Європейські банки активізують передачу кредитних ризиків на $17,5 млрд

Європейські банки дедалі активніше застосовують значну передачу ризику (significant risk transfer, SRT) — структуровані угоди, за якими частина потенційних втрат за кредитами переходить до зовнішніх інвесторів, тоді як самі кредити залишаються в банку. За даними Bloomberg, Banco Santander, BBVA та Deutsche Bank працюють над операціями, пов’язаними щонайменше з $17,5 млрд кредитної експозиції. Їхня мета — ефективніше використовувати регуляторний капітал і зберегти можливість видавати нові позики. Усі три банки відмовилися коментувати повідомлені угоди. 1

Які операції готують банки

Santander: п’ять потенційних SRT у кількох країнах

Повідомляється, що Santander обговорює п’ять транзакцій. Відомі напрями охоплюють:

• приблизно £1,4 млрд кредитів на комерційну нерухомість і проєктне фінансування у Великій Британії;
• угоду з нефондованого кредитного захисту для портфеля іспанських іпотек приблизно на €3 млрд;
• близько 12 млрд бразильських реалів — орієнтовно $2,3 млрд — кредитів малому та середньому бізнесу;
• можливу угоду, пов’язану з кредитами в Мексиці. 1

Такий масштаб важливий сам по собі: банк, за повідомленнями, використовує SRT не для одного класу активів, а для нерухомості, іпотеки та бізнес-кредитування в різних юрисдикціях. Раніше також повідомлялося про заплановані Santander угоди для вивільнення капіталу, пов’язані з британською комерційною нерухомістю та корпоративними кредитами у США. 3

BBVA: великі корпорації та окремий портфель менших компаній

BBVA, за наявною інформацією, готує SRT приблизно на €5 млрд — близько $5,8 млрд — великих корпоративних кредитів. Окремо банк планує операцію з портфелем позик меншим компаніям. 1

Deutsche Bank: близько $4 млрд корпоративних позик

Deutsche Bank уже почав пропонувати інвесторам SRT, прив’язану приблизно до $4 млрд кредитів великим корпораціям. 1

Як працює SRT — простими словами

Зазвичай SRT оформлюється як синтетична сек’юритизація. Банк не продає кредитний портфель: він і надалі володіє позиками, обслуговує їх та отримує платежі від позичальників. Натомість він передає визначений рівень ризику неповернення — наприклад, через гарантію або інший інструмент кредитного захисту.

Інвестори погоджуються покривати збитки в цьому конкретному шарі, часто молодшому або мезонінному, якщо позичальники почнуть дефолтити. За прийняття такого ризику вони отримують винагороду. Тобто кредити залишаються на балансі банку, але частина кредитного ризику переходить до інвесторів. 7

Ключове питання для наглядового органу — чи справді ризик передано в достатньому обсязі. Якщо так, банк може зменшити обсяг активів, зважених на ризик, і отримати полегшення щодо капіталу CET1 (Common Equity Tier 1 — основний буфер власного капіталу банку). Це дозволяє підтримати нове кредитування або інші потреби без випуску нових акцій, продажу всього портфеля чи скорочення балансу. 67

Чому банки обирають цей інструмент

SRT дають змогу зберегти відносини з клієнтами та кредитний бізнес, водночас керуючи вимогами до капіталу. Це особливо актуально для сегментів, де оцінка ризику або очікувані збитки можуть швидко зрости, зокрема для комерційної нерухомості й кредитування малого та середнього бізнесу. 6

Для інвесторів привабою є можливість отримувати підвищену дохідність за прийняття першого або проміжного шару збитків. Наприклад, Manulife CQS Investment Management, як повідомлялося, залучала близько $1 млрд для фонду регуляторного капіталу з цільовою внутрішньою нормою дохідності близько 13%. Це цільовий орієнтир, а не гарантований результат. 17

Інституційний капітал також продовжує надходити в цю стратегію: Abu Dhabi Investment Authority та Christofferson Robb & Co. оголосили про фонд, який інвестуватиме в SRT та інші стратегії під управлінням CRC. 28

Компроміс: капітал для банків, ризик — для інвесторів

SRT можуть зробити баланс банку більш ефективним із погляду капіталу, але не скасовують ризик дефолтів. Вони лише визначають, хто першим нестиме конкретну частину збитків.

На що варто зважати:

• Кредитний ризик портфеля. Вищі ставки, слабша економічна кон’юнктура або збої в ланцюгах постачання можуть посилити тиск на позичальників — передусім у комерційній нерухомості, сегменті МСБ і корпоративному кредитуванні.
• Ризик моделей і ціноутворення. Інвесторам потрібно оцінювати якість портфеля, взаємозв’язок ризиків і ймовірність того, що збитки дійдуть до їхнього траншу. Високий попит робить дисципліну в ціноутворенні не менш, а більш важливою.
• Регуляторний ризик. Полегшення вимог до капіталу залежить від того, чи визнають наглядові органи передачу ризику значною. Регулятор може поставити структуру під сумнів або вимагати змін, які зменшать очікуваний ефект. 7
• Прозорість для фінансової системи. Ризик може переходити від регульованих банків до ширшого кола страховиків, фондів та інших інвесторів. Це не обов’язково робить систему менш стійкою, але може ускладнити оцінку сукупних ризиків.

Що означає цей портфель угод

Повідомлений обсяг у $17,5 млрд свідчить, що SRT стали для великих європейських банків робочим інструментом управління балансом, а не вузьким продуктом лише для проблемних активів. Багатокраїновий підхід Santander, плани BBVA щодо корпоративних і менших компаній, а також угода Deutsche Bank на великі корпоративні кредити відображають одну логіку: зберегти портфель кредитів, передати визначений шар можливих втрат і вивільнити регуляторний капітал. 1

Водночас це приватні операції, умови яких ще не були остаточно оприлюднені. Їхня фактична користь для банків залежатиме від ціни, яку запропонують інвестори, точного обсягу переданого ризику та регуляторного визнання капітального ефекту. 17