Водночас модель за замовчуванням залежить від тарифу та платформи. Claude Platform на AWS використовує Opus 4.7, тоді як Pro і Team Standard мають інші стандартні моделі .
Окремо 9 червня у версіях від v2.1.170 з’явився Claude Fable 5 — рівень, позиціонований вище за Opus і описаний як модель «класу Mythos». До 22 червня 2026 року вона входила до планів Pro, Max, Team та Enterprise із тарифікацією за місця .
У релізах 8–12 червня, що охоплюють версії v2.1.166–v2.1.176, субагенти Claude Code отримали можливість запускати власних субагентів . Це дає змогу будувати ієрархію виконавців: один агент розподіляє роботу між кількома іншими, а ті, своєю чергою, можуть делегувати окремі частини завдання далі.
Для фонових ланцюжків встановлено обмеження — до п’яти рівнів вкладеності. Воно має запобігати неконтрольованому зростанню кількості паралельних процесів. Ланцюжки, запущені у foreground-режимі, можуть створювати субагентів без фіксованого обмеження глибини, але працюють із механізмами саморегуляції .
Під полем введення з’явилася панель субагентів. Вона показує повне дерево завдань, кількість нащадків і шлях від кожного процесу до головної сесії. Команда /agents відкриває окрему панель моніторингу вкладеної роботи .
Версія v2.1.169 принесла кілька функцій, які можуть бути корисними не менше за нові моделі.
--safe-mode запускає Claude Code без усіх користувацьких налаштувань: файлів CLAUDE.md, skills, плагінів, hooks, MCP-серверів і власних команд. Це дає змогу перевірити, чи не спричиняє проблему одна з інтеграцій. Автентифікація, вибір моделі та вбудовані інструменти при цьому продовжують працювати ./cd переносить активну сесію до іншої робочої теки без руйнування кешу промпту. CLAUDE.md з нової теки додається як повідомлення, а не замінює системний промпт. Сховище проєкту також переміщується, тому команди --resume і --continue можуть знайти сесію вже в новому місці .fallbackModel дає змогу налаштувати до трьох резервних моделей. Claude Code послідовно пробує їх, якщо основна модель перевантажена або тимчасово недоступна .Auto mode — режим, у якому Claude сам ухвалює частину рішень замість того, щоб щоразу просити дозвіл користувача, — спочатку з’явився як дослідницький попередній перегляд у 13-му тижні розробки, наприкінці березня .
У проміжку 18–22 травня, у версіях v2.1.143–v2.1.149, режим став доступним для тарифу Pro. Крім Opus, він також отримав підтримку Sonnet 4.6 .
Наступного тижня Auto mode поширили на сторонні хмарні платформи: Amazon Bedrock, Google Vertex AI та Microsoft Foundry. Там він доступний для Opus 4.7 і Opus 4.8, замінюючи звичайні запити дозволу фоновими перевірками безпеки. Для активації потрібно встановити змінну середовища CLAUDE_CODE_ENABLE_AUTO_MODE=1 .
Оновлення також додали функції, орієнтовані на довгі й масштабні завдання.
/ultrareview у 17-му тижні, наприкінці квітня, запустили як публічний дослідницький перегляд. Команда направляє у хмару групу агентів для пошуку помилок у гілці або pull request. Результати автоматично повертаються в CLI чи Desktop. Перевірку конкретного запиту можна запустити, наприклад, командою /ultrareview 1234 .claude agents) з’явився у 20-му тижні, в середині травня. Це єдиний екран для всіх сесій Claude Code: він показує, які з них працюють, заблоковані або завершені. Підтримуються прапорці dispatch і обмеження за робочою текою через --cwd. Натискання Enter відкриває вибрану розмову, а клавіша ← повертає до списку ./goal задає умову завершення. Claude продовжує працювати між ходами без необхідності щоразу давати нову команду. Після кожного ходу швидка модель перевіряє, чи досягнуто мети; якщо ні, Claude автоматично починає наступний хід. Команда працює в інтерактивному режимі, режимі -p і Remote Control .workflow на ultracode ./code-review формує звіт про помилки коректності на обраному рівні зусиль .Щоб зробити цей потік оновлень зручнішим для розробників, Anthropic запустила щотижневий індекс документації за адресою code.claude.com/docs/en/whats-new.
Сторінка охоплює період від 13-го до 24-го тижня та містить короткі огляди релізів, фрагменти коду, демонстрації й пояснення того, навіщо потрібна кожна функція. Там само є посилання на повний changelog і документацію з налаштування моделей. Для автоматизованого отримання індексу доступний машинозчитуваний файл /docs/llms.txt .