На початку червня контакти тривали через посередників. Міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі заявив, що Тегеран і Вашингтон вивчають передані тексти та працюють над тим, що він назвав «фінальною формулою» можливого порозуміння . Але сторони й далі розділяють глибока недовіра та принципові «червоні лінії».

«Фінальна формула» Арагчі та закритий канал зв’язку

В інтерв’ю ліванському телеканалу Al Mayadeen 3 червня 2026 року Арагчі сказав, що Іран і США аналізують тексти, якими обмінялися через посередників, щоб підготувати «фінальну формулу» домовленості . Водночас він підкреслив, що офіційного переговорного механізму наразі немає:

«Наразі переговорного механізму не існує, але повідомлення з американцями обмінюються» .

Канал зв’язку працює, але його деталі залишаються непрозорими. Раніше Арагчі підтверджував прямий та опосередкований обмін повідомленнями зі спеціальним посланцем США Стівом Віткоффом, водночас наполягаючи, що це ще не формальні переговори .

Його формулювання про «фінальну формулу» свідчить, що обидві столиці вважають нинішнє дипломатичне вікно важливим. Однак воно також показує межі можливого компромісу: найскладніші питання досі не зняті з порядку денного.

Окремо Арагчі пов’язав будь-яку угоду з повним припиненням бойових дій на всіх фронтах, зокрема з завершенням ізраїльської військової кампанії в Лівані. За його словами, ізраїльська атака на Бейрут може повністю зруйнувати перемир’я . Це додає до двостороннього конфлікту чинник, який не перебуває під прямим оперативним контролем Вашингтона.

Що передбачає запропонований 60-денний формат

За даними американських чиновників та джерел, на які посилалися Axios, Anadolu й інші медіа, попередній план містить кілька практичних кроків :

• Продовження перемир’я. 60-денний MoU має подовжити перемир’я, чинне з початку квітня 2026 року. Сторони також можуть продовжити його за взаємною згодою .
• Відкриття Ормузької протоки. Судноплавство має стати необмеженим — без зборів і переслідувань. Іран повинен буде протягом 30 днів прибрати міни, встановлені ним у протоці, щоб повернути морський рух до довоєнного рівня .
• Поступове скасування американської морської блокади. США мають поетапно зняти блокаду іранських портів, запроваджену 13 квітня 2026 року після провалу Ісламабадських переговорів .
• Обмежене послаблення санкцій. Ірану можуть дозволити вільно продавати нафту, а частину заморожених активів — розблокувати. Загальний обсяг іранських коштів за кордоном оцінюють у близько 25 мільярдів доларів .
• Початок ядерних переговорів. 60-денний період має створити час для офіційних переговорів про обмеження ядерної програми Ірану та довгострокову мирну угоду .

Йдеться саме про тимчасовий формат, а не про остаточний мирний договір. Його задум — заморозити військове протистояння та створити майданчик для складніших переговорів .

Головні перешкоди: Ліван, ядерна програма та недовіра

На папері сторони змогли окреслити послідовність кроків. Але політичне затвердження домовленості впирається щонайменше в чотири проблеми.

1. Ліван — умова, від якої Тегеран не відступає

Іран неодноразово заявляв, що угода зі США неможлива без припинення ізраїльської військової кампанії в Лівані та повного дотримання перемир’я . Для Тегерана це принципова умова.

Арагчі наголошує, що Іран прагне не розрізненого перемир’я на окремих ділянках, а «повного завершення війни в регіоні» . Проблема полягає в тому, що Ліванський напрямок не контролюється Вашингтоном безпосередньо, а отже, США не можуть одноосібно гарантувати виконання цієї вимоги.

2. Ядерне питання залишається центральним вузлом

Найгостріша суперечка стосується запасів збагаченого урану та майбутнього іранських потужностей зі збагачення. США пропонують призупинити збагачення на 20 років, тоді як Іран говорив про паузу тривалістю від трьох до п’яти років .

Є розбіжності й щодо самого урану. Вашингтон хоче, щоб високозбагачений уран повністю вивезли з Ірану. Тегеран натомість пропонує знизити рівень його збагачення або залишити матеріал у країні під наглядом Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) .

24 травня Трамп визнав, що домовленість ще «навіть не повністю узгоджена», і заявив: угода не повинна залишати Ірану «чіткого й відкритого шляху до ядерної зброї» . За повідомленнями, американські переговорники також вимагали вивезти до США 400 кілограмів урану та обмежити функціонування ядерної програми одним об’єктом .

3. Тимчасова угода чи всеосяжний мирний договір?

Після того як Ісламабадські переговори провалилися в середині квітня 2026 року, сторони знизили початкові амбіції. Замість всеосяжної мирної угоди вони зосередилися на тимчасовому меморандумі — саме тому, що не змогли розв’язати ядерне питання .

