Масштабна дронова атака України 20 червня: уражено газову інфраструктуру в Криму, ТЕЦ у Сімферополі та нафтопереробний завод у Тюмені за 2000 км

Тюменський нафтопереробний завод (Західний Сибір)

Збройні сили України завдали удару по Тюменському НПЗ — одному з найбільших приватних нафтопереробних заводів Росії, розташованому приблизно за 2000 км від української території . Губернатор Тюменської області Олександр Моор підтвердив атаку. За повідомленнями, удар пошкодив технологічне обладнання, що ще більше погіршило і без того обмежені потужності російської переробки .

Інші цілі в тій самій хвилі

Під час операції 20 червня також було уражено міст через Генічеську протоку (ключовий шлях постачання до Криму), а також склади пального та об'єкти військової логістики на окупованих територіях .

Контекст ширшої кампанії

Атаки на Московський нафтопереробний завод (16–18 червня)

Лише за кілька днів до цього, 16 червня, українські дрони атакували Московський НПЗ «Газпром нафти», який забезпечував до 40% пального в московському регіоні. Удар спричинив пожежу та зупинку роботи заводу . Повторний удар по тому ж заводу було завдано 18 червня . Наслідки цих атак призвели до того, що 19 червня в Москві було запроваджено пайове нормування пального (паливні картки) .

Російська нафтопереробка на мінімумі за два десятиліття

Систематична кампанія України проти російських НПЗ — лише у травні 2026 року було завдано 16 ударів, вісім з яких припали на десятку найбільших заводів РФ — призвела до того, що до червня 2026 року обсяги переробки сирої нафти в Росії впали до найнижчого рівня за 20 років . Офіційні дані Росстату вже у квітні зафіксували падіння виробництва нафтопродуктів на 9,2% у річному вимірі, а відтоді руйнування лише прискорилися . Росія змушена була заборонити експорт бензину до кінця липня та дедалі більше експортувати неочищену нафту, оскільки справні переробні потужності серйозно деградовані .

Удари 20 червня демонструють зростаючу здатність України одночасно вражати цілі на трьох напрямках: (1) углиб Сибіру (Тюменський НПЗ), (2) газова та електрична мережа Криму та (3) логістика на окупованих територіях. Ця багатошарова кампанія систематично знижує здатність Росії виробляти, транспортувати та розподіляти пальне як для внутрішніх потреб, так і для своїх збройних сил.