Підтримка Беньяміном Нетаньягу словенського прем’єра Янеза Янші мала цілком конкретну дипломатичну причину: уряд Словенії не погодився на підготовлену заяву всіх 27 країн ЄС із засудженням планів Ізраїлю щодо будівництва в районі E1 на окупованому Західному березі. Оскільки такі спільні заяви у сфері зовнішньої політики потребують одностайності, позиція однієї держави не дала Євросоюзу виступити єдиним голосом. Натомість Кая Каллас, верховна представниця ЄС із закордонних справ і політики безпеки, оприлюднила окрему заяву від власного імені.
2
7
9
Це змінило не стільки зміст критики, скільки її дипломатичну вагу. Заява від імені всіх 27 урядів має сильніший політичний сигнал, ніж позиція представниці європейської дипломатії, яка не може говорити від імені всього блоку без необхідного консенсусу. Для Нетаньягу втручання Янші стало вигідним: воно послабило колективну реакцію ЄС, хоча й не усунуло критику самого проєкту E1.
2
9
Чому Янша заблокував заяву ЄС
Міністерство закордонних справ Словенії заявило, що нова заява не матиме доданої цінності. Водночас Любляна наголосила: її базова позиція не змінилася — країна й надалі підтримує міжнародне право та погоджене рішення про дві держави.
6
7
10
Сам Янша пояснював рішення жорсткіше. За його словами, Словенія вийшла з «порочного кола» втрати довіри через постійні та непропорційні засудження Ізраїлю. Він також відкинув думку, що Словенія повинна автоматично приєднуватися до спільної європейської позиції, представивши суперечку як питання національного суверенітету та права самостійно ухвалювати зовнішньополітичні рішення.
8
13
18
Публічна підтримка Яншою ізраїльських поселенців лише посилила цей сигнал. Під час зустрічі з головою Ради поселень Єша Йоссі Даганом він, за даними Ynet, сказав: «Боже, благослови мешканців Юдеї та Самарії».
1
Від дипломатичної заяви до внутрішнього конфлікту
Вето швидко перетворилося на суперечку про те, якою має бути сама Словенія та її зовнішня політика.
Президентка Наташа Пірц Мусар заявила, що міжнародне право не може бути питанням політичного вибору і має застосовуватися без подвійних стандартів. Вона закликала уряд підтримати позицію ЄС, наголосивши, що розширення ізраїльських поселень на окупованому Західному березі суперечить міжнародному праву, підриває перспективу рішення про дві держави й ускладнює досягнення тривалого миру.
1
3
16
17
Раніше Пірц Мусар називала дії Ізраїлю щодо палестинців геноцидом і продовжувала захищати це формулювання у своїх публічних заявах.
20
21
23 Уряд Янші зайняв протилежну позицію: він оскаржував оцінки президентки й наполягав, що саме Словенія, а не ширший ідеологічний чи історичний консенсус, повинна визначати власний курс.
18
28
Так виник помітний інституційний розкол. Консервативний уряд почав зближуватися з Ізраїлем, тоді як президентка, яку підтримують ліві політичні сили, продовжила наголошувати на правах палестинців, міжнародному праві та узгодженні з офіційною позицією ЄС. За повідомленнями ЗМІ, до критики урядового рішення приєдналися й опозиційні партії.
3
15
17
Аргумент Нетаньягу про Туреччину та Кіпр
Нетаньягу використав словенську суперечку, щоб висунути ширше звинувачення Євросоюзу в лицемірстві. Він заявив, що ЄС засуджує єврейські поселення на Західному березі, але, за його словами, мовчить про контроль Туреччини над північною частиною Кіпру. Ізраїльський прем’єр звернув увагу на те, що Туреччина є членом НАТО, а Кіпр — членом ЄС, і поставив під сумнів послідовність європейських підходів у двох ситуаціях.
4
5
Це порівняння стало частиною аргументації Ізраїлю про нібито історичне право євреїв будувати та жити на своїй прабатьківщині. Воно також вписалося у ширшу ізраїльсько-турецьку словесну суперечку, в якій сторони вже обмінювалися звинуваченнями щодо Кіпру та Сирії.
4
31
Анкара відкинула ізраїльські заяви, назвавши їх брехнею та наклепом. Директорат із комунікацій при президенті Туреччини раніше описав висловлювання Нетаньягу про політику Анкари щодо Кіпру та Сирії як «безпідставну тираду», позбавлену історичних фактів і політичної серйозності.
33
35
38
Отже, йшлося про конкуруючі політичні аргументи, а не про узгоджене вирішення самих спорів. Нетаньягу використав Кіпр, щоб поставити під сумнів послідовність європейської критики, тоді як Туреччина відкинула і це порівняння, і характеристику своєї політики з боку Ізраїлю.
4
33
Розворот після політики Роберта Голоба
Блокування заяви щодо E1 стало частиною масштабнішої зміни курсу Словенії. У червні 2026 року уряд Янші скасував заходи, запроваджені за його попередника Роберта Голоба. Серед них була заборона на експорт і транзит зброї та військового обладнання до Ізраїлю, а також на більшість імпорту озброєнь з Ізраїлю. Міністерство оборони пояснило, що окрема заборона більше не потрібна, оскільки торгівлю зброєю вже регулюють словенське законодавство та правила ЄС.
44
49
Інші повідомлення вказували, що рішення також скасувало обмеження на імпорт товарів із поселень і заборони на в’їзд для Нетаньягу та ізраїльських міністрів.
48
53
56 За уряду Голоба ці заходи зробили Словенію одним із найкритичніших до Ізраїлю голосів у Євросоюзі. Їх скасування засвідчило різку зміну відносин Любляни з Єрусалимом.
48
53
Формально це не означало відмови Словенії від підтримки міжнародного права чи рішення про дві держави. Але разом із блокуванням заяви про E1 такі кроки показали, наскільки швидко зміна уряду може змінити практичну роль країни в політиці ЄС: від тиску на Ізраїль — до блокування сильнішої колективної заяви проти розширення поселень.
6
44
Що це означає для єдності ЄС
Безпосередній наслідок був дипломатичним, а не юридичним чи оперативним. Відмова Словенії заблокувала заяву від імені всіх 27 держав-членів, після чого Каллас закликала Ізраїль відмовитися від планів, що передбачають будівництво 1 200 будинків у районі E1 на схід від Єрусалима.
6
7
9
Район E1 має особливе політичне значення. Критики проєкту стверджують, що будівництво там може розділити Західний берег, ще більше послабити територіальну основу рішення про дві держави й поставити під сумнів можливість створення життєздатної палестинської держави.
9
11
14
Цей випадок також продемонстрував вразливість європейської зовнішньополітичної єдності, коли для спільної позиції потрібна одностайність. Одна країна може не змінити загальне занепокоєння ЄС щодо E1, але водночас позбавити його найсильнішого формату публічного сигналу.
2
9
Для Нетаньягу крок Янші приніс і практичну, і політичну користь: він пом’якшив європейську критику, яка могла пролунати єдиним голосом, і створив приклад уряду країни ЄС, готового виступити проти того, що Янша називає автоматичним або непропорційним засудженням Ізраїлю. Для Словенії ж це рішення поглибило внутрішню дискусію про пріоритети зовнішньої політики — національний суверенітет, координацію в межах ЄС чи послідовне застосування міжнародного права.