Хто будує обчислювальну інфраструктуру в космосі

SpaceX

30 січня 2026 року SpaceX подала до Федеральної комісії зі зв’язку США (FCC) заявку на створення Orbital Data Center System — негеостаціонарного супутникового угруповання чисельністю до 1 мільйона апаратів. FCC — американський регулятор, який, зокрема, розглядає питання використання радіочастот і супутникових систем.

Заявку з номером SAT-LOA-20260130-00023 Бюро космічного зв’язку FCC прийняло до розгляду 4 лютого 2026 року та відкрило для громадських коментарів . Це ще не дозвіл на запуск мільйона супутників: ідеться про регуляторну заявку, яка лише запускає процедуру розгляду.

SpaceX стверджує, що орбітальні дата-центри допоможуть задовольнити зростання попиту на обчислення для ШІ, використовуючи сонячну енергію та космічне охолодження . Комунікаційною основою системи, як очікується, може стати інфраструктура Starlink. На початку 2026 року SpaceX також об’єдналася з xAI .

Starcloud

Стартап із Редмонда, штат Вашингтон, наразі має один із найпомітніших технічних результатів у галузі. У листопаді 2025 року його апарат Starcloud-1 вирушив у космос із GPU NVIDIA H100 — першим GPU дата-центрового класу, який доставили на орбіту .

На борту Starcloud-1 компанія навчила nanoGPT і запустила мовну модель Google Gemma. Це стало першим повідомленим випадком навчання великої мовної моделі в космосі . У березні 2026 року Starcloud залучила $170 млн у раунді Series A за оцінки приблизно $1,1 млрд . Компанія також заявила про плани створити угруповання з 88 000 супутників .

Інші учасники

• Axiom Space розробляє мережу орбітальних вузлів на комерційних космічних станціях для оборонних і комерційних навантажень зі штучного інтелекту та машинного навчання .
• Aethero працює над супутниковими угрупованнями для першого покоління орбітальних обчислень і обробки ШІ безпосередньо в космосі .
• Blue Origin розвиває напрям космічної інфраструктури, анонсувавши угруповання TeraWave із 5 408 супутників .
• Lumen Orbit — попередня назва компанії, яка згодом стала Starcloud; вона також займалася розробкою космічних обчислювальних систем .
• JAXA, японське агентство аерокосмічних досліджень, співпрацює з NEC і NTT над стандартами та технологічною перевіркою орбітальних дата-центрів .

Регуляторний рубіж SpaceX

Заявка SpaceX стала наймасштабнішою регуляторною подією для сектора. У документах компанія просить дозволити систему негеостаціонарних супутників, які можуть працювати як розподілені обчислювальні вузли. Запропонований діапазон орбіт, за описами заявки, становить приблизно 500–2 000 км .

FCC відкрила пропозицію для громадських коментарів до початку березня 2026 року . Саме на цьому етапі проявилася головна суперечність концепції: потенційна енергоефективність орбітальних обчислень протистоїть ризикам для космічного середовища. Науковці попереджають про можливе збільшення кількості космічного сміття та перешкоди для астрономічних спостережень .

Окрему заявку на угруповання з 88 000 супутників подала Starcloud . Blue Origin зі свого боку анонсувала систему TeraWave на 5 408 апаратів .

Страхування: головний тест для бізнес-моделі

Без страхового покриття орбітальним дата-центрам буде важко перейти від демонстрацій до повноцінної комерційної роботи. Компанії вже ведуть переговори з брокерами та страховиками, але спеціалізовані продукти для такого класу активів перебувають на ранній стадії .

Проблема полягає у масштабі потенційних збитків. За оцінкою, яку наводить галузевий аналіз, нинішній показник успішності запусків Starship становить близько 55% після 11 польотів. Якщо вартість апаратури сягає $300–500 млн на 1 МВт, одна невдала місія може знищити значну частину інвестицій. Навіть за майбутньої надійності на рівні 98% очікуваний збиток від одного запуску оцінюють у $6–10 млн — сума, для покриття якої потрібні нові страхові продукти .

Ширший ринок страхування дата-центрів може принести страховикам близько $10 млрд премій у 2026 році, за оцінками S&P Global Ratings. Однак ці цифри стосуються переважно наземної інфраструктури, тоді як орбітальне страхування лише формується .

З’являються й альтернативні фінансові механізми. Euler ILS Partners, команда, створена колишніми фахівцями Credit Suisse, готує фонд приблизно на $1 млрд для прийняття на себе частини страхових ризиків дата-центрів .

Як галузь залучає гроші

Орбітальні проєкти ще не мають сформованої моделі фінансування. Вони спираються на досвід набагато більшого наземного ринку дата-центрів, де активно використовуються приватний кредит, фінансування під активи та сек’юритизація.

Morgan Stanley оцінює потенційну можливість зростання інвестицій у дата-центри через приватний кредит і фінансування під активи більш ніж у $800 млрд . Компанії, пов’язані зі штучним інтелектом, залучили на боргових ринках щонайменше $200 млрд у 2025–2026 роках .

