Ціни підскочили після спільних ударів США та Саудівської Аравії в Іраку та перехоплення іранської балістичної ракетної атаки на американські сили, що стало серйозним загостренням шестимісячного конфлікту . США відновили військово-морську блокаду Ірану, а Іран у відповідь атакував танкери в Ормузькій протоці . Трафік суден через протоку різко скоротився: власники уникають цього маршруту, а деякими днями не фіксувалося жодного великого судна . Оскільки через Ормузьку протоку проходить приблизно 20% світової нафти, це порушення становить найбільший фізичний ризик для пропозиції на ринку .
Дані EIA за тиждень, що завершився 24 липня, показали: комерційні запаси сирої нафти скоротилися на 7,167 млн барелів — до 404,5 млн барелів. Це більш ніж удвічі перевищило консенсус-прогноз скорочення приблизно на 2,5–3,3 млн барелів . Скорочення наблизило запаси до багатомісячних мінімумів: за попередні 12 тижнів вони зменшилися приблизно на 60 млн барелів . Постійне падіння рівня Стратегічного нафтового резерву (SPR) лише посилило відчуття виснаження внутрішніх буферів .
Делегати та чотири джерела в ОПЕК+ повідомили, що група планує призупинити подальше підвищення квот після фінального збільшення на 188 000 барелів на добу у вересні, фактично заморозивши політику видобутку до кінця 2026 року . Заявлена причина: групі потрібно оцінити вплив війни з Іраном на пропозицію, який швидко змінюється, та узгодити квоти на 2027 рік . Сигнал для ринку: навіть за наявності дефіциту, спричиненого війною, вільні потужності не вводяться в дію агресивно .
Хоча конкретні дані щодо спреду крекінгу NYMEX 3-2-1 не вдалося незалежно підтвердити в цьому пошуку, поєднання високого літнього попиту на бензин, скорочення обсягів переробки через порушення морських поставок та падіння запасів нафтопродуктів утримувало маржу на екстремальних рівнях . Це означає, що нафтопереробники платять рекордну премію за сиру нафту, яку вони можуть фактично переробити, що підкріплює наратив про фізичний дефіцит.
Ціни різко коливалися протягом усього липня: триденне падіння на 14% перед середою було спричинене швидкоплинними надіями на дипломатичне вирішення конфлікту, за яким послідував стрибок на 5%+ через новини про невдалу атаку . Сама волатильність є симптомом ринку, де кожен заголовок про можливий мир негайно спростовується новими військовими діями, залишаючи трейдерів нездатними оцінити ймовірність тривалого врегулювання .
Стрибок на 5% 29 липня не був спричинений жодним єдиним фактором. Це було синхронне переоцінювання угору в день, коли війна США та Ірану знову видимо загострилася, безпосередньо загрожуючи Ормузькій протоці; запаси в США зафіксували масивне, неочікуване падіння, підтвердивши посилення внутрішньої пропозиції; ОПЕК+ сигналізувала про припинення додавання барелів після вересня; а маржа переробки залишалася на рівнях, які дають ринку зрозуміти: у фізичному балансі немає місця для помилки. Періодичні надії на дипломатію лише зробили ринок більш чутливим до кожної нової ескалації.