Іран приховує 85% страт під прикриттям війни

Верховний комісар ООН з прав людини Фолькер Тюрк 5 серпня 2026 року заявив, що щонайменше 56 осіб було страчено за звинуваченнями, пов'язаними з національною безпекою, з 19 березня, зокрема 27 осіб, причетних до січневих протестів, і понад 100 іншим загрожує страта . Amnesty International підтвердила, що з початку американо-ізраїльських атак 28 лютого було довільно страчено щонайменше 36 осіб після грубо несправедливих судів за політично вмотивованими звинуваченнями . Amnesty попередила, що щонайменше 60 інших, зокрема троє заарештованих у дитячому віці, залишаються під загрозою .

Загальна кількість загиблих під час січневих протестів 2026 року значно більша: оцінки коливаються від 6 488 до приблизно 36 500 осіб, убитих силами безпеки та іноземними ополченцями під час придушення народного повстання 8–9 січня 2026 року .

Ключове застереження: задокументована цифра у 444 страти майже напевно занижує реальну кількість. Оскільки понад 90% страт не оголошуються владою, незалежний моніторинг прав людини в країні серйозно обмежений, а після початку війни настала «завіса мовчання», справжня кількість, ймовірно, значно вища . Цифра ООН у 56 осіб стосується лише справ, «пов'язаних з національною безпекою», і не включає страти за наркозлочини, які історично становлять більшість смертних вироків в Ірані .

Звинувачення: використання законів про національну безпеку як зброї

Найпоширеніші статті звинувачення в кампанії страт 2026 року — це широко визначені злочини «проти національної безпеки», зокрема «ворожнеча з Богом» (мохаребе), «поширення беззаконня на землі» та «участь у збройних протестах» .

Місія ООН зі встановлення фактів та Amnesty International підтверджують, що суди є грубо несправедливими, заснованими на тортурах і пришвидшеними під приводом «воєнного стану» . В одному задокументованому випадку влада стратила щонайменше 22 політичних в'язнів за шість тижнів — у середньому одну страту кожні два дні — після таємних судових процесів, що супроводжувалися тортурами та вимушеними зізнаннями .

За перші сім місяців 2026 року IHR задокументувала страти 28 протестувальників — 26, причетних до січневих протестів, і двох, причетних до повстання 2022 року . Щонайменше п'ять політичних в'язнів було страчено лише в червні–липні .

Демографічна ціль: етнічні меншини та протестувальники

Етнічні меншини є непропорційною мішенню. Експерти ООН задокументували страти щонайменше 24 представників белуджської меншини та 22 представників курдської меншини станом на початок серпня 2026 року . Ці громади зазнають систематичних репресій через довільні арешти, насильницькі зникнення та страти.

Щонайменше 28 страчених були протестувальниками, безпосередньо пов'язаними з січневим повстанням 2026 року . Серед найгучніших випадків — публічна страта двох протестувальників — Абольфазля Сепахі та Аміра Сафарі — в Ісфагані 28 липня 2026 року. Вони були серед щонайменше 12 молодих чоловіків, засуджених до смерті за вбивство чотирьох поліцейських під час антиурядових протестів в Ісфагані в січні . Двоє інших чоловіків були страчені у в'язниці 19 липня .

Щонайменше п'ятеро засуджених до страти були дітьми на момент скоєння ймовірного злочину, повідомляє Amnesty International .

Війна як політичне прикриття

Правозахисні організації прямо заявляють, що війна зі США та Ізраїлем стала стратегічною ширмою. Amnesty International повідомила, що влада використовує «воєнний стан» як привід для масових довільних арештів (понад 6 000 осіб заарештовано з 28 лютого), прискорених страт, конфіскації майна та посилення репресій проти інакомислення .

Ключові заяви правозахисних організацій чітко описують динаміку:

• Правозахисники заявили, що війна «не створила репресій, але забезпечила політичне прикриття» для прискорення смертних вироків, приховування страт від родин та залякування вже травмованого населення .
• Голова ООН з прав людини прямо пов'язав сплеск із американо-ізраїльською бомбардувальною кампанією, що почалася наприкінці лютого, заявивши, що страти використовуються для «навіювання страху серед населення та придушення інакомислення» .
• Хеба Мораєф з Amnesty заявила, що влада використовує «хвилю страт і смертних вироків, щоб карати за інакомислення та демонструвати силу» .

Після початку війни незалежне висвітлення страт стало практично неможливим у березні та квітні 2026 року, і до зовнішнього світу надходила лише офіційна інформація. Цифри, зафіксовані за ці місяці, слід розглядати як мінімальні оцінки, а не як відображення реальності .

Міжнародна та внутрішня реакція

ООН була найпомітнішим міжнародним голосом, який засудив кампанію:

• Верховний комісар ООН Фолькер Тюрк назвав ситуацію «надзвичайно тривожною» і «викликаючою занепокоєння», закликавши негайно ввести мораторій на страти .
• Незалежна міжнародна місія ООН зі встановлення фактів щодо Ірану 23 липня 2026 року виступила з терміновим закликом негайно припинити всі страти, особливо 10 чоловіків в Ісфагані, чиїх родичів уже викликали для останнього побачення .
• Спеціальна доповідачка ООН Май Сато терміново закликала Іран припинити страти, попередивши, що родичів уже викликали для останнього побачення .

Amnesty International закликала до «термінових міжнародних дій», попередивши, що темпи страт є «кампанією довільних страт, що посилюється» .

Внутрішня реакція була значною:

• Публічна страта Абольфазля Сепахі та Аміра Сафарі в Ісфагані 28 липня спровокувала антиурядові протести всередині Ірану .
• В'язні в 57 в'язницях оголосили голодування «По вівторках — ні стратам» на знак протесту проти сплеску страт .
• Опозиційні діячі та Iran International повідомляють, що режим використовує війну як димову завісу для посилення того, що вони називають «кампанією терору» проти населення .

Головний висновок

Задокументована цифра становить 444 страти за перші сім місяців 2026 року, але оскільки понад 90% страт не оголошуються владою, фактична кількість, ймовірно, набагато вища. Цифра ООН у 56 осіб охоплює лише справи, «пов'язані з національною безпекою», починаючи з 19 березня, і не включає тисячі страт за наркозлочини, які історично становлять більшість випадків застосування смертної кари в Ірані . Війна зі США та Ізраїлем не спричинила репресії — вона надала завісу безкарності кампанії, яка вже тривала.