Ця терапія була описана як перша в світі терапія редагування основ (base editing), спрямована на мозок. Вона мала виправити мутацію гена CHD3, яка спричиняє синдром Снайдерс-Блок-Кампо — рідкісне захворювання, що призводить до затримки розвитку . У березні 2025 року дівчинці в лікарні Сіньхуа (філії університету в Шанхаї) зробили спинномозкову інфузію трильйонів вірусних частинок, що несли редагувальний механізм . Вона померла протягом тижня після процедури, імовірно, через важку імунну реакцію, пов'язану з терапією .
Смерть дівчинки так і не була публічно оголошена. Дослідницька група опублікувала статтю в журналі Nature у лютому 2025 року, де стверджувала про успішне редагування генів у клінічному випробуванні, не розкриваючи факту смерті пацієнтки . У статті описувалася доклінічна робота над лікуванням синдрому Снайдерс-Блок-Кампо, але не згадувалося про летальний результат . Nature пізніше додав до статті редакційну примітку та розпочав власне розслідування, хоча ця примітка не є відкликанням статті .
Батьки дівчинки зібрали приблизно 860 000 доларів США для фінансування лікування . За даними розслідування, родина сплатила розробку та клінічне застосування терапії, причому, як повідомляється, їх не повністю поінформували про ризики .
Станом на останні новини всі три розслідування тривають і не завершені. Жодного офіційного висновку про порушення не оголошено .
Цей випадок одразу порівнюють зі скандалом 2018 року навколо Хе Цзянькуя, який редагував гени ембріонів. Історія зі смертю «Мей» порушила серйозні питання щодо регуляторного нагляду, інформованої згоди та етичної відповідальності в біомедичному секторі Китаю . Розслідування також виявило інтенсивну глобальну гонку за перетворення редакторів основ (точнішої версії інструменту редагування генів CRISPR) на клінічні терапії для рідкісних захворювань і ризики, які виникають, коли наукові амбіції випереджають етичні запобіжники .
Ця терапія була описана як перша в світі терапія редагування основ (base editing), спрямована на мозок. Вона мала виправити мутацію гена CHD3, яка спричиняє синдром Снайдерс-Блок-Кампо — рідкісне захворювання, що призводить до затримки розвитку . У березні 2025 року дівчинці в лікарні Сіньхуа (філії університету в Шанхаї) зробили спинномозкову інфузію трильйонів вірусних частинок, що несли редагувальний механізм . Вона померла протягом тижня після процедури, імовірно, через важку імунну реакцію, пов'язану з терапією .
Смерть дівчинки так і не була публічно оголошена. Дослідницька група опублікувала статтю в журналі Nature у лютому 2025 року, де стверджувала про успішне редагування генів у клінічному випробуванні, не розкриваючи факту смерті пацієнтки . У статті описувалася доклінічна робота над лікуванням синдрому Снайдерс-Блок-Кампо, але не згадувалося про летальний результат . Nature пізніше додав до статті редакційну примітку та розпочав власне розслідування, хоча ця примітка не є відкликанням статті .
Батьки дівчинки зібрали приблизно 860 000 доларів США для фінансування лікування . За даними розслідування, родина сплатила розробку та клінічне застосування терапії, причому, як повідомляється, їх не повністю поінформували про ризики .
Станом на останні новини всі три розслідування тривають і не завершені. Жодного офіційного висновку про порушення не оголошено .
Цей випадок одразу порівнюють зі скандалом 2018 року навколо Хе Цзянькуя, який редагував гени ембріонів. Історія зі смертю «Мей» порушила серйозні питання щодо регуляторного нагляду, інформованої згоди та етичної відповідальності в біомедичному секторі Китаю . Розслідування також виявило інтенсивну глобальну гонку за перетворення редакторів основ (точнішої версії інструменту редагування генів CRISPR) на клінічні терапії для рідкісних захворювань і ризики, які виникають, коли наукові амбіції випереджають етичні запобіжники .