Серед умов, які Вашингтон, за повідомленнями, пов’язує з подальшими домовленостями, — відмова від компенсацій за збитки, завдані США під час війни, збереження значної частини санкційної системи, залежність повного регіонального перемир’я від прогресу в ядерних переговорах, а також додаткові обмеження для іранської балістичної програми .

Іран наполягає на повному скасуванні санкцій і відкидає умови, які вважає односторонніми поступками без юридично зобов’язувальних гарантій .

4. Взаємна недовіра

Арагчі неодноразово заявляв, що рівень довіри до США дорівнює «нулю» . Саме тому Тегеран виступає за непрямі контакти, поетапні заходи зі зміцнення довіри та гарантії до переходу до найчутливіших питань.

Вашингтон, зі свого боку, дає зрозуміти, що не поспішає. Трамп заявляв, що час працює на США, а американська блокада залишатиметься «в повній силі» доти, доки угоду не буде досягнуто, сертифіковано та підписано . Така асиметрія робить навіть тимчасовий меморандум політично вибухонебезпечним для обох сторін.

Що буде далі

Попередня 60-денна схема може стати практичним перепочинком: вона здатна заморозити військове протистояння, відновити судноплавство та відкласти найскладніші рішення до окремого раунду переговорів.

Відкриття Ормузької протоки повернуло б роботу критично важливого для світової енергетики маршруту. Через блокаду Іран, за оцінками, втрачає близько 400 мільйонів доларів доходів щодня . Послаблення американської блокади та дозвіл на продаж нафти дали б Тегерану швидке економічне полегшення . Для Вашингтона угода означала б фіксацію деескалації, зниження безпосередньої загрози для судноплавства в Перській затоці та створення окремого каналу для ядерних переговорів .

Але остаточне рішення залежить від двох лідерів, які досі не схвалили документ. Поки тексти циркулюють через посередників, «фінальна формула» Арагчі виглядає радше останнім можливим виходом для дипломатії, ніж готовим мирним планом. Ключова перевірка попередньої угоди — не її загальні контури, а порядок виконання найболючіших компромісів: щодо Лівану, рівня збагачення урану та санкцій. Саме це визначить, чи витримає тимчасове перемир’я, чи війна перейде в нову фазу.

На початку червня контакти тривали через посередників. Міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі заявив, що Тегеран і Вашингтон вивчають передані тексти та працюють над тим, що він назвав «фінальною формулою» можливого порозуміння . Але сторони й далі розділяють глибока недовіра та принципові «червоні лінії».

«Фінальна формула» Арагчі та закритий канал зв’язку

В інтерв’ю ліванському телеканалу Al Mayadeen 3 червня 2026 року Арагчі сказав, що Іран і США аналізують тексти, якими обмінялися через посередників, щоб підготувати «фінальну формулу» домовленості . Водночас він підкреслив, що офіційного переговорного механізму наразі немає:

«Наразі переговорного механізму не існує, але повідомлення з американцями обмінюються» .

Канал зв’язку працює, але його деталі залишаються непрозорими. Раніше Арагчі підтверджував прямий та опосередкований обмін повідомленнями зі спеціальним посланцем США Стівом Віткоффом, водночас наполягаючи, що це ще не формальні переговори .

Його формулювання про «фінальну формулу» свідчить, що обидві столиці вважають нинішнє дипломатичне вікно важливим. Однак воно також показує межі можливого компромісу: найскладніші питання досі не зняті з порядку денного.

Окремо Арагчі пов’язав будь-яку угоду з повним припиненням бойових дій на всіх фронтах, зокрема з завершенням ізраїльської військової кампанії в Лівані. За його словами, ізраїльська атака на Бейрут може повністю зруйнувати перемир’я . Це додає до двостороннього конфлікту чинник, який не перебуває під прямим оперативним контролем Вашингтона.

Що передбачає запропонований 60-денний формат

За даними американських чиновників та джерел, на які посилалися Axios, Anadolu й інші медіа, попередній план містить кілька практичних кроків :

• Продовження перемир’я. 60-денний MoU має подовжити перемир’я, чинне з початку квітня 2026 року. Сторони також можуть продовжити його за взаємною згодою .
• Відкриття Ормузької протоки. Судноплавство має стати необмеженим — без зборів і переслідувань. Іран повинен буде протягом 30 днів прибрати міни, встановлені ним у протоці, щоб повернути морський рух до довоєнного рівня .
• Поступове скасування американської морської блокади. США мають поетапно зняти блокаду іранських портів, запроваджену 13 квітня 2026 року після провалу Ісламабадських переговорів .
• Обмежене послаблення санкцій. Ірану можуть дозволити вільно продавати нафту, а частину заморожених активів — розблокувати. Загальний обсяг іранських коштів за кордоном оцінюють у близько 25 мільярдів доларів .
• Початок ядерних переговорів. 60-денний період має створити час для офіційних переговорів про обмеження ядерної програми Ірану та довгострокову мирну угоду .

