Проєкт пов'язаний з американською AI-компанією Higgsfield AI, режисером стрічки вказано Айторе Жолдаскалі, а співсценаристом — кінорежисера Адильхана Єржанова.

Сюжет, описаний у промо-матеріалах, розповідає про чотирьох вуличних злодіїв, чиє пограбування йде шкереберть, коли стародавній артефакт затягує одного з них у підземний світ, після чого починається фантастична пригода, що охоплює весь світ.

Чому всі вирішили, що фільм показали в Каннах

Плутанина значною мірою виникла через формулювання в ранніх репортажах і промо-матеріалах. Кілька видань стверджували, що фільм «прем'єрується в Каннах» або «показується на Каннському кінофестивалі».

Промо-трейлери та анонси використовували схожі фрази, заявляючи, що фільм «зараз демонструється на Каннському кінофестивалі».

Оскільки «Канни» часто є синонімом офіційної програми фестивалю, читачі та коментатори припустили, що фільм був відібраний до самої фестивальної програми — можливо, навіть як знакова подія для AI-кінематографа.

Ця інтерпретація швидко поширилася в технологічних та кінематографічних медіа, перш ніж організатори фестивалю прояснили ситуацію.

Що сталося насправді

Згідно з пізнішими звітами, Каннський кінофестиваль заявив, що фільм не входить до його офіційної програми.

Натомість показ відбувся у Каннах, під час фестивального тижня, у місцевому кінотеатрі, пов'язаному зі стороннім індустріальним заходом, окремо від офіційних конкурсної та відбіркової програм фестивалю.

Ця відмінність важлива, тому що широка екосистема Канн включає багато ринкових подій, приватних показів та індустріальних програм — як-от ті, що пов'язані з Marché du Film та інноваційними платформами, зосередженими на нових технологіях.

Отже, фільм може демонструватися в Каннах під час фестивального періоду, не будучи відібраним самим фестивалем.

Як створювався фільм

Звіти про виробництво наголошують на швидкості та активному використанні AI-інструментів.

За даними публікацій:

• Фільм створили за близько 14 днів.
• У виробництві було задіяно приблизно 15 осіб.
• Загальна вартість склала менш як 500 000 доларів, з яких близько 400 000 доларів пішли на обчислювальні ресурси для AI.

Деякі описи стверджують, що фільм було створено за допомогою комбінації AI-інструментів для відео та виробництва, пов'язаних із генеративною моделлю Seedance 2.0, а також інших систем робочих процесів на основі AI.

Значна частина цієї інформації походить із промо-матеріалів компанії або вторинних звітів, тому незалежна технічна верифікація повного робочого процесу залишається обмеженою.

Чому це називають «розумним маркетингом»

Спостерігачі зазначають, що проєкт виграв від тонкої, але потужної двозначності: різниці між показом «у Каннах» і показом «на Каннському кінофестивалі».

Акцентуючи на місці та часі показу, піар навколо фільму дозволив багатьом читачам зробити висновок про фестивальну прем'єру — навіть попри те, що це не була частина офіційної програми.

Стратегія спрацювала особливо добре, тому що AI уже був однією з головних тем у всій каннській індустріальній екосистемі, зокрема на технологічних виставках і ринкових дискусіях про майбутнє кіновиробництва.

У цьому контексті навіть обмежений показ міг швидко бути сприйнятий як важлива культурна віха.

Ширший контекст: AI та майбутнє кіно

Історія з «Hell Grind» показує, як стрімко генеративний AI входить у розмови про кіновиробництво, особливо в контексті швидкості, вартості та експериментальних робочих процесів.

Але вона також демонструє, як легко престиж фестивалю, індустріальні події та маркетингові формулювання можуть зливатися воєдино під час таких великих глобальних зібрань, як Канни.

Чи стануть AI-фільми звичним явищем у мейнстримному кінематографі, покаже час. Але увага навколо «Hell Grind» свідчить про одне: дискусія про роль штучного інтелекту в кіновиробництві вже дісталася найбільшої сцени індустрії — навіть якщо сам показ туди й не потрапив.