Дата-центри вже становлять 61% ринку сек’юритизації цифрової інфраструктури обсягом $79 млрд. За прогнозом, весь цей ринок може зрости приблизно до $115 млрд до кінця 2026 року . Для орбітальних операторів це важливий сигнал: якщо їхні супутники доведуть технічну надійність і матимуть передбачуваний грошовий потік, фінансовий сектор зможе адаптувати наявні інструменти під космічні активи.

Поки що головною угодою саме в орбітальному сегменті залишається раунд Starcloud на $170 млн за оцінки близько $1,1 млрд . Більшість інших стартапів перебувають на ранніх етапах залучення капіталу.

Ключові події

Розмір ринку та прогноз

Одна з оцінок передбачає, що ринок орбітальних дата-центрів може сягнути приблизно $1,77 млрд до 2029 року, а до 2035-го — $39,09 млрд за середньорічного темпу зростання 67,4% . Це прогноз, а не підтверджений обсяг уже створеного ринку, тому його слід сприймати як індикатор очікувань, а не як усталену фінансову статистику.

2026 рік розглядають як можливий поворотний момент: від окремих демонстрацій до перших комерційних обчислювальних модулів масштабу стійки на комерційних космічних станціях і в автономних платформах у період 2026–2028 років .

Що визначить майбутнє орбітальних дата-центрів

Технологічна демонстрація вже відбулася: GPU дата-центрового класу працював на орбіті, а мовну модель навчали в космосі. Але технічний успіх ще не означає економічної конкурентоспроможності.

Найближчі 12–24 місяці покажуть, чи зможуть оператори:

• довести стабільну роботу обчислювальних модулів у космосі;
• забезпечити надійні канали зв’язку та передачу даних;
• отримати схвалення регуляторів без неприйнятного впливу на орбіти й астрономію;
• створити доступне страхове покриття;
• переконати кредиторів у тому, що орбітальні активи можуть генерувати передбачуваний дохід.

SpaceX наразі має найвпливовішу регуляторну заявку, Starcloud — найпомітніший результат у тестуванні GPU на орбіті, а фінансові та страхові механізми ще тільки вибудовуються. Тож орбітальні дата-центри вже вийшли за межі суто футуристичної ідеї, але до повноцінної космічної інфраструктури для ШІ їм ще належить подолати значні технічні, регуляторні та фінансові бар’єри.

Хто будує обчислювальну інфраструктуру в космосі

SpaceX

30 січня 2026 року SpaceX подала до Федеральної комісії зі зв’язку США (FCC) заявку на створення Orbital Data Center System — негеостаціонарного супутникового угруповання чисельністю до 1 мільйона апаратів. FCC — американський регулятор, який, зокрема, розглядає питання використання радіочастот і супутникових систем.

Заявку з номером SAT-LOA-20260130-00023 Бюро космічного зв’язку FCC прийняло до розгляду 4 лютого 2026 року та відкрило для громадських коментарів . Це ще не дозвіл на запуск мільйона супутників: ідеться про регуляторну заявку, яка лише запускає процедуру розгляду.

SpaceX стверджує, що орбітальні дата-центри допоможуть задовольнити зростання попиту на обчислення для ШІ, використовуючи сонячну енергію та космічне охолодження . Комунікаційною основою системи, як очікується, може стати інфраструктура Starlink. На початку 2026 року SpaceX також об’єдналася з xAI .

Starcloud

Стартап із Редмонда, штат Вашингтон, наразі має один із найпомітніших технічних результатів у галузі. У листопаді 2025 року його апарат Starcloud-1 вирушив у космос із GPU NVIDIA H100 — першим GPU дата-центрового класу, який доставили на орбіту .

На борту Starcloud-1 компанія навчила nanoGPT і запустила мовну модель Google Gemma. Це стало першим повідомленим випадком навчання великої мовної моделі в космосі . У березні 2026 року Starcloud залучила $170 млн у раунді Series A за оцінки приблизно $1,1 млрд . Компанія також заявила про плани створити угруповання з 88 000 супутників .

Інші учасники

• Axiom Space розробляє мережу орбітальних вузлів на комерційних космічних станціях для оборонних і комерційних навантажень зі штучного інтелекту та машинного навчання .
• Aethero працює над супутниковими угрупованнями для першого покоління орбітальних обчислень і обробки ШІ безпосередньо в космосі .
• Blue Origin розвиває напрям космічної інфраструктури, анонсувавши угруповання TeraWave із 5 408 супутників .
• Lumen Orbit — попередня назва компанії, яка згодом стала Starcloud; вона також займалася розробкою космічних обчислювальних систем .
• JAXA, японське агентство аерокосмічних досліджень, співпрацює з NEC і NTT над стандартами та технологічною перевіркою орбітальних дата-центрів .

