Заморожені переговори та зупинений наступ: як 48 годин змінили хід війни та дипломатії

За якісь драматичні 48 годин дипломатичний каркас, що пов’язував ядерні переговори США та Ірану, ліванський фронт і пряме втручання Білого дому, пройшов випробування на міцність. Іран призупинив усі непрямі контакти з Вашингтоном, президент Трамп особисто заблокував військовий наступ Ізраїлю на Бейрут, а держсекретар Рубіо постав перед Конгресом, захищаючи оптимістичний прогноз щодо угоди, яку Тегеран уже назвав «на паузі».

Іран призупиняє непрямі переговори через операції Ізраїлю в Лівані

1 червня іранське напівофіційне агентство Tasnim повідомило, що Тегеран призупинив увесь обмін повідомленнями та чернетками пропозицій зі Сполученими Штатами через посередників, причиною чого названо розширення військових дій Ізраїлю в Лівані .

Це було повне й однозначне призупинення. «Жодного діалогу не буде, доки не буде задоволено вимогу Ірану щодо «негайного припинення» ізраїльських операцій у Лівані та Газі», — цитує джерела, знайомі з позицією переговорної групи, агентство Tasnim [2, 27]. Іран нагадав про свою давню позицію: припинення вогню в Лівані було передумовою для прийняття ширшого перемир'я зі США — перемир'я, яке він тепер вважає «порушеним на всіх фронтах» .

Корпус вартових ісламської революції (КВІР) посилив загрозу у власній заяві, попередивши, що перетин «червоних ліній у Лівані та Газі» може спровокувати пряму війну. КВІР пообіцяв здійснити «дії, що ламають звичний хід речей», відкрити нові фронти та зберігати блокаду Ормузької протоки, доки його умови не будуть виконані [33, 32]. Пізніше іранські державні медіа дещо пом'якшили часові рамки, вказавши, що пауза триватиме «кілька днів», а не є остаточним виходом з переговорів .

Трамп втручається, щоб зупинити ізраїльські удари по Бейруту

Через кілька годин після заяви Ірану, президент Трамп увечері 1 червня вийшов у Truth Social із драматичною заявою: після телефонної розмови з прем'єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньягу він особисто втрутився, щоб зупинити ізраїльський військовий наступ на Бейрут .

«Жодні війська не увійдуть до Бейрута, а всі війська, що вже були в дорозі, розвернули назад», — написав Трамп [7, 9]. Він заявив, що Нетаньягу запевнив його, що жодні ізраїльські сили не будуть направлені до південного Бейрута .

Трамп пішов далі, стверджуючи, що його адміністрація також здійснила прямий контакт із «Хезболлою» через «високопоставлених представників» і що угруповання погодилося на повне припинення бойових дій. «Ізраїль не буде атакувати їх, і вони не будуть атакувати Ізраїль», — заявив він [7, 9]. Президент представив це втручання виключно як захід з деескалації, покликаний зберегти ширший дипломатичний трек з Іраном .

Трамп наполягав, що переговори з Тегераном тривають «швидкими темпами» і що проміжна угода, включно з відкриттям стратегічно важливої Ормузької протоки, «може бути досягнута протягом наступного тижня» [1, 5].

Обережний оптимізм Рубіо перед Конгресом

Наступного дня, 2 червня, державний секретар Марко Рубіо постав перед Комітетом із закордонних справ Сенату з першим публічним звітом від початку тримісячного конфлікту .

Незважаючи на оголошене Іраном призупинення, Рубіо висловив упевненість, що переговори відновляться і можуть привести до ядерної угоди «протягом кількох днів» [20, 6]. Його оптимізм ґрунтувався на тому, що він назвав новою гнучкістю Ірану: Рубіо повідомив законодавцям, що Тегеран погодився обговорювати такі аспекти своєї ядерної програми, які раніше відмовлявся навіть виносити на порядок денний [21, 23].

«Вони погодилися вести переговори щодо тих аспектів своєї ядерної програми, які ще місяць тому, рік тому, вони відмовлялися навіть згадувати», — свідчив Рубіо .

Втім, його меседж був ретельно зважений. Рубіо підкреслив, що Іран повинен взяти на себе зобов'язання щодо «суворих і довгострокових» обмежень своєї ядерної програми, що технічні переговори можуть тривати місяці, і що загальне припинення вогню залишається «хитким» [14, 16]. Головною перешкодою для міцного миру між Ізраїлем та Ліваном він назвав «Хезболлу» .

Рубіо також окреслив двофазну переговорну структуру: початкова фаза, зосереджена на відкритті Ормузької протоки, після чого почнуться комплексніші переговори щодо ядерної програми Ірану .

Суперечливі сигнали та крихка основа

Ці 48 годин виявили глибокі суперечності в дипломатичному ландшафті.

Суперечливі заяви про переговори. У понеділок Трамп заявляв, що переговори просуваються швидко. Уже у вівторок іранські державні медіа повідомили, що переговори призупинені на «кілька днів», що прямо суперечило твердженням президента .

Перемир'я лише на папері. Номінальне перемир'я між США/Ізраїлем та Іраном, вперше встановлене на початку квітня і відтоді подовжене, залишається хистким. Ормузька протока досі значною мірою закрита для морського руху, і спорадичні бойові дії тривають [19, 16].

Прірва між публічним оптимізмом і приватною складністю. Поки Трамп проєціює, що угода близько, Рубіо визнав у Конгресі, що процес є «заплутаним», сильно залежним від посередників і ускладненим тим, що він назвав «фрагментованою» системою прийняття рішень в Ірані [16, 25].

Ширший дипломатичний контекст залишається напруженим. США та Ізраїль завдали масштабних ударів по Ірану 28 лютого 2026 року, і хоча 8 квітня за посередництва Пакистану було оголошено перемир'я, постійна мирна угода залишається недосяжною [22, 11]. Переговори характеризувалися повторюваними циклами ескалації та обережного прогресу, де Ормузька протока слугує водночас точкою стратегічного тиску та ключовою розмінною монетою .