Південна Корея планує новий центр виробництва чипів. Головні випробування — електрика й кадри

Південна Корея хоче створити на своєму південному заході ще один великий центр виробництва напівпровідників — поза столичним регіоном Сеула. На форумі з напівпровідників і штучного інтелекту, що відбувся у вересні 2026 року в Кванджу, учасники окреслили мету: розпочати виробництво у 2030 році. Головне питання — чи встигнуть до цього часу підготувати все, без чого заводи не зможуть працювати: електропостачання, воду, логістику та людей.13

Не один завод, а ціла виробнича система

План спирається на поєднання можливостей Кванджу у сфері штучного інтелекту та сучасного виробництва із земельними й енергетичними ресурсами провінції Південна Чолла. Йдеться не лише про фабрики з виробництва мікросхем. Навколо них хочуть розвивати передові технологічні процеси, виробництво матеріалів, компонентів та обладнання, пакування чипів, дослідження і підготовку фахівців.13

Різниця важлива: збудувати підприємство — лише перший крок. Для тривалої роботи й розширення йому потрібні постачальники, дослідницькі установи та працівники, пов’язані з регіоном.3

Графік є, гарантій поки немає

Мер Мін Хьонбе назвав цільові строки першої черги: початок будівництва у 2027 році, завершення до кінця 2029-го та початок виробництва у 2030-му. Це план, а не підтвердження того, що майданчики й необхідна інфраструктура вже готові.3

Чон Вонджу, голова Herald Media Group, Jungheung Group і Daewoo Engineering & Construction, пообіцяв спрямувати 10 млрд вон на розвиток напівпровідникового та ШІ-кластера. Цей внесок підтримує проєкт, але не є планом фінансування всього виробничого центру.2

Чому надлишку електроенергії недостатньо

Учасники форуму назвали серед першочергових умов своєчасне підведення електрики й промислової води, отримання дозволів, транспортне сполучення, логістику та мережу постачальників. Землю й комунікації потрібно планувати також із запасом для розширення після початкового задуму з чотирма заводами.3

За однією з оцінок, для цих чотирьох заводів знадобиться 6,4 ГВт потужності приймання електроенергії. Цифра описує потребу для планування, а не потужність, уже доступну на майданчиках. Навіть якщо регіон виробляє більше електроенергії, ніж споживає, мережі ще потрібно посилити й забезпечити стабільне постачання безпосередньо до заводів.3

Потрібні фахівці, яким буде де оселитися

Підготовка кадрів, дослідження та розвиток місцевих постачальників — ще одна частина завдання. Учасники форуму пов’язали здатність залучати й утримувати фахівців із доступністю житла, медицини, освіти та культурного життя.3

Як приклад обговорювали кластер компанії TSMC у японській префектурі Кумамото: він показує значення державної підтримки й координації на місцевому рівні. Але копіювати японську модель без змін не пропонують — корейський проєкт має відповідати реальним інвестиційним, виробничим і постачальницьким потребам Samsung Electronics та SK hynix.3

Отже, 2030 рік — ціль для спільного запуску, а не просто дата завершення будівництва: заводи, мережі та місцева промислова екосистема мають бути готові одночасно.3