За оцінками юридичних і технологічних оглядачів, це один із перших відомих випадків, коли пошукову систему зобов’язали відповідати саме за фактичні твердження, сформульовані її штучним інтелектом, а не просто за відображення чужого матеріалу.

Які твердження виявилися неправдивими

Позов подали два видавці з Мюнхена. За певними пошуковими запитами AI Overview помилково пов’язав їх із шахрайством, пастками з платною підпискою — німецькою Abofallen — та сумнівними діловими практиками . В одному з варіантів відповіді система фактично стверджувала, що компанія «відома сумнівними діловими практиками і часто вважається шахрайською» .

Суд дійшов висновку, що штучний інтелект переплутав позивачів з іншими компаніями, які справді мали проблемну репутацію. Важлива деталь: наклепницькі зв’язки не містилися в жодному з джерел, на які посилалася AI Overview. Система самостійно поєднала та переосмислила інформацію про сторонні компанії .

На початку 2026 року видавці вимагали від Google припинити поширення цих тверджень і виправити їх. Оскільки компанія, за наявними даними, не видалила та не скоригувала відповіді, справа дійшла до суду .

Чому суд не вважає AI Overview звичайним результатом пошуку

Центральним у справі стало питання: чи є AI Overviews лише новою формою подання посилань на сторонній контент, чи це самостійний продукт Google.

Суд обрав другий підхід. Він визначив AI Overviews як власний оригінальний контент Google, оскільки функція створює «незалежні, нові та змістовні твердження», а не просто відтворює або групує інформацію із сайтів третіх сторін .

Логіка суду проста: Google розробив цю систему, надає її користувачам і контролює алгоритми, які генерують відповіді. Тому компанія не може автоматично представляти результат роботи ШІ як нейтральний переказ чужих матеріалів. У формулюванні, наведеному в матеріалах справи: «Google створив цей ШІ, Google запропонував його користувачам — отже, Google володіє тим, що він створює» .

Це має вирішальне юридичне значення. Традиційні пошуковики в Німеччині та Європі користуються обмеженим захистом щодо матеріалів третіх сторін. Такий підхід, відомий у німецькому праві як Störerhaftung, може застосовуватися, коли пошуковик лише індексує та показує чужий контент. Але суд вважає, що цей захист не поширюється автоматично на нові, завершені твердження, які генерує сама платформа .

Чому аргумент Google про перевірку посилань не спрацював

Google наполягав, що AI Overviews працюють подібно до традиційного пошуку: компанія нібито лише показує посилання на джерела, а користувачі можуть перейти за ними та самостійно перевірити відповідь.

Суд відкинув цю позицію з кількох причин.

По-перше, сам дизайн функції суперечить такому поясненню. AI Overview розміщується у великому блоці над іншими результатами пошуку, що створює враження повної та авторитетної відповіді. Очікувати, що користувач перевірятиме кожне твердження, відкриваючи всі посилання, означало б фактично нівелювати сенс функції .

По-друге, система не просто знаходить уже наявні висловлювання, а формує нові. Зв’язки між видавцями та нібито шахрайською діяльністю не були присутні у процитованих джерелах, а деякі твердження взагалі «не згадувалися навіть у результатах пошуку» . Суд розцінив їх як власні висловлювання Google.

По-третє, попередні правові підходи, які обмежували відповідальність пошуковиків за сторонній контент, не можна безпосередньо перенести на генеративні відповіді. Суд провів межу між традиційними «десятьма синіми посиланнями» та текстом, який самостійно створює модель ШІ .

Що саме заборонив суд

Попередня судова заборона зобов’язує Google:

• припинити поширювати конкретні неправдиві фактичні твердження про двох мюнхенських видавців у відповідях AI Overview ;
• видалити наявні наклепницькі огляди, у яких міститься ця інформація .

За порушення розпорядження компанії може загрожувати судовий штраф до 250 000 євро. У матеріалах справи також згадується можливість покарання у вигляді ув’язнення для законних представників Google у Німеччині — окремо за кожне порушення .

Водночас це не остаточний вирок після повного розгляду справи по суті. Йдеться про einstweilige Verfügung — тимчасову судову заборону, винесену в прискореному порядку. Основне провадження ще триває . Її безпосередня юридична сила обмежена Німеччиною та конкретними учасниками спору, хоча аргументація суду може бути використана в інших європейських справах .

Що це означає для ШІ-пошуку в Європі

Традиційний «безпечний режим» для пошуковиків може не діяти

Рішення показує, що захист, передбачений для посередників у європейському праві, зокрема в контексті Директиви про електронну комерцію та Закону ЄС про цифрові послуги (DSA), не обов’язково поширюється на згенеровані ШІ підсумки. Якщо платформа створює нове твердження, суди можуть розглядати його як власний контент сервісу — із прямою відповідальністю за наклеп, неправдиві факти чи недобросовісну конкуренцію .

Платформи можуть фактично відповідати як автори контенту

Визнавши Google безпосередньо відповідальним порушником — unmittelbarer Störer, а не нейтральним посередником, — суд заклав підхід, який потенційно може стосуватися будь-якої компанії, що запускає генеративний пошук або відповіді на запити. Серед таких продуктів можуть опинитися Bing Copilot, веб-функції OpenAI та інші ШІ-інструменти, доступні в Європі .

Видавці отримують пряміший спосіб захисту

Раніше компаніям і окремим людям, які постраждали від неправдивої інформації, часто доводилося шукати першоджерело та пред’являти претензії його автору. Це рішення посилює аргумент, що постраждала сторона може звертатися безпосередньо до платформи, яка сформулювала та показала неправдиве твердження .

Від Google вимагатимуть технічних запобіжників

На практиці така судова логіка підштовхує Google та інші компанії до впровадження фільтрів, процедур перевірки фактів і швидких механізмів видалення помилкових відповідей. Інакше кожне неправдиве твердження, створене системою та показане користувачеві, може створювати окремий юридичний ризик .

Судова практика випереджає регуляторів

Рішення з’явилося в момент, коли європейські інституції продовжують формувати практику застосування Закону ЄС про штучний інтелект та DSA. Тому саме суди, а не лише законодавці, починають визначати межі відповідальності за результати роботи генеративного ШІ. Це може стимулювати подібні позови в інших країнах ЄС .

Мюнхенська ухвала ще може бути переглянута, а її остаточні наслідки залежатимуть від основного провадження та можливих оскаржень. Проте головний сигнал уже сформульований: якщо платформа не просто показує посилання, а генерує власне фактичне твердження, вона може відповідати за його зміст. Для індустрії ШІ-пошуку це означає кінець зручної тези «користувач мав перевірити сам».

За оцінками юридичних і технологічних оглядачів, це один із перших відомих випадків, коли пошукову систему зобов’язали відповідати саме за фактичні твердження, сформульовані її штучним інтелектом, а не просто за відображення чужого матеріалу.

Які твердження виявилися неправдивими

Позов подали два видавці з Мюнхена. За певними пошуковими запитами AI Overview помилково пов’язав їх із шахрайством, пастками з платною підпискою — німецькою Abofallen — та сумнівними діловими практиками . В одному з варіантів відповіді система фактично стверджувала, що компанія «відома сумнівними діловими практиками і часто вважається шахрайською» .

Суд дійшов висновку, що штучний інтелект переплутав позивачів з іншими компаніями, які справді мали проблемну репутацію. Важлива деталь: наклепницькі зв’язки не містилися в жодному з джерел, на які посилалася AI Overview. Система самостійно поєднала та переосмислила інформацію про сторонні компанії .

На початку 2026 року видавці вимагали від Google припинити поширення цих тверджень і виправити їх. Оскільки компанія, за наявними даними, не видалила та не скоригувала відповіді, справа дійшла до суду .

Чому суд не вважає AI Overview звичайним результатом пошуку

Центральним у справі стало питання: чи є AI Overviews лише новою формою подання посилань на сторонній контент, чи це самостійний продукт Google.

Суд обрав другий підхід. Він визначив AI Overviews як власний оригінальний контент Google, оскільки функція створює «незалежні, нові та змістовні твердження», а не просто відтворює або групує інформацію із сайтів третіх сторін .

Логіка суду проста: Google розробив цю систему, надає її користувачам і контролює алгоритми, які генерують відповіді. Тому компанія не може автоматично представляти результат роботи ШІ як нейтральний переказ чужих матеріалів. У формулюванні, наведеному в матеріалах справи: «Google створив цей ШІ, Google запропонував його користувачам — отже, Google володіє тим, що він створює» .

Це має вирішальне юридичне значення. Традиційні пошуковики в Німеччині та Європі користуються обмеженим захистом щодо матеріалів третіх сторін. Такий підхід, відомий у німецькому праві як Störerhaftung, може застосовуватися, коли пошуковик лише індексує та показує чужий контент. Але суд вважає, що цей захист не поширюється автоматично на нові, завершені твердження, які генерує сама платформа .

Чому аргумент Google про перевірку посилань не спрацював

Google наполягав, що AI Overviews працюють подібно до традиційного пошуку: компанія нібито лише показує посилання на джерела, а користувачі можуть перейти за ними та самостійно перевірити відповідь.

Суд відкинув цю позицію з кількох причин.

По-перше, сам дизайн функції суперечить такому поясненню. AI Overview розміщується у великому блоці над іншими результатами пошуку, що створює враження повної та авторитетної відповіді. Очікувати, що користувач перевірятиме кожне твердження, відкриваючи всі посилання, означало б фактично нівелювати сенс функції .

По-друге, система не просто знаходить уже наявні висловлювання, а формує нові. Зв’язки між видавцями та нібито шахрайською діяльністю не були присутні у процитованих джерелах, а деякі твердження взагалі «не згадувалися навіть у результатах пошуку» . Суд розцінив їх як власні висловлювання Google.

По-третє, попередні правові підходи, які обмежували відповідальність пошуковиків за сторонній контент, не можна безпосередньо перенести на генеративні відповіді. Суд провів межу між традиційними «десятьма синіми посиланнями» та текстом, який самостійно створює модель ШІ .

Що саме заборонив суд

Попередня судова заборона зобов’язує Google:

• припинити поширювати конкретні неправдиві фактичні твердження про двох мюнхенських видавців у відповідях AI Overview ;
• видалити наявні наклепницькі огляди, у яких міститься ця інформація .

За порушення розпорядження компанії може загрожувати судовий штраф до 250 000 євро. У матеріалах справи також згадується можливість покарання у вигляді ув’язнення для законних представників Google у Німеччині — окремо за кожне порушення .

Водночас це не остаточний вирок після повного розгляду справи по суті. Йдеться про einstweilige Verfügung — тимчасову судову заборону, винесену в прискореному порядку. Основне провадження ще триває . Її безпосередня юридична сила обмежена Німеччиною та конкретними учасниками спору, хоча аргументація суду може бути використана в інших європейських справах .

Що це означає для ШІ-пошуку в Європі

Традиційний «безпечний режим» для пошуковиків може не діяти

Рішення показує, що захист, передбачений для посередників у європейському праві, зокрема в контексті Директиви про електронну комерцію та Закону ЄС про цифрові послуги (DSA), не обов’язково поширюється на згенеровані ШІ підсумки. Якщо платформа створює нове твердження, суди можуть розглядати його як власний контент сервісу — із прямою відповідальністю за наклеп, неправдиві факти чи недобросовісну конкуренцію .

Платформи можуть фактично відповідати як автори контенту

Визнавши Google безпосередньо відповідальним порушником — unmittelbarer Störer, а не нейтральним посередником, — суд заклав підхід, який потенційно може стосуватися будь-якої компанії, що запускає генеративний пошук або відповіді на запити. Серед таких продуктів можуть опинитися Bing Copilot, веб-функції OpenAI та інші ШІ-інструменти, доступні в Європі .

Видавці отримують пряміший спосіб захисту

Раніше компаніям і окремим людям, які постраждали від неправдивої інформації, часто доводилося шукати першоджерело та пред’являти претензії його автору. Це рішення посилює аргумент, що постраждала сторона може звертатися безпосередньо до платформи, яка сформулювала та показала неправдиве твердження .

Від Google вимагатимуть технічних запобіжників

На практиці така судова логіка підштовхує Google та інші компанії до впровадження фільтрів, процедур перевірки фактів і швидких механізмів видалення помилкових відповідей. Інакше кожне неправдиве твердження, створене системою та показане користувачеві, може створювати окремий юридичний ризик .

Судова практика випереджає регуляторів

Рішення з’явилося в момент, коли європейські інституції продовжують формувати практику застосування Закону ЄС про штучний інтелект та DSA. Тому саме суди, а не лише законодавці, починають визначати межі відповідальності за результати роботи генеративного ШІ. Це може стимулювати подібні позови в інших країнах ЄС .

Мюнхенська ухвала ще може бути переглянута, а її остаточні наслідки залежатимуть від основного провадження та можливих оскаржень. Проте головний сигнал уже сформульований: якщо платформа не просто показує посилання, а генерує власне фактичне твердження, вона може відповідати за його зміст. Для індустрії ШІ-пошуку це означає кінець зручної тези «користувач мав перевірити сам».