Проєкт пов'язаний з американською AI-компанією Higgsfield AI, режисером стрічки вказано Айторе Жолдаскалі, а співсценаристом — кінорежисера Адильхана Єржанова.

Сюжет, описаний у промо-матеріалах, розповідає про чотирьох вуличних злодіїв, чиє пограбування йде шкереберть, коли стародавній артефакт затягує одного з них у підземний світ, після чого починається фантастична пригода, що охоплює весь світ.

Чому всі вирішили, що фільм показали в Каннах

Плутанина значною мірою виникла через формулювання в ранніх репортажах і промо-матеріалах. Кілька видань стверджували, що фільм «прем'єрується в Каннах» або «показується на Каннському кінофестивалі».

Промо-трейлери та анонси використовували схожі фрази, заявляючи, що фільм «зараз демонструється на Каннському кінофестивалі».

Оскільки «Канни» часто є синонімом офіційної програми фестивалю, читачі та коментатори припустили, що фільм був відібраний до самої фестивальної програми — можливо, навіть як знакова подія для AI-кінематографа.

Ця інтерпретація швидко поширилася в технологічних та кінематографічних медіа, перш ніж організатори фестивалю прояснили ситуацію.

Що сталося насправді

Згідно з пізнішими звітами, Каннський кінофестиваль заявив, що фільм не входить до його офіційної програми.

Натомість показ відбувся у Каннах, під час фестивального тижня, у місцевому кінотеатрі, пов'язаному зі стороннім індустріальним заходом, окремо від офіційних конкурсної та відбіркової програм фестивалю.

Ця відмінність важлива, тому що широка екосистема Канн включає багато ринкових подій, приватних показів та індустріальних програм — як-от ті, що пов'язані з Marché du Film та інноваційними платформами, зосередженими на нових технологіях.

Отже, фільм може демонструватися в Каннах під час фестивального періоду, не будучи відібраним самим фестивалем.

Як створювався фільм

Звіти про виробництво наголошують на швидкості та активному використанні AI-інструментів.

За даними публікацій:

• Фільм створили за близько 14 днів.
• У виробництві було задіяно приблизно 15 осіб.
• Загальна вартість склала менш як 500 000 доларів, з яких близько 400 000 доларів пішли на обчислювальні ресурси для AI.

Деякі описи стверджують, що фільм було створено за допомогою комбінації AI-інструментів для відео та виробництва, пов'язаних із генеративною моделлю Seedance 2.0, а також інших систем робочих процесів на основі AI.

Значна частина цієї інформації походить із промо-матеріалів компанії або вторинних звітів, тому незалежна технічна верифікація повного робочого процесу залишається обмеженою.

Чому це називають «розумним маркетингом»

Спостерігачі зазначають, що проєкт виграв від тонкої, але потужної двозначності: різниці між показом «у Каннах» і показом «на Каннському кінофестивалі».

Акцентуючи на місці та часі показу, піар навколо фільму дозволив багатьом читачам зробити висновок про фестивальну прем'єру — навіть попри те, що це не була частина офіційної програми.

Стратегія спрацювала особливо добре, тому що AI уже був однією з головних тем у всій каннській індустріальній екосистемі, зокрема на технологічних виставках і ринкових дискусіях про майбутнє кіновиробництва.

У цьому контексті навіть обмежений показ міг швидко бути сприйнятий як важлива культурна віха.

Ширший контекст: AI та майбутнє кіно

Історія з «Hell Grind» показує, як стрімко генеративний AI входить у розмови про кіновиробництво, особливо в контексті швидкості, вартості та експериментальних робочих процесів.

Але вона також демонструє, як легко престиж фестивалю, індустріальні події та маркетингові формулювання можуть зливатися воєдино під час таких великих глобальних зібрань, як Канни.

Чи стануть AI-фільми звичним явищем у мейнстримному кінематографі, покаже час. Але увага навколо «Hell Grind» свідчить про одне: дискусія про роль штучного інтелекту в кіновиробництві вже дісталася найбільшої сцени індустрії — навіть якщо сам показ туди й не потрапив.