Що 48-мільйонна програма Сінгапуру означає для медіакомпаній

Сінгапур спрямовує 48 млн сингапурських доларів на чотирирічну програму, покликану допомогти місцевій медіаіндустрії конкурувати на ринку, де правила дедалі більше визначають мобільний перегляд, соціальні платформи та штучний інтелект. Програму Digital Content and Capability Development (DCCD) 18 червня 2026 року запустили Infocomm Media Development Authority (IMDA) — державне відомство, що відповідає за розвиток цифрової економіки, — та Міністерство цифрового розвитку й інформації. Вона поєднує фінансування цифрового контенту з підтримкою нових виробничих спроможностей.

Очікуваний результат має два виміри: допомогти місцевим компаніям створювати комерційно життєздатний контент для платформ, якими аудиторія вже користується, і водночас не втратити сінгапурські історії, подаючи їх у звичних для глядачів форматах.

Чому акцент зроблено на цифрових форматах

Глядацькі звички швидко змінюються. За наведеними даними, 87% жителів Сінгапуру віком від 15 років щотижня користуються платформами із соціальним відео, зокрема TikTok та Instagram.

Для місцевих медіакомпаній це і можливість, і виробничий виклик. Телебачення залишається одним зі шляхів до аудиторії, але тепер компаніям потрібно також створювати матеріали для стрічок соцмереж, цифрових каналів і перегляду на смартфонах. DCCD має допомогти тестувати такі формати, не відмовляючись від локальних сюжетів і творчої ідентичності, які роблять цей контент упізнаваним.

Що підтримуватиме DCCD

Програма складається з двох основних напрямів: розвитку контенту та розбудови професійних спроможностей.

Сінгапурські історії для ширшої аудиторії

Фінансування призначене для історій, пов’язаних із Сінгапуром і розрахованих на різні групи глядачів — від молоді до старших людей. Йдеться не лише про збільшення обсягів виробництва, а й про те, щоб локальні сюжети відповідали середовищу, у якому аудиторія тепер проводить значну частину часу онлайн.

Серед можливих напрямів:

• короткі та серіальні відео;
• мікродрами та інші нові формати;
• поширення через соцмережі й канали, орієнтовані на смартфони;
• цифрові платформи за межами традиційного телебачення;
• анімація та інструменти локалізації;
• контент, створений за допомогою ШІ, і ШІ-підтримані виробничі процеси.

Такі формати дають змогу швидше перевіряти ідеї, реагувати на поведінку аудиторії та поширювати історії кількома каналами. Комерційний фокус програми означає, що заявки мають враховувати не тільки саме виробництво, а й дистрибуцію та монетизацію.

ШІ як інструмент, а не заміна творців

DCCD заохочує медіакомпанії експериментувати зі штучним інтелектом на етапах розробки, виробництва та локалізації контенту. На практиці це може означати підтримку створення матеріалів, автоматизацію повторюваних завдань, адаптацію відео для різних платформ або швидше тестування творчих концепцій.

Водночас політика не подає ШІ як заміну творчим працівникам. Під час запуску програми старший державний міністр Тан Кіат Хау наголосив: технології мають посилювати можливості творців. ШІ може допомогти командам швидше запускати пілотні проєкти, створювати прототипи та працювати ефективніше, але основу контенту, що справді знаходить відгук, і надалі становлять людські історії, ідентичність та емоційний зв’язок.

Для місцевих медіакомпаній це принципове розмежування. Програма не просто закликає купувати нові інструменти — вона перевірятиме, чи допомагають вони посилювати розповідь, знижувати виробничі витрати та відкривати сінгапурському контенту доступ до нової аудиторії.

Як медіакомпаніям долучитися

Традиційні продакшени та цифрові медіакомпанії спочатку можуть подати заявку на акредитацію IMDA, а вже потім брати участь у конкурсах проєктних пропозицій у межах DCCD. Акредитація має оцінити, чи володіє заявник необхідними можливостями для розробки та випуску цифрового контенту.

Під час оцінювання, як очікується, враховуватимуться:

• творчі, виробничі, цифрові та ШІ-компетентності заявника;
• концепція контенту й цільова аудиторія;
• плани дистрибуції та монетизації;
• запропоноване використання технологій;
• реалістичність виконання;
• очікувані результати.

У першій заявленій групі акредитацію отримали 117 компаній. Водночас сама акредитація не означає автоматичного надання фінансування: компанії ще мають подати проєкти на відповідний конкурс і пройти окреме оцінювання.

NoonTalk — приклад можливостей, але не підтвердженого гранту

Сінгапурську медіакомпанію NoonTalk Media наводили як приклад бізнесу, що досліджує можливості ШІ та цифрової трансформації. 30 червня 2026 року вона оголосила про необов’язковий до виконання меморандум про взаєморозуміння з Neusoft Education Technology щодо потенційної співпраці у сфері штучного інтелекту, контенту, створеного ШІ, та інших цифрових ініціатив.

Це відповідає загальному напряму DCCD, але не є підтвердженням того, що NoonTalk отримала фінансування в межах програми. З огляду на заявлені напрями підтримки, така компанія потенційно могла б використовувати програму для тестування ШІ-підтриманих процесів, цифрових форматів і проєктів локалізації з меншим початковим ризиком. Однак це висновок із переліку допустимих напрямів, а не підтверджена нагорода NoonTalk.

Навчання — друга половина переходу

Самі по собі нові інструменти не змінять роботу медіабізнесу. Тому DCCD доповнюють ініціативи з розвитку навичок роботи зі ШІ серед медіапрофесіоналів. Окремі навчальні програми в межах National AI Impact Programme можна оплачувати за допомогою SkillsFuture Credit — державного освітнього кредиту для професійного навчання. Загальна мета ініціативи — навчити понад 100 000 працівників без технічної спеціалізації.

Серед заявлених практичних тем:

• написання текстів і сторітелінг за допомогою ШІ;
• створення контенту та аудіоматеріалів;
• виробництво контенту для соцмереж;
• аналіз даних про залучення аудиторії.

У наданих матеріалах згадується каталог із 55 підібраних курсів, однак доступні свідчення не дають змоги незалежно підтвердити повний перелік програм або процедуру зарахування.

Як виглядатиме успіх програми

Для медіакомпаній результативність DCCD вимірюватиметься не лише кількістю схвалених проєктів чи впроваджених інструментів. Важливішими показниками стануть здатність компаній вибудувати стабільні цифрові виробничі процеси, знайти платоспроможну й постійну аудиторію та створювати комерційно успішні формати, не втрачаючи специфіки сінгапурських історій.

Для глядачів програма може означати більше локального контенту там, де вони вже дивляться відео: від коротких роликів у соцмережах до серіальних мобільних історій. Для творців — можливість експериментувати зі ШІ, зберігаючи людський контроль над сюжетами, грою акторів і культурними деталями, які технологія не здатна замінити.

Головна ставка Сінгапуру полягає не в тому, що ШІ визначатиме майбутнє місцевих медіа. Йдеться про інше: кращі інструменти, сильніші навички та гнучкіша дистрибуція мають дати творцям більше шансів зробити сінгапурські історії помітними всюди, де їх дивиться аудиторія.