Крах весняного наступу РФ і план зимового терору: що кажуть аналітики

Російський весняно-літній наступ 2026 року, на який у Кремлі покладали великі надії, не просто не приніс прориву — він повністю видихнувся. Уперше за понад 20 місяців Україна рішуче перехопила територіальну ініціативу. Однак замість стратегічної паузи Москва, схоже, готує похмурий «план Б»: зимову кампанію, мета якої — не захоплення міст, а системне руйнування водогонів, залізниці та енергосистеми, щоб зробити життя в Україні нестерпним.

Як Україна переламала хід наступу

Одразу кілька авторитетних джерел підтверджують: російський наступ застопорився. Інститут вивчення війни (ISW) ще 1 червня 2026 року прямо заявив, що українські сили «значною мірою зупинили» цей наступ . Статистика для Кремля — невтішна.

Україна повернула понад 600 квадратних кілометрів території від початку року, повідомив головнокомандувач ЗСУ генерал Олександр Сирський. Лише за травень українські війська відвоювали приблизно на 100 км² більше, ніж втратили . Це найбільше звільнення земель після контрнаступу 2023 року.

Росія вперше з серпня 2024-го зазнала чистих територіальних втрат. За оцінкою ISW, у квітні 2026-го російські сили втратили контроль над 116 квадратними кілометрами . Аналіз AFP на основі даних ISW також засвідчив: це перша подібна втрата для Москви з літа 2023 року . Річний темп просування росіян просто обвалився: за даними ISW, у травні 2026-го вони захопили лише 7,87% від тієї території, яку взяли в травні 2025-го .

Цей перелом став можливим завдяки стійким українським контратакам, ефективним ударам середньої дальності по логістиці ворога та блокуванню в лютому 2026-го доступу росіян до терміналів Starlink на окупованих територіях . Уперше за довгий час лінія фронту визначається не російським тиском, а українською ініціативою.

План на зиму: примусова деградація інфраструктури

Попри провал на землі, Росія не збирається зупинятися. Докази вказують на підготовку зимової кампанії, але її характер змінився докорінно. За визначенням французького Фонду стратегічних досліджень (FRS), це перехід від війни на виснаження до «примусової деградації держави» .

Українська розвідка знає про цей план. Ще 3 квітня 2026 року президент Володимир Зеленський заявив, що захоплені розвіддані свідчать: Росія готує «другу фазу» зимової операції, спрямовану проти «об’єктів водопостачання, водосховищ, дамб, логістики» . Пізніше він попередив про «логістичний терор» після ударів РФ по залізничній інфраструктурі .

Перелік цілей розширюється. Аналітики РБК-Україна 11 червня повідомили: цієї зими Кремль додасть до переліку цілей залізничні та водні системи . Атлантична рада ще в лютому оцінила, що стратегія Путіна дедалі більше зводиться до «руйнування інфраструктури України та перетворення країни на непридатну для життя» . Дослідження FRS детально розбирає, як Росія перетворює зимову погоду й атаки на критичну інфраструктуру на зброю, зміщуючи фокус із виснаження армії на покарання цивільного суспільства .

Це не просто припущення. ISW зафіксував, що під час масованої атаки в ніч на 22 лютого 2026 року росіяни вперше змінили пріоритети з енергооб’єктів на водну та залізничну інфраструктуру . Мета — не прорив на Донбасі, а те, щоб українські міста замерзли, залишилися без води та були відрізані від постачання задовго до того, як випаде сніг.

Проблема з резервами: чи здатна Росія виконати план?

Найважливіше питання — чи має РФ ресурси для масштабної зимової кампанії. Оцінка ISW від 6 лютого 2026 року містить суворе попередження: тоді російське командування планувало літній наступ, але аналітики дійшли висновку, що воно, «ймовірно, не має достатніх резервів, щоб одночасно адекватно підготуватися до такого наступу й досягти його цілей» . Цей прогноз виявився пророчим — весняна кампанія розвалилася. Тепер ті ж обмежені резерви та виснажені підрозділи мають відновлюватися для нового зимового ривка.

І хоча пряме підтвердження бюджетних проблем із наданих джерел отримати не вдалося, загальна картина зрозуміла: санкції, падіння енергетичних доходів і шалені воєнні витрати виснажують російську економіку. Ключова стратегічна напруга полягає ось у чому: армія, яка не змогла досягти обмежених весняних цілей, тепер має організувати безперервну кампанію високоточних бомбардувань інфраструктури по всій країні. А для цього потрібен не стільки «гарматний м’ясо», скільки постійний потік ракет і дронів.

Вирок із фронту

Перехід від проваленого наземного наступу до зимового терору — це вимушений стратегічний маневр. ЗСУ зупинили просування ворога, відвоювали землі й оголили нездатність російської армії прорвати укріплені лінії. Як тепер сходяться на думці ISW та більшість експертів, війна входить у нову фазу: Москва спробує перемогти не захопленням території, а тим, що зламає волю українців до опору.