Регуляторний рубіж SpaceX

Заявка SpaceX стала наймасштабнішою регуляторною подією для сектора. У документах компанія просить дозволити систему негеостаціонарних супутників, які можуть працювати як розподілені обчислювальні вузли. Запропонований діапазон орбіт, за описами заявки, становить приблизно 500–2 000 км .

FCC відкрила пропозицію для громадських коментарів до початку березня 2026 року . Саме на цьому етапі проявилася головна суперечність концепції: потенційна енергоефективність орбітальних обчислень протистоїть ризикам для космічного середовища. Науковці попереджають про можливе збільшення кількості космічного сміття та перешкоди для астрономічних спостережень .

Окрему заявку на угруповання з 88 000 супутників подала Starcloud . Blue Origin зі свого боку анонсувала систему TeraWave на 5 408 апаратів .

Страхування: головний тест для бізнес-моделі

Без страхового покриття орбітальним дата-центрам буде важко перейти від демонстрацій до повноцінної комерційної роботи. Компанії вже ведуть переговори з брокерами та страховиками, але спеціалізовані продукти для такого класу активів перебувають на ранній стадії .

Проблема полягає у масштабі потенційних збитків. За оцінкою, яку наводить галузевий аналіз, нинішній показник успішності запусків Starship становить близько 55% після 11 польотів. Якщо вартість апаратури сягає $300–500 млн на 1 МВт, одна невдала місія може знищити значну частину інвестицій. Навіть за майбутньої надійності на рівні 98% очікуваний збиток від одного запуску оцінюють у $6–10 млн — сума, для покриття якої потрібні нові страхові продукти .

Ширший ринок страхування дата-центрів може принести страховикам близько $10 млрд премій у 2026 році, за оцінками S&P Global Ratings. Однак ці цифри стосуються переважно наземної інфраструктури, тоді як орбітальне страхування лише формується .

З’являються й альтернативні фінансові механізми. Euler ILS Partners, команда, створена колишніми фахівцями Credit Suisse, готує фонд приблизно на $1 млрд для прийняття на себе частини страхових ризиків дата-центрів .

Як галузь залучає гроші

Орбітальні проєкти ще не мають сформованої моделі фінансування. Вони спираються на досвід набагато більшого наземного ринку дата-центрів, де активно використовуються приватний кредит, фінансування під активи та сек’юритизація.

Morgan Stanley оцінює потенційну можливість зростання інвестицій у дата-центри через приватний кредит і фінансування під активи більш ніж у $800 млрд . Компанії, пов’язані зі штучним інтелектом, залучили на боргових ринках щонайменше $200 млрд у 2025–2026 роках .

Дата-центри вже становлять 61% ринку сек’юритизації цифрової інфраструктури обсягом $79 млрд. За прогнозом, весь цей ринок може зрости приблизно до $115 млрд до кінця 2026 року . Для орбітальних операторів це важливий сигнал: якщо їхні супутники доведуть технічну надійність і матимуть передбачуваний грошовий потік, фінансовий сектор зможе адаптувати наявні інструменти під космічні активи.

Поки що головною угодою саме в орбітальному сегменті залишається раунд Starcloud на $170 млн за оцінки близько $1,1 млрд . Більшість інших стартапів перебувають на ранніх етапах залучення капіталу.

Ключові події

Розмір ринку та прогноз

Одна з оцінок передбачає, що ринок орбітальних дата-центрів може сягнути приблизно $1,77 млрд до 2029 року, а до 2035-го — $39,09 млрд за середньорічного темпу зростання 67,4% . Це прогноз, а не підтверджений обсяг уже створеного ринку, тому його слід сприймати як індикатор очікувань, а не як усталену фінансову статистику.

2026 рік розглядають як можливий поворотний момент: від окремих демонстрацій до перших комерційних обчислювальних модулів масштабу стійки на комерційних космічних станціях і в автономних платформах у період 2026–2028 років .

Що визначить майбутнє орбітальних дата-центрів

Технологічна демонстрація вже відбулася: GPU дата-центрового класу працював на орбіті, а мовну модель навчали в космосі. Але технічний успіх ще не означає економічної конкурентоспроможності.

Найближчі 12–24 місяці покажуть, чи зможуть оператори:

• довести стабільну роботу обчислювальних модулів у космосі;
• забезпечити надійні канали зв’язку та передачу даних;
• отримати схвалення регуляторів без неприйнятного впливу на орбіти й астрономію;
• створити доступне страхове покриття;
• переконати кредиторів у тому, що орбітальні активи можуть генерувати передбачуваний дохід.

SpaceX наразі має найвпливовішу регуляторну заявку, Starcloud — найпомітніший результат у тестуванні GPU на орбіті, а фінансові та страхові механізми ще тільки вибудовуються. Тож орбітальні дата-центри вже вийшли за межі суто футуристичної ідеї, але до повноцінної космічної інфраструктури для ШІ їм ще належить подолати значні технічні, регуляторні та фінансові бар’єри.