Такі кадрові зміни, які зміцнюють позиції військових, сталися на піку напруженого протистояння навколо Ормузької протоки. За день до цього, 8 серпня, ВРНБ під керівництвом Зольгадра висунула ультиматум: протока не відкриється, доки США не виконають низку вимог .
Мохсен Резаї (71 рік) командував КВІР протягом усієї ірано-іракської війни 1980-х років, а згодом обіймав посаду старшого військового радника Хаменеї . Його вважають представником старого консервативного крила іранського істеблішменту. Призначення Резаї описують як крок до подальшої концентрації влади в руках силових структур .
Мохаммад Багер Зольгадр — колишній заступник командувача КВІР (1997–2006), який обіймав різні високі посади в Корпусі з часів Ісламської революції 1979 року . До перестановки він керував ВРНБ — посаду, яку обійняв лише в березні 2026 року після загибелі попередника Алі Ларіджані внаслідок американо-ізраїльського удару . Переведення на посаду «політичного радника» залишає його в найближчому оточенні верховного лідера, але усуває від безпосереднього ухвалення оперативних рішень у сфері безпеки.
Лише за день до призначення Резаї, 8 серпня, Зольгадр, який тоді ще був секретарем ВРНБ, озвучив жорсткий ультиматум: Ормузька протока залишатиметься закритою, доки США не «виправлять свою поведінку» . У заяві, оприлюдненій державним телебаченням IRIB, було перераховано умови :
Міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі того ж дня заявив, що Іран та Оман «дуже близькі» до укладення угоди про новий маршрут судноплавства через протоку, але її відкриття залежатиме від інших умов, зокрема від компенсацій з боку США . Водночас США вимагали від Ірану публічної гарантії, що судна, які перетинатимуть протоку, не зазнаватимуть нападів .
Це не звичайна адміністративна зміна. Три структурні особливості роблять її важливою:
1. Резаї тепер поєднує дві ролі в одній особі. Він одночасно є секретарем ВРНБ (оперативний керівник органу, призначається президентом) і прямим представником верховного лідера в Раді . Це дає йому надзвичайний вплив на ключові рішення у сфері безпеки та зовнішньої політики.
2. Заміна підвищує інституційну вагу КВІР у ВРНБ. Хоча Зольгадр був колишнім заступником командувача КВІР, Резаї — колишній головнокомандувач і багаторічний військовий радник верховного лідера . Таким чином, до керма органу, який координує безпекову та зовнішню політику Ірану, стає більш жорстка фігура.
3. Час виконання є критичним. Проведення змін одразу після того, як ВРНБ висунула максималістські умови щодо Ормузу, свідчить про те, що Хаменеї хотів поставити на чолі переговорів довірену військову фігуру . Перестановка зменшує вплив більш політичних або дипломатичних голосів у ВРНБ і закріплює домінування КВІР у процесі ухвалення рішень у сфері національної безпеки в момент найвищої напруги з Вашингтоном.
Це подвійне призначення ставить колишнього головнокомандувача КВІР із прямим доступом до верховного лідера на чолі найвищого органу безпеки Ірану під час кризи, коли Тегеран фактично загнав себе в кут, вимагаючи від США масштабних поступок перед відкриттям Ормузької протоки. Крок «Резаї — на місце, Зольгадр — убік» послаблює вплив більш політичних або дипломатичних голосів у Раді національної безпеки та цементує домінування КВІР у визначенні безпекової політики Ірану .