Іран пригрозив сусідам у Перській затоці через економічний тиск Трампа

Іран попередив сусідні країни, передусім держави Перської затоки, не долучатися до запланованої Вашингтоном кампанії економічного тиску. Секретар Вищої ради національної безпеки Ірану Мохсен Резаї заявив, що держави-учасниці вважатимуться ворогами, а Тегеран може завдати ударів по їхніх інтересах, зокрема по альтернативних маршрутах експорту нафти з Перської затоки. 27

Яку відповідь пообіцяв Тегеран

Резаї заявив, що якщо сусідні держави приєднаються до того, що Тегеран називає американською «економічною війною», Іран відповість ударами по їхніх інтересах. Він також попередив: нафта може перестати залишати Перську затоку та проходити через Ормузьку протоку, а альтернативні маршрути, створені в обхід протоки, також можуть стати цілями. 19

Поки що йдеться саме про погрозу та спробу стримування, а не про підтвердження того, що всі можливі заходи вже наказано здійснити. Таким чином Тегеран намагається переконати уряди регіону не допомагати Вашингтону виконувати економічні обмеження проти Ірану. 23

Три етапи стратегії Резаї

Секретар Вищої ради національної безпеки описав регіональну тактику Ірану як послідовність із трьох кроків — від дипломатії до примусу:

1. Переговори. Спочатку Іран має намір вести діалог із сусідніми країнами, щоб знизити напруженість.
2. Переконання. Далі Тегеран намагатиметься дипломатично віддалити ці держави від США, використовуючи, за словами Резаї, «приємну мову» й даючи їм час переглянути свою позицію. 2
3. Примус або помста. Якщо сусідня країна все одно підтримає Вашингтон, Іран може перейти до дій проти її інтересів, зокрема до можливих атак на альтернативні маршрути транспортування нафти з Перської затоки. 79

Резаї наголосив, що Іран нібито не прагне розширення конфлікту. Водночас його схема поєднує пропозицію деескалації з прямим попередженням про ескалацію, якщо уряди регіону приєднаються до американської кампанії. 39

Чому Ормузька протока має ключове значення

Ормузька протока — вузький морський прохід між Іраном та Оманом, через який проходить значна частина світових поставок нафти. Саме тому іранська заява стосується не лише санкцій і фінансів, а й енергетичного експорту та свободи судноплавства.

Резаї заявив, що протока залишається закритою, і попередив: країни, які підтримають США, можуть зіткнутися з перебоями не лише в самій протоці, а й на інших маршрутах вивезення нафти з Перської затоки. 19

Альтернативні маршрути, однак, не здатні повністю замінити пропускну спроможність протоки. За оцінкою, яку наводив «Аль-Джазіра», три потенційні нафтопроводи разом можуть транспортувати близько 9 мільйонів барелів на добу — проти приблизно 20 мільйонів барелів на добу через Ормузьку протоку. 14

Судноплавний рух уже різко скоротився. За даними, наведеними в матеріалах джерел, одного з останніх днів протокою пройшли лише чотири судна з вантажами, причому великих танкерів із сирою нафтою або скрапленим природним газом серед них не зафіксували. 19

Як Іран оскаржує санкції США

Дипломатична відповідь Тегерана зосередилася на так званих вторинних санкціях. Це обмеження, покликані тиснути на компанії, банки та інші структури в третіх країнах, якщо вони продовжують торгувати з Іраном.

Речник Міністерства закордонних справ Ірану Есмаїл Багаеї назвав таку політику проявом американського «екстериторіального суверенітету» щодо незалежних держав — членів ООН. За його словами, Вашингтон не має законних підстав змушувати іноземні банки, компанії чи аеропорти відмовлятися від законної торгівлі з Іраном. Тегеран вважає, що такий підхід підриває принцип державного суверенітету. 1726

Міністр закордонних справ Аббас Арагчі окремо заявив, що стратегія санкцій приречена на провал, назвавши її черговою версією тієї самої кампанії максимального тиску. 1

Отже, Тегеран подає конфлікт не просто як двосторонню суперечку щодо санкцій. Іран стверджує, що спроба США змусити інші країни розірвати торговельні зв’язки з ним є тиском і на економічну та політичну незалежність самих цих держав. 38

Ширший контекст протистояння США та Ірану

Погрози пролунали в момент, коли переговори між Вашингтоном і Тегераном зайшли в глухий кут, а протистояння переросло у ширшу воєнну та морську кризу. Позицію Ірану додатково загострили закриття Ормузької протоки й різке падіння комерційного судноплавства. 169

Вашингтон тим часом закликав інші уряди визначитися, чи виконуватимуть вони американську кампанію. Міністр фінансів США Скотт Бессент сформулював цю позицію так: «Ви або з нами, або проти нас». 1

Тегеран трактує стратегію США як спробу економічно ізолювати Іран, розколоти суспільство та спровокувати внутрішні заворушення паралельно з військовим тиском. Це позиція іранської влади щодо цілей Вашингтона, а не незалежно встановлений факт. 9

Таким чином, сигнал сусіднім країнам виявився подвійним: спочатку Іран пропонує переговори й дипломатичне переконання, але водночас попереджає, що уряди, які долучаться до американської кампанії, можуть бути оголошені ворогами та зіткнутися з ударами по своїх інтересах і енергетичній інфраструктурі.