Ключові елементи угоди:

• Умовний режим тиші. Ширше припинення бойових дій мало запрацювати одразу, але його подальше дотримання прямо залежить від виконання вимог «Хезболлою». Це відрізняє нову схему від попередніх домовленостей, які формально набували чинності без таких попередніх умов, але регулярно порушувалися .
• «Пілотні зони» без «Хезболли». Сторони домовилися прискорити створення спеціальних зон на півдні Лівану, де Ліванська армія матиме винятковий територіальний контроль. Присутність і діяльність недержавних збройних формувань, включно з «Хезболлою», там має бути заборонена .
• Прямі переговори триватимуть. Йдеться вже про четвертий раунд тристоронніх переговорів у Вашингтоні за участю представників США, Лівану та Ізраїлю. Наступні зустрічі заплановані на тиждень 22 червня; паралельно мають продовжитися політичний і безпековий треки під керівництвом Вашингтона .

Ідея «пілотних зон» має особливе значення: це перший конкретний механізм у межах нинішнього дипломатичного процесу, покликаний розширити присутність ліванської держави на територіях, де «Хезболла» тривалий час діяла фактично самостійно.

Реакція «Хезболли»: угоду відкинуто

«Хезболла» не є підписантом домовленості. Її керівництво послідовно заявляє, що не визнає результатів переговорів, у яких організація не брала участі.

1 червня лідер «Хезболли» Наїм Касем закликав уряд Лівану відмовитися від прямих переговорів з Ізраїлем, назвавши їх «безплатною поступкою» . 2 червня заступник голови політичної ради угруповання Махмуд Куматі відкинув будь-яке часткове перемир’я та попередив, що ізраїльська атака на південні передмістя Бейрута спричинить «глибшу й сильнішу відповідь» .

Ще у квітні високопосадовець «Хезболли» Вафік Сафа заявляв, що організація «не дотримуватиметься жодних домовленостей», які можуть стати результатом прямих переговорів між Ліваном та Ізраїлем .

Розрив між дипломатичними заявами та ситуацією на полі бою був очевидним уже в день оголошення угоди. За даними Інституту вивчення війни, 3 червня «Хезболла» здійснила ракетні удари по позиціях Армії оборони Ізраїлю на півночі країни — лише за кілька годин до оголошення перемир’я .

Як почалася нинішня війна

Новий масштабний виток конфлікту розпочався 2 березня 2026 року, після американсько-ізраїльської атаки на Іран 28 лютого. У відповідь «Хезболла» запустила ракети в бік Ізраїлю. Ізраїль відповів масованими авіаударами, артилерійським вогнем і наземним наступом, який дійшов до лінії річки Літані .

За оцінками, ізраїльські сили зайняли від 14 до 20% території Лівану, встановивши контроль над більш ніж 55 населеними пунктами .

Ціна війни залишається надзвичайно високою:

• станом на 1 червня Міністерство охорони здоров’я Лівану повідомляло про 3 412 загиблих і 10 269 поранених ;
• понад 1 мільйон людей, або приблизно п’ята частина населення країни, були переміщені ;
• ізраїльська сторона повідомляла щонайменше про 28 загиблих військовослужбовців, одного працівника з демонтажу та 1 180 поранених військових .

Попередні дипломатичні спроби вже неодноразово провалювалися. Перемир’я від листопада 2024 року фактично розпалося 2 березня 2026-го . Десятиденна домовленість за посередництва США набула чинності 16 квітня, а 15 травня її продовжили ще на 45 днів. Однак майже щоденні порушення тривали, і після формального оголошення паузи в боях загинули сотні людей .

Що може статися далі

Новий раунд політичних і безпекових переговорів має відбутися протягом тижня 22 червня. Формально нинішня домовленість покликана створити умови для ширшого політичного врегулювання. Однак сторони залишаються на принципово різних позиціях.

Бейрут наполягає на повному виході ізраїльських військ із ліванської території. Президент Лівану Жозеф Аун 25 травня заявив, що країна «не прийме цю реальність» — тобто подальшу ізраїльську окупацію, — і назвав повний вихід «незмінною національною вимогою, яка не підлягає компромісу» .

Прем’єр-міністр Наваф Салам висловлювався так само категорично: у квітні він заявив, що Ліван не зможе підписати жодної угоди без повного виведення ізраїльських військ. «Ми не можемо жити з так званою буферною зоною», — сказав він .

У цьому й полягає головна суперечність нинішнього процесу. Домовленість від 3 червня висуває до «Хезболли» умови, які угруповання прямо відкидає. Водночас ліванський уряд вимагає від Ізраїлю повного виведення військ — кроку, на який Ізраїль поки не погодився.

Тому переговори 22 червня мають стати перевіркою життєздатності нового перемир’я. Якщо Вашингтону не вдасться подолати цю суперечність, домовленість може повторити долю попередніх угод, які формально оголошували припинення вогню, але не зупиняли бойові дії.

