Історію НВАК у Китаї ведуть від Наньчанського повстання 1 серпня 1927 року — збройного виступу комуністичних сил проти Гоміндану . Тодішня Червона армія, а згодом Восьма армія, спиралася на асиметричну тактику, мобілізацію місцевого населення та партизанську війну. Ця модель допомогла комуністичним силам пережити громадянську війну в Китаї та війну проти Японії у 1937–1945 роках .
У квітні 1932 року 18-річний Сі Чжунсюнь очолив новостворений п'ятий загін Шеньсі-Ганьсуських партизанських сил Червоної армії. Близько 200 бійців, яких реорганізували з батальйону, що підняв заколот у війську місцевого воєначальника, діяли в горах повіту Юншоу провінції Шеньсі та намагалися з'єднатися з іншим загоном Червоної армії .
У ширшому контексті березневого повстання в Ляндані Сі Чжунсюнь був секретарем партійного комітету п'ятого загону . Ювілейні матеріали подають цей епізод як символ низового, партизанського походження майбутньої НВАК .
Після проголошення Китайської Народної Республіки 1949 року НВАК почала перетворюватися з революційного війська на регулярні збройні сили з організованими сухопутними, військово-морськими та військово-повітряними підрозділами.
У 1960–1970-х роках Китай розробив ядерну зброю та сформував стратегічні ракетні сили, які нині відомі як Ракетні війська НВАК . Це змінило роль армії: від переважно оборонних наземних операцій вона перейшла до моделі, що включала стратегічне стримування.
За часів Ден Сяопіна НВАК пережила масштабне скорочення особового складу. Керівництво почало робити ставку не на кількість військовослужбовців, а на їхню підготовку, організацію та технічне оснащення.
У 1990-х і 2000-х роках головним напрямом стала так звана інформатизація — ведення бойових дій із використанням інформаційних мереж і цифрових систем. Армія впроваджувала системи командування, управління, зв'язку, комп'ютерів, розвідки та спостереження (C4ISR), високоточні боєприпаси й доктрину спільних операцій різних видів військ .
На 19-му з'їзді Комуністичної партії Китаю у 2017 році Сі Цзіньпін закріпив поетапну дорожню карту розвитку НВАК .
Американські урядові та військово-аналітичні оцінки зазначають, що ціль 2027 року передбачає інтегрований розвиток механізації, інформатизації та інтелектуалізації збройних сил .
Напередодні 99-ї річниці Сі Цзіньпін закликав НВАК активніше застосовувати штучний інтелект. Під час навчальної сесії Політбюро він наголосив на розвитку безпілотних інтелектуальних технологій, мережевих інформаційних систем і поступовому створенні «інтелектуальної військової системи» .
Це означає перехід до наступного етапу після інформатизації — інтелектуалізованої війни, у якій важливу роль відіграватимуть алгоритми, автономні платформи, безпілотники та об'єднані цифрові мережі. Водночас ідеться не про повністю новий курс, а про прискорення вже визначеної програми: ціль 2027 року від початку включала поєднання механізації, інформатизації та інтелектуалізації .
Китайські офіційні матеріали називають 2026 рік критичним періодом перед досягненням цілей сторіччя НВАК . Серед пріоритетів — оновлення озброєнь, реформа спільної бойової підготовки, підвищення готовності до операцій різних видів військ і глибша інтеграція штучного інтелекту .
Очікується, що 15-й п'ятирічний план Китаю на 2026–2030 роки може передбачати перші демонстрації перспективних спроможностей у таких сферах, як квантове зондування, штучний інтелект і протидія гіперзвуковим технологіям. Водночас ці системи можуть залишатися на стадії прототипів або неповної інтеграції .
Отже, 99-та річниця НВАК стала для Пекіна одночасно святкуванням і відліком. Офіційний наратив поєднує партизанське минуле з високотехнологічним майбутнім, а дедлайн 1 серпня 2027 року має показати, наскільки далеко Китай просунувся на шляху до армії, яку називає військом світового класу.