За даними Airbus і Flightradar24, маршрут становив 23 076 км (14 339 миль). Літак перетнув три континенти й два океани, а за час польоту пасажири могли б побачити два заходи сонця та два світанки . Різні системи відстеження показували тривалість від 24 годин 23 хвилин до 24 годин 25 хвилин, тоді як офіційна цифра Airbus — 24 години 24 хвилини . На борту перебували чотири льотчики-випробувачі Airbus і п’ять інженерів, які перевіряли роботу систем під час наддалекого польоту .
Qantas започаткувала Project Sunrise у 2017 році. Мета програми — напряму з’єднати східне узбережжя Австралії, зокрема Сідней, Мельбурн і Брісбен, із Лондоном, Нью-Йорком та іншими містами Європи й США .
Основою проєкту став A350-1000ULR — версія Airbus A350 із наддалекою дальністю польоту. Літак отримав спеціально спроєктований додатковий паливний бак і конструктивні доопрацювання, завдяки яким має виконувати рейси тривалістю до приблизно 22 годин . Переліт Мельбурн—Тулуза перевірив ці рішення в реальних умовах і став важливим етапом на шляху до сертифікації .
Водночас цей рейс був випробувальним і не перевозив пасажирів. Тож він демонструє можливості літака та програми, але ще не є регулярним комерційним маршрутом .
Qantas замовила 12 літаків A350-1000ULR . Перший борт авіакомпанія очікує отримати у квітні 2027 року, а запуск безпосадкового сполучення Сідней—Лондон запланований на кінець 2027-го — найімовірніше, на жовтень . Якщо графік не зміниться, цей маршрут стане найдовшим регулярним пасажирським рейсом у світі .
Політ викликав величезний інтерес в інтернеті. На Flightradar24 та інших платформах для авіаційних ентузіастів він став одним із найбільш відстежуваних: мільйони користувачів спостерігали, як літак перетинає Тихий океан, Північну Америку та Атлантику .
Поєднання 24-годинної тривалості, незвичного маршруту та перспективи появи нового покоління наддалеких перельотів перетворило технічне випробування на глобальну авіаційну подію .