Ключові елементи угоди:

• Умовний режим тиші. Ширше припинення бойових дій мало запрацювати одразу, але його подальше дотримання прямо залежить від виконання вимог «Хезболлою». Це відрізняє нову схему від попередніх домовленостей, які формально набували чинності без таких попередніх умов, але регулярно порушувалися .
• «Пілотні зони» без «Хезболли». Сторони домовилися прискорити створення спеціальних зон на півдні Лівану, де Ліванська армія матиме винятковий територіальний контроль. Присутність і діяльність недержавних збройних формувань, включно з «Хезболлою», там має бути заборонена .
• Прямі переговори триватимуть. Йдеться вже про четвертий раунд тристоронніх переговорів у Вашингтоні за участю представників США, Лівану та Ізраїлю. Наступні зустрічі заплановані на тиждень 22 червня; паралельно мають продовжитися політичний і безпековий треки під керівництвом Вашингтона .

Ідея «пілотних зон» має особливе значення: це перший конкретний механізм у межах нинішнього дипломатичного процесу, покликаний розширити присутність ліванської держави на територіях, де «Хезболла» тривалий час діяла фактично самостійно.

Реакція «Хезболли»: угоду відкинуто

«Хезболла» не є підписантом домовленості. Її керівництво послідовно заявляє, що не визнає результатів переговорів, у яких організація не брала участі.

1 червня лідер «Хезболли» Наїм Касем закликав уряд Лівану відмовитися від прямих переговорів з Ізраїлем, назвавши їх «безплатною поступкою» . 2 червня заступник голови політичної ради угруповання Махмуд Куматі відкинув будь-яке часткове перемир’я та попередив, що ізраїльська атака на південні передмістя Бейрута спричинить «глибшу й сильнішу відповідь» .

Ще у квітні високопосадовець «Хезболли» Вафік Сафа заявляв, що організація «не дотримуватиметься жодних домовленостей», які можуть стати результатом прямих переговорів між Ліваном та Ізраїлем .

Розрив між дипломатичними заявами та ситуацією на полі бою був очевидним уже в день оголошення угоди. За даними Інституту вивчення війни, 3 червня «Хезболла» здійснила ракетні удари по позиціях Армії оборони Ізраїлю на півночі країни — лише за кілька годин до оголошення перемир’я .

Як почалася нинішня війна

Новий масштабний виток конфлікту розпочався 2 березня 2026 року, після американсько-ізраїльської атаки на Іран 28 лютого. У відповідь «Хезболла» запустила ракети в бік Ізраїлю. Ізраїль відповів масованими авіаударами, артилерійським вогнем і наземним наступом, який дійшов до лінії річки Літані .

За оцінками, ізраїльські сили зайняли від 14 до 20% території Лівану, встановивши контроль над більш ніж 55 населеними пунктами .

Ціна війни залишається надзвичайно високою:

• станом на 1 червня Міністерство охорони здоров’я Лівану повідомляло про 3 412 загиблих і 10 269 поранених ;
• понад 1 мільйон людей, або приблизно п’ята частина населення країни, були переміщені ;
• ізраїльська сторона повідомляла щонайменше про 28 загиблих військовослужбовців, одного працівника з демонтажу та 1 180 поранених військових .

Попередні дипломатичні спроби вже неодноразово провалювалися. Перемир’я від листопада 2024 року фактично розпалося 2 березня 2026-го . Десятиденна домовленість за посередництва США набула чинності 16 квітня, а 15 травня її продовжили ще на 45 днів. Однак майже щоденні порушення тривали, і після формального оголошення паузи в боях загинули сотні людей .

Що може статися далі

Новий раунд політичних і безпекових переговорів має відбутися протягом тижня 22 червня. Формально нинішня домовленість покликана створити умови для ширшого політичного врегулювання. Однак сторони залишаються на принципово різних позиціях.

Бейрут наполягає на повному виході ізраїльських військ із ліванської території. Президент Лівану Жозеф Аун 25 травня заявив, що країна «не прийме цю реальність» — тобто подальшу ізраїльську окупацію, — і назвав повний вихід «незмінною національною вимогою, яка не підлягає компромісу» .

Прем’єр-міністр Наваф Салам висловлювався так само категорично: у квітні він заявив, що Ліван не зможе підписати жодної угоди без повного виведення ізраїльських військ. «Ми не можемо жити з так званою буферною зоною», — сказав він .

У цьому й полягає головна суперечність нинішнього процесу. Домовленість від 3 червня висуває до «Хезболли» умови, які угруповання прямо відкидає. Водночас ліванський уряд вимагає від Ізраїлю повного виведення військ — кроку, на який Ізраїль поки не погодився.

Тому переговори 22 червня мають стати перевіркою життєздатності нового перемир’я. Якщо Вашингтону не вдасться подолати цю суперечність, домовленість може повторити долю попередніх угод, які формально оголошували припинення вогню, але не зупиняли бойові дії.