Мілеї проти Харарі: битва за «не людські корпорації» та майбутнє ШІ

Йдеться про юридичну особу, якою можуть повністю керувати агенти ШІ або алгоритми — без обов'язкових працівників чи менеджерів-людей. Така структура отримала б власну правосуб'єктність, могла б укладати договори, володіти активами й користуватися обмеженою відповідальністю, навіть якщо ухвалює автономні рішення в непередбачуваних умовах .

Мілеї подає це як спробу зробити Аргентину для технологій XXI століття тим, чим Амстердам був для нідерландських купців у XVII столітті: юрисдикцією з максимально привабливими правилами для бізнесу . Водночас важливо, що йдеться саме про законодавчу пропозицію, яку має розглянути аргентинський Конгрес, а не про вже чинний статус для компаній, керованих ШІ.

Три опори аргентинської стратегії

Пропозиція уряду Мілеї побудована на трьох взаємопов'язаних елементах, покликаних залучити міжнародні технологічні компанії .

1. Відсутність попереднього регулювання. Держава обіцяє не встановлювати наперед жорсткі правила для розвитку ШІ. Мілеї виступає проти того, що називає «мертвою рукою передчасного регулювання», яка, на його думку, може загальмувати інновації .
2. Нова юридична форма — «не людська корпорація». Агенти ШІ або роботи могли б вести комерційну діяльність, укладати угоди та володіти майном із обмеженою відповідальністю — навіть без обов'язкових людей-акціонерів чи керівників .
3. Гнучкий і низькоподатковий режим. Податкові переваги мають стимулювати експерименти, інвестиції та швидке створення компаній у сферах ШІ й блокчейну .

Законопроєкт також згадує «автоматизовані товариства» (sociedades automatizadas) і децентралізовані автономні організації (DAO). Це свідчить про ширшу мету Буенос-Айреса — стати глобальним майданчиком для випробування алгоритмічних бізнес-моделей .

Чого побоюється Юваль Ной Харарі

8 червня 2026 року Харарі опублікував у Financial Times відповідь під назвою «Ми не повинні надавати агентам ШІ статус юридичної особи» . Він поставив під сумнів сам принцип перенесення корпоративної правосуб'єктності на системи, які не є людьми та не можуть нести людську кримінальну відповідальність.

Його головні аргументи такі:

• Розрив між повноваженнями та відповідальністю. Людського керівника, який скоїв шахрайство, можна притягнути до відповідальності й ув'язнити. ШІ не можна посадити до в'язниці. На думку Харарі, поєднання юридичного захисту, обмеженої відповідальності та автономного ухвалення рішень може створити впливового економічного гравця, якого фактично неможливо покарати .
• Ризик «держави ШІ». Харарі попередив, що автономні корпорації можуть почати діяти поза ефективним контролем демократичних інституцій і судової системи. Він назвав можливий результат неконтрольованою «державою ШІ» (Estado de IA) .
• «Відмичка» до суспільства. Надання правосуб'єктності він описав як «універсальну відмичку», що дозволить не людським агентам отримати доступ до фінансів, економіки та політики — сфер, якими вони зможуть маніпулювати без прямої відповідальності .
• Посилення проблем корпоративного права. Корпорації вже мають окрему юридичну особистість і можуть концентрувати значну владу. Якщо додати до цього здатність ШІ діяти з машинною швидкістю та у величезному масштабі, наявні дисбаланси, на думку Харарі, можуть різко посилитися .

Для Харарі це не звичайна суперечка про податкові ставки чи технологічну політику. Він закликає зберегти ШІ статус юридичного інструменту, яким користуються люди, а не перетворювати автономні системи на самостійних учасників права .

Як відповів Мілеї

Суперечка не завершилася обміном колонками. Через кілька годин після поширення критики Харарі Мілеї особисто відреагував у соціальних мережах. Президент назвав дискусію «захопливою і трансцендентною» та звернувся до історика зі словами: «Я вже готую свою відповідь, щоб з'ясувати, чи зможемо ми розвіяти ваші побоювання!»

Обіцянка детальної відповіді перетворила політичну ініціативу на публічну інтелектуальну дуель. В Аргентині тим часом політики й фахівці з технологій висловлювали занепокоєння, що запропонована модель може створити регуляторний вакуум для потужних систем, які не матимуть зрозумілого відповідального суб'єкта .

Чому це важливо для всього світу

Аргентинський законопроєкт — це не лише внутрішня дискусія про реформу корпоративного права. Він концентрує в собі дилему, перед якою опиняються уряди різних країн.

Підхід Мілеї — ставка на перевагу першопрохідця: якщо країна першою запропонує мінімум обмежень, зручну юридичну форму та низькі податки, вона зможе залучити капітал і прискорити інновації. У цій логіці регулювання має з'являтися після того, як технологія доведе свою економічну цінність.

Підхід Харарі — заклик не переходити межу, за якою автономні системи стають юридичними суб'єктами. Він виступає за міжнародну домовленість, яка не дозволяла б надавати ШІ правосуб'єктність, доки суспільство не зрозуміє, як поєднати нові повноваження з реальними механізмами контролю та покарання .

Тож головне питання цієї суперечки звучить просто: чи може штучний інтелект колись отримати статус юридичної особи? Аргентина пропонує перевірити цю ідею на практиці. Харарі попереджає, що ціна такого експерименту може виявитися системною — для права, демократії та глобальної економіки.