Водночас українські удари по російських енергетичних об’єктах також посилювали ризик шкоди цивільним і пошкодження інфраструктури. 3341

Наявні повідомлення не дозволяють встановити єдину авторитетну кількість цивільних жертв, безпосередньо пов’язаних саме із засіданням Ради Безпеки або його найближчим контекстом. Однак очевидно, що системи електро-, водо- та теплопостачання стали одним із головних гуманітарних питань перед зимою. 2325

Висновок

Засідання чітко показало протилежні підходи: Україна підтримала повне припинення вогню з подальшими переговорами, а Росія заявила, що переговори не означатимуть зупинки її воєнних дій. 834

Саме тому широка міжнародна підтримка не перетворилася на негайне припинення бойових дій. Рада Безпеки могла посилювати дипломатичний тиск, але без згоди Росії — або без обов’язкового рішення, яке Росія не заблокувала б, — заклик до припинення вогню залишався політичною вимогою, а не механізмом примусу.