Йдеться саме про тимчасовий формат, а не про остаточний мирний договір. Його задум — заморозити військове протистояння та створити майданчик для складніших переговорів .

Головні перешкоди: Ліван, ядерна програма та недовіра

На папері сторони змогли окреслити послідовність кроків. Але політичне затвердження домовленості впирається щонайменше в чотири проблеми.

1. Ліван — умова, від якої Тегеран не відступає

Іран неодноразово заявляв, що угода зі США неможлива без припинення ізраїльської військової кампанії в Лівані та повного дотримання перемир’я . Для Тегерана це принципова умова.

Арагчі наголошує, що Іран прагне не розрізненого перемир’я на окремих ділянках, а «повного завершення війни в регіоні» . Проблема полягає в тому, що Ліванський напрямок не контролюється Вашингтоном безпосередньо, а отже, США не можуть одноосібно гарантувати виконання цієї вимоги.

2. Ядерне питання залишається центральним вузлом

Найгостріша суперечка стосується запасів збагаченого урану та майбутнього іранських потужностей зі збагачення. США пропонують призупинити збагачення на 20 років, тоді як Іран говорив про паузу тривалістю від трьох до п’яти років .

Є розбіжності й щодо самого урану. Вашингтон хоче, щоб високозбагачений уран повністю вивезли з Ірану. Тегеран натомість пропонує знизити рівень його збагачення або залишити матеріал у країні під наглядом Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) .

24 травня Трамп визнав, що домовленість ще «навіть не повністю узгоджена», і заявив: угода не повинна залишати Ірану «чіткого й відкритого шляху до ядерної зброї» . За повідомленнями, американські переговорники також вимагали вивезти до США 400 кілограмів урану та обмежити функціонування ядерної програми одним об’єктом .

3. Тимчасова угода чи всеосяжний мирний договір?

Після того як Ісламабадські переговори провалилися в середині квітня 2026 року, сторони знизили початкові амбіції. Замість всеосяжної мирної угоди вони зосередилися на тимчасовому меморандумі — саме тому, що не змогли розв’язати ядерне питання .

Серед умов, які Вашингтон, за повідомленнями, пов’язує з подальшими домовленостями, — відмова від компенсацій за збитки, завдані США під час війни, збереження значної частини санкційної системи, залежність повного регіонального перемир’я від прогресу в ядерних переговорах, а також додаткові обмеження для іранської балістичної програми .

Іран наполягає на повному скасуванні санкцій і відкидає умови, які вважає односторонніми поступками без юридично зобов’язувальних гарантій .

4. Взаємна недовіра

Арагчі неодноразово заявляв, що рівень довіри до США дорівнює «нулю» . Саме тому Тегеран виступає за непрямі контакти, поетапні заходи зі зміцнення довіри та гарантії до переходу до найчутливіших питань.

Вашингтон, зі свого боку, дає зрозуміти, що не поспішає. Трамп заявляв, що час працює на США, а американська блокада залишатиметься «в повній силі» доти, доки угоду не буде досягнуто, сертифіковано та підписано . Така асиметрія робить навіть тимчасовий меморандум політично вибухонебезпечним для обох сторін.

Що буде далі

Попередня 60-денна схема може стати практичним перепочинком: вона здатна заморозити військове протистояння, відновити судноплавство та відкласти найскладніші рішення до окремого раунду переговорів.

Відкриття Ормузької протоки повернуло б роботу критично важливого для світової енергетики маршруту. Через блокаду Іран, за оцінками, втрачає близько 400 мільйонів доларів доходів щодня . Послаблення американської блокади та дозвіл на продаж нафти дали б Тегерану швидке економічне полегшення . Для Вашингтона угода означала б фіксацію деескалації, зниження безпосередньої загрози для судноплавства в Перській затоці та створення окремого каналу для ядерних переговорів .

Але остаточне рішення залежить від двох лідерів, які досі не схвалили документ. Поки тексти циркулюють через посередників, «фінальна формула» Арагчі виглядає радше останнім можливим виходом для дипломатії, ніж готовим мирним планом. Ключова перевірка попередньої угоди — не її загальні контури, а порядок виконання найболючіших компромісів: щодо Лівану, рівня збагачення урану та санкцій. Саме це визначить, чи витримає тимчасове перемир’я, чи війна перейде в нову фазу.