В’єтнаму потрібні до $700 млрд для зеленого переходу: головні бар’єри та рішення

Інститут енергетики при Міністерстві промисловості та торгівлі наводить дещо нижчу оцінку — $533,9–657,8 млрд. При цьому $499–631 млрд може знадобитися саме для розвитку електроенергетики, зокрема наземної та морської вітроенергетики, гідроакумулювальних станцій і водневої енергетики .

Значна частина фінансування потрібна не лише для скорочення викидів, а й для захисту країни від наслідків зміни клімату. Міністерство фінансів оцінює потреби в адаптації приблизно у $368 млрд, або близько 6,8% ВВП на рік .

Окремо Світовий банк оцінює витрати на підвищення стійкості комерційних і промислових активів В’єтнаму до кліматичних ризиків у $228 млрд у період 2022–2050 років . У ширшому сценарії, що поєднує кліматичну стійкість і декарбонізацію, потреба може сягнути $368 млрд до 2040 року .

Чому міжнародний капітал не доходить до проєктів

Учасники конференції, зокрема представники International Finance Corporation (IFC) та FiinGroup, наголосили: ключова проблема полягає не у глобальному дефіциті капіталу, а в невідповідності між доступними коштами та проєктами, які пропонує В’єтнам .

Основні перешкоди такі:

• Низька інвестиційна привабливість проєктів. Чимало зелених ініціатив мають невисоку фінансову віддачу або структуру, яка не відповідає вимогам міжнародних інвесторів .
• Неповна нормативна база. Відсутність єдиної зеленої таксономії, узгоджених правил прозорості та стандартів екологічного розкриття інформації ускладнює перевірку проєктів і підвищує невизначеність для іноземного капіталу .
• Слабка ринкова інфраструктура. Країні бракує довгострокових фінансових інструментів, зокрема інфраструктурних і проєктних облігацій, а також єдиної системи класифікації зелених облігацій .
• Висока вартість капіталу. За даними Світового банку, вартість фінансування чистої енергетики у країнах, що розвиваються, майже вдвічі вища, ніж у розвинених економіках . Це погіршує економіку проєктів і стримує інвестиційні рішення.
• Нестача незалежних верифікаторів і якісних ESG-даних. У В’єтнамі недостатньо фахівців, здатних підтверджувати відповідність проєктів зеленим критеріям, а дані про екологічні, соціальні та управлінські показники залишаються фрагментованими .
• Недостатні механізми розподілу ризиків. Брак змішаного фінансування, кредитних гарантій та інших інструментів захисту від ризиків не заохочує консервативних інституційних інвесторів вкладати значні суми .

Зелені облігації: ринок ще формується

Ринок зелених облігацій у В’єтнамі залишається на ранній стадії розвитку. У 2025 році в національній валюті відбулося лише п’ять випусків зелених облігацій загальним обсягом 3 407 млрд в’єтнамських донгів, або приблизно $140 млн .

Невеликий обсяг випусків показує, що ринку ще бракує масштабу, ліквідності та довіри інвесторів. Однією з центральних пропозицій конференції стало створення зрозумілої та уніфікованої таксономії зелених облігацій, узгодженої з міжнародними правилами, зокрема Green Bond Principles Міжнародної асоціації ринків капіталу (ICMA) .

Єдині критерії могли б спростити перевірку облігацій, підвищити довіру інвесторів і зменшити витрати емітентів на підготовку та підтвердження зеленого статусу .

В’єтнам створює інфраструктуру для торгівлі зеленими активами

29 червня 2026 року В’єтнам офіційно запустив пілотну фазу внутрішнього ринку вуглецю та національну платформу торгівлі вуглецевими кредитами . Це має стати одним з інструментів залучення фінансування для проєктів, що скорочують викиди.

На конференції міжнародний фінансовий центр В’єтнаму в Хошиміні (VIFC-HCMC) представили як майбутній централізований майданчик для лістингу зелених облігацій і торгівлі вуглецевими кредитами .

За словами професора Нгуєна Хиу Хуана, віцеголови виконавчої ради VIFC-HCMC, центр має перетворитися на «хаб конвертації зеленого капіталу». Його завданнями називають стандартизацію проєктів, зниження ризиків і підвищення здатності бізнесу залучати фінансування .

Ідея полягає не лише в тому, щоб звести інвестора та компанію. Майбутня інфраструктура має допомагати готувати проєкти, оцінювати їх, вимірювати екологічний ефект і перетворювати окремі ініціативи на активи, придатні для інвестування .

Nam A Bank також запропонував створити під егідою VIFC Спільноту зеленого фінансування. Вона могла б координувати стандарти, обмінюватися інформацією про угоди та об’єднувати невеликі зелені проєкти у більші інвестиційні інструменти . Це допомогло б сформувати стабільний потік проєктів, підготовлених до фінансування.

Nam A Bank залучив $20 млн зі Швейцарії

Окремим практичним результатом конференції стала нова угода Nam A Bank про зелене кредитування на $20 млн. Банк підписав міжнародну кредитну угоду з SIFEM AG — фінансовою установою розвитку, яка на 100% належить уряду Швейцарії, — і залучив додатковий капітал із фондів під управлінням responsAbility Investments AG .

Після цієї угоди загальний обсяг міжнародного капіталу, залученого Nam A Bank, зріс майже до $350 млн . За словами заступника генерального директора банку Во Хоанг Хая, раніше залучене зелене фінансування вже повністю видали позичальникам .

Нові кошти планують спрямувати насамперед на кредитування малих і середніх підприємств, а також проєктів у сферах відновлюваної енергетики, енергоефективності та реагування на наслідки зміни клімату .

Nam A Bank заявляє, що ставки за зеленими кредитами зазвичай на 0,5–1 відсотковий пункт нижчі, ніж за традиційними позиками . Для компаній це може зробити інвестиції в чисту енергію та енергоефективність доступнішими, хоча масштаб такого фінансування все ще залишається невеликим порівняно із загальною потребою країни.

Що буде вирішальним далі

В’єтнам уже має окремі елементи майбутньої системи зеленого фінансування: пілотний ринок вуглецю, перші випуски зелених облігацій, міжнародні кредитні угоди та плани щодо централізованого фінансового хабу.

Але для залучення сотень мільярдів доларів цього недостатньо. Країні потрібно підвищити якість підготовки проєктів, зробити зелені критерії вимірюваними, поліпшити ESG-звітність і створити механізми, які розподілятимуть ризики між державою, банками та приватними інвесторами.

Отже, головне питання для В’єтнаму — не де знайти зелені гроші, а як перетворити тисячі потенційних ініціатив на прозорі, стандартизовані та фінансово життєздатні проєкти. Саме від цього залежатиме, чи стане ціль у $700 млрд реальною інвестиційною програмою, а не лише масштабною оцінкою потреб.