Пропозиція мала підтримку в регіоні та була покликана замінити одноосібний контроль Ірану спільним механізмом управління. Також обговорювалася можливість добровільних платежів із боку суден, що проходять протокою .
28 липня заступник міністра закордонних справ Ірану з правових і міжнародних питань Казем Гарібаваді оголосив позицію Тегерана в інтерв’ю державному телебаченню . За його словами, тимчасова схема відкриття протоки передбачає три ключові елементи:
Тобто Тегеран фактично вимагає не рівного розподілу, а переважної частки контролю — із розширенням своєї зони в бік Оману . Гарібаваді заявив, що оманський варіант не враховує безпекових побоювань Ірану, доки в регіоні не буде досягнуто довгострокової стабільності .
Відмова Ірану загальмувала посередницькі зусилля Оману. Гарібаваді назвав контрпропозицію Тегерана «остаточною» та попередив, що Ормузька протока залишатиметься закритою, якщо Маскат її не прийме .
Сторони залишаються далеко одна від одної в головному питанні: чи має протока управлятися спільно, чи фактично перебувати під контролем Ірану. Це ускладнює роль Оману як нейтрального посередника.
Позиція Тегерана поглиблює ширше протистояння зі США. Судноплавство в Ормузькій протоці було значною мірою заблоковане від 28 лютого 2026 року — після початку повітряної кампанії США та Ізраїлю проти Ірану . Корпус вартових ісламської революції (КВІР) застосовує силу, щоб підтримувати фактичне закриття протоки .
Відмова від спільного управління свідчить, що Тегеран розглядає контроль над протокою не лише як питання навігації чи безпеки суден, а і як важливий стратегічний важіль у протистоянні зі США. Навіть після підписання на початку 2026 року меморандуму про взаєморозуміння між Вашингтоном і Тегераном Іран не погоджується на домовленість, яка послабила б його одноосібні повноваження .
Станом на кінець липня 2026 року Ормузька протока залишається фактично закритою «до подальшого повідомлення». КВІР заявив, що жодне комерційне чи військове судно не може пройти нею без дозволу Тегерана .
Нової угоди не видно, а глобальні енергетичні ринки продовжують відчувати наслідки перебоїв у роботі одного з найважливіших маршрутів світової торгівлі енергоносіями.