Чому Юрген Гардт закликає ЄС запровадити санкції проти Ітамара Бен-Ґвіра

Бен-Ґвір критикував рішення прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньягу зменшити інтенсивність ізраїльських ударів по Газі. Тож його слова були не просто загальним закликом до продовження військової операції: він запропонував фактично встановити щоденну «норму» вбивств і наголосив, що цілі не мають обмежуватися людьми, які становлять безпосередню небезпеку.

В тому ж інтерв’ю Бен-Ґвір підтримав заохочення палестинців назавжди залишити Газу та заявив, що розглядає цю територію як таку, що повністю належить Ізраїлю. У публікаціях ці погляди пов’язували з підтримкою створення ізраїльських поселень у Газі.

Саме тому для Гардта йдеться не про одну скандальну цитату. Висловлювання Бен-Ґвіра поєднали заклики до посилення насильства, дегуманізуючу риторику, примусове переміщення населення та розширення поселень — позиції, які, на думку німецького депутата, суперечать принципам, що їх мають захищати санкції ЄС.

Як Гардт пояснює вплив на відносини Ізраїлю та Європи

Гардт висунув і ширший політичний аргумент. Він заявив, що ізраїльський уряд без Бен-Ґвіра та міністра фінансів Бецалеля Смотрича мав би більше шансів відновити конструктивні відносини з Європою.

Таким чином, Гардт відокремлює уряд Ізраїлю та його населення від двох ультраправих міністрів, чиї публічні позиції стали дипломатичною проблемою. У цьому контексті санкції постають як сигнал щодо дій конкретних посадовців, а не обов’язково як захід проти Ізраїлю загалом.

Який тиск це створює на уряд Німеччини

Позиція Гардта має вагу, оскільки він відповідає за зовнішньополітичний напрям парламентської фракції ХДС/ХСС. Його заява посилює тиск на канцлера Фрідріха Мерца та міністра закордонних справ Йоганна Вадефуля: від них очікують перегляду попереднього спротиву внесенню Бен-Ґвіра до санкційного списку або, щонайменше, відмови блокувати спільні дії ЄС.

Однак доступні дані не свідчать про формальну зміну політики Берліна. Раніше повідомлялося, що Німеччина виступала проти пропозицій внести ізраїльського міністра до чорного списку та обмежити торгівлю з поселеннями на Західному березі. У липні ЗМІ також писали, що Німеччина чинила опір запропонованій забороні на торгівлю з поселеннями, а Вадефуль наголошував на необхідності одностайного рішення.

Отже, заклик Гардта — це впливова політична вимога, а не рішення уряду і не доказ того, що Німеччина вже підтримала санкції.

Чому ЄС складно погодити санкції

ЄС уже розглядав санкції проти Бен-Ґвіра через його ставлення до активістів на борту Global Sumud Flotilla — гуманітарної місії, яка прямувала до Гази. На зустрічі міністрів закордонних справ у червні держави-члени не змогли досягти згоди. Верховна представниця ЄС із закордонних справ Кая Каллас заявила, що багато країн пропонували санкції, але необхідного консенсусу не було.

Проблема має не лише політичний, а й процедурний характер: санкції зовнішньої політики ЄС потребують одностайної підтримки всіх держав-членів. Тому позиція однієї урядової столиці може заблокувати внесення посадовця до загальноєвропейського санкційного списку.

Деякі країни вдалися до окремих заходів. У червні 2025 року Велика Британія, Австралія, Канада, Нова Зеландія та Норвегія оголосили санкції проти Бен-Ґвіра і Смотрича через підбурювання до насильства щодо палестинських громад. Франція та Ірландія також заборонили міністрам в’їзд у 2026 році, однак національні обмеження не є санкційним режимом ЄС.

Окрема суперечка щодо торгівлі з поселеннями

Міністри країн ЄС також обговорювали обмеження торгівлі з ізраїльськими поселеннями на окупованому Західному березі. Серед варіантів розглядали систему імпортних ліцензій, фактично заборонні мита та повну заборону торгівлі. На липневій зустрічі найбільшу підтримку отримала саме заборона, але держави-члени залишилися розділеними й не схвалили спільне обмеження.

Ця дискусія пов’язана із закликом Гардта, але це різні заходи. Санкції проти Бен-Ґвіра були б спрямовані на конкретного міністра, тоді як обмеження торгівлі з поселеннями стосувалися б комерційних операцій, пов’язаних із поселеннями. Обидві ініціативи стикаються з однаковою політичною перешкодою — необхідністю заручитися підтримкою всіх країн ЄС.

Що може відбутися далі

Заява Гардта посилює тиск на німецьких консерваторів при владі та надає нового імпульсу закликам до дій проти Бен-Ґвіра. Соціал-демократи Німеччини також виступили з критикою ізраїльських міністрів, а віцеканцлер Ларс Клінґбайль згодом закликав серйозно розглянути санкції ЄС і назвав заяви Бен-Ґвіра нелюдськими.

Проте ні звернення Гардта, ні подальше засудження заяв автоматично не означають запровадження санкцій. Наявні свідчення вказують на тривалі розбіжності в Берліні та Брюсселі. Поки Німеччина не змінить позицію, а всі держави ЄС не погодять спільне рішення, слова Бен-Ґвіра залишаються предметом політичного тиску, а не чинним санкційним рішенням Європейського Союзу.