Оскільки протока забезпечує транзит величезних обсягів нафти, природного газу та добрив, тривала блокада ризикує спричинити ширші економічні шоки та зростання інфляції в глобальних ланцюгах постачання.
На дипломатичному фронті Об'єднані Арабські Емірати тиснуть на Раду Безпеки ООН, вимагаючи забезпечити виконання Резолюції 2817, ухваленої в березні 2026 року.
Ця резолюція засудила іранські ракетні та безпілотні атаки проти держав Затоки і зажадала від Тегерана припинити напади на цивільних осіб та цивільну інфраструктуру, а також поважати свободу судноплавства в регіональних водах.
Представники ОАЕ стверджують, що резолюція не виконується належним чином, а атаки та зриви судноплавства тривають. Вони закликали Раду Безпеки вжити більш рішучих заходів для захисту міжнародного судноплавства та цивільної інфраструктури.
Для урядів країн Затоки довіра до системи ООН також стоїть на кону: вони стверджують, що ухвалення резолюцій без їх виконання послаблює міжнародне право і залишає судноплавство вразливим.
Побоювання щодо безпеки посилилися в середині травня, коли з'явилися повідомлення про удар безпілотника поблизу атомної електростанції Барака в ОАЕ.
Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш заявив, що він "глибоко стривожений" повідомленнями про те, що атака дрона 17 травня спричинила займання електричного генератора на території станції. Він попередив, що атаки поблизу ядерних об'єктів є неприйнятними та порушують міжнародне право.
Хоча інцидент і не призвів до ядерної надзвичайної ситуації, він продемонстрував ризик того, що регіональний конфлікт може загрожувати критичній цивільній інфраструктурі.
Зрив судноплавства є одним із найбільш відчутних наслідків кризи.
Тисячі моряків залишаються на борту суден, які не можуть безпечно залишити Перську затоку. Міжнародна морська організація (IMO) попередила про "безпрецедентну" гуманітарну ситуацію, яка торкнулася приблизно 20 000 моряків, заблокованих у морі, оскільки Ормузька протока залишається практично недоступною.
За оцінками військових і морських джерел, під час кризи в Затоці застрягли близько 1550 суден з 87 країн, що підкреслює масштаб зриву світової торгівлі.
Страховики, судновласники та компанії, що займаються морськими перевезеннями, не поспішають відправляти судна через протоку, поки тривають атаки та військова напруженість.
Окрім енергетичних ринків, криза б'є по світовому сільському господарству.
У звичайних умовах через Ормузьку протоку проходить близько третини світових поставок добрив. Оскільки поставки заблоковані або затримуються, представники ООН попереджають, що фермери можуть не отримати добрива вчасно до посівного сезону.
Гуманітарні організації заявляють, що тривала блокада може поставити десятки мільйонів людей під загрозу голоду, особливо в регіонах, які вже є вразливими до продовольчої нестабільності, таких як частини Африки та Азії.
Продовольчі агентства також попередили, що дефіцит добрив може призвести до зниження врожайності та зростання світових цін на продукти харчування в найближчі місяці, якщо шляхи постачання залишаться заблокованими.
Незважаючи на екстрені зустрічі та переговори, дипломатичний трек в ООН фактично зайшов у глухий кут.
Проєкт резолюції, спрямований на покращення безпеки та захист судноплавства в Ормузькій протоці, отримав більшість голосів у Раді Безпеки, але не був ухвалений через вето, яке наклали Китай та Росія.
Прихильники заходу стверджували, що він допоміг би стримати атаки на судноплавство та відновити морський рух. Росія та Китай, у свою чергу, заявили, що пропозиція не враховує ширших причин конфлікту і ризикує загострити ситуацію.
Це вето залишило Раду Безпеки розділеною та обмежило її здатність координувати колективну відповідь.
Конфронтація навколо Ормузької протоки пов'язала воєдино кілька взаємопов'язаних ризиків:
Доки морський рух не відновиться, а дипломатія не знайде вихід з глухого кута, криза, ймовірно, продовжуватиме впливати на світову торгівлю, енергетичні ринки та продовольчу безпеку далеко за межами регіону Перської затоки.
Наразі ситуація залишається напруженим поєднанням військової конфронтації, гуманітарних проблем та геополітичного суперництва, що розгортається в одній із найважливіших стратегічних водойм світу.
Оскільки протока забезпечує транзит величезних обсягів нафти, природного газу та добрив, тривала блокада ризикує спричинити ширші економічні шоки та зростання інфляції в глобальних ланцюгах постачання.
На дипломатичному фронті Об'єднані Арабські Емірати тиснуть на Раду Безпеки ООН, вимагаючи забезпечити виконання Резолюції 2817, ухваленої в березні 2026 року.
Ця резолюція засудила іранські ракетні та безпілотні атаки проти держав Затоки і зажадала від Тегерана припинити напади на цивільних осіб та цивільну інфраструктуру, а також поважати свободу судноплавства в регіональних водах.
Представники ОАЕ стверджують, що резолюція не виконується належним чином, а атаки та зриви судноплавства тривають. Вони закликали Раду Безпеки вжити більш рішучих заходів для захисту міжнародного судноплавства та цивільної інфраструктури.
Для урядів країн Затоки довіра до системи ООН також стоїть на кону: вони стверджують, що ухвалення резолюцій без їх виконання послаблює міжнародне право і залишає судноплавство вразливим.
Побоювання щодо безпеки посилилися в середині травня, коли з'явилися повідомлення про удар безпілотника поблизу атомної електростанції Барака в ОАЕ.
Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш заявив, що він "глибоко стривожений" повідомленнями про те, що атака дрона 17 травня спричинила займання електричного генератора на території станції. Він попередив, що атаки поблизу ядерних об'єктів є неприйнятними та порушують міжнародне право.
Хоча інцидент і не призвів до ядерної надзвичайної ситуації, він продемонстрував ризик того, що регіональний конфлікт може загрожувати критичній цивільній інфраструктурі.
Зрив судноплавства є одним із найбільш відчутних наслідків кризи.
Тисячі моряків залишаються на борту суден, які не можуть безпечно залишити Перську затоку. Міжнародна морська організація (IMO) попередила про "безпрецедентну" гуманітарну ситуацію, яка торкнулася приблизно 20 000 моряків, заблокованих у морі, оскільки Ормузька протока залишається практично недоступною.
За оцінками військових і морських джерел, під час кризи в Затоці застрягли близько 1550 суден з 87 країн, що підкреслює масштаб зриву світової торгівлі.
Страховики, судновласники та компанії, що займаються морськими перевезеннями, не поспішають відправляти судна через протоку, поки тривають атаки та військова напруженість.
Окрім енергетичних ринків, криза б'є по світовому сільському господарству.
У звичайних умовах через Ормузьку протоку проходить близько третини світових поставок добрив. Оскільки поставки заблоковані або затримуються, представники ООН попереджають, що фермери можуть не отримати добрива вчасно до посівного сезону.
Гуманітарні організації заявляють, що тривала блокада може поставити десятки мільйонів людей під загрозу голