Європейські союзники зайняли жорстку позицію. Їхня ключова вимога: США спочатку мають забезпечити стабільне та тривале припинення вогню з Іраном, перш ніж європейські військові кораблі увійдуть у протоку . Франція та Велика Британія заявили, що готові допомогти в забезпеченні безпеки водного шляху, але лише після встановлення перемир'я . Європейські чиновники побоюються відправляти свої військово-морські сили в зону, де тривають бойові дії .
Верховний представник ЄС із закордонних справ Кая Каллас чітко висловила позицію: "Ніхто не готовий наражати своїх людей на небезпеку в Ормузькій протоці" . ЄС відкинув заклики Трампа про військову допомогу, і європейські країни зберігають обережну позицію з початку конфлікту в березні 2026 року .
Під цим протистоянням криється глибша суперечка: хто має нести витрати та ризики за підтримку відкритих глобальних судноплавних шляхів? Трамп заявив країнам, щоб вони самі дбали про безпеку своєї нафти, а Гегсет тисне на Європу та Азію, вимагаючи "активізуватися" . Європейська позиція відображає ширше занепокоєння щодо підходу Вашингтона. Politico описує цю ситуацію як "останній доказ того, що постійні нападки Вашингтона на найближчих друзів мають наслідки" .
Ормузька протока залишається закритою на невизначений термін станом на кінець липня 2026 року . Не існує негайного військового чи дипломатичного вирішення. Представники США та Британії планують скликати міжнародну конференцію в Лондоні, але навіть цей крок ще не остаточний . Дипломатичний глухий кут демонструє, як конфлікт між США та Іраном настільки напружив трансатлантичні відносини, що найближчі союзники Америки не готові ризикувати своїми флотами без чіткого шляху до миру.
Хоча США з березня 2026 року проводять власну повітряну кампанію та морську блокаду , відсутність підтримки з боку союзників ускладнює довгострокове відновлення судноплавства в протоці. Це протистояння залишає глобальні нафтові ринки вразливими, а найважливіший енергетичний коридор світу — у стані небезпечної невизначеності.