BepiColombo наближається до Меркурія: що буде після відокремлення перелітного модуля

BepiColombo завершив не всю подорож, а лише її тривалий перелітний етап. 3 вересня 2026 року ESA підтвердило успішне відокремлення перелітного модуля до Меркурія — Mercury Transfer Module (MTM). У складі апарата залишилися два наукові орбітальні модулі: європейський Mercury Planetary Orbiter (MPO) та японський Mio. Саме з цього моменту починається найвідповідальніша частина прибуття до найвнутрішньої планети Сонячної системи. 5

Що змінило відокремлення MTM

BepiColombo стартував 20 жовтня 2018 року. Щоб поступово змінити свою траєкторію й зрівнятися з Меркурієм, апарат виконав дев’ять гравітаційних маневрів: один біля Землі, два біля Венери та шість біля Меркурія. Упродовж польоту також роками використовувалася сонячна електрореактивна тяга малої сили. 1431

MTM забезпечував енергією та тягою цей міжпланетний переліт. Тепер живлення з’єднаної пари MPO–Mio надходить від сонячних батарей MPO. Успіх відокремлення підтвердили сигнали, прийняті далекокосмічними антенами ESA в Себреросі (Іспанія) та Маларгуе (Аргентина). 5

Чому графік прибуття довелося переглянути

У 2024 році ESA повідомило про електричну проблему, через яку сонячні електрореактивні двигуни BepiColombo не могли працювати на повній потужності. Йшлося про систему MTM, що створювала тягу під час крейсерської фази польоту. 24

Команди місії скоригували траєкторію й план операцій. Унаслідок цього запланований вихід на орбіту Меркурія перенесли з 2025 року на 21 листопада 2026 року. 2431 Відокремлення MTM означає перехід до іншої фази польоту, однак усі подальші операції залишаються жорстко прив’язаними до графіка.

Що має відбутися далі

Наведені нижче дати є запланованими, а не вже здійсненими етапами:

• 21 листопада 2026 року: з’єднані MPO та Mio мають вийти на орбіту Меркурія. 514
• 9–10 грудня 2026 року: Mio має відокремитися від MPO. 514
• До березня 2027 року: заплановано 16 маневрів увімкнення двигунів, які мають перетворити початкові орбіти на робочі наукові орбіти кожного апарата. 12
• 6 квітня 2027 року: запланований початок наукових спостережень. 37

Отже, перший вихід на орбіту не означатиме негайного початку штатної науки. Попереду — місяці послідовних маневрів, перевірок систем і підготовки двох апаратів до роботи на їхніх власних орбітах.

Чому прибуття до Меркурія настільки складне

Місії доводиться синхронізувати роботу двох орбітерів, їхнє відокремлення, зв’язок, орієнтацію в просторі та довгу серію маневрів поблизу Сонця. Розрахункова конструкція BepiColombo має витримувати температури понад 350 °C. 19

Складність також випливає з архітектури місії. MPO є планетарною обсерваторією, а Mio призначений для дослідження магнітного оточення Меркурія. Згодом вони мають працювати на окремих полярних орбітах. 20

Що досліджуватимуть MPO та Mio

Загалом BepiColombo несе 16 наукових приладів: 11 на MPO та п’ять на Mio. 1927 Вони мають досліджувати поверхню й геологію Меркурія, його внутрішню будову, магнітне поле, магнітосферу та екзосферу — надзвичайно розріджену зовнішню газову оболонку планети. 1920

Два апарати дадуть змогу одночасно зіставляти дані про саму планету та її магнітне середовище. Але ці наукові результати залежать від успішного проходження всього ланцюжка наступних етапів: захоплення орбітою Меркурія, розділення та переходу на цільові орбіти.

Успішне відокремлення MTM — велике досягнення, проте не фініш. Найближче вирішальне випробування BepiColombo — запланований на 21 листопада вихід на орбіту Меркурія, що має перетворити восьмирічну подорож на повноцінну планетологічну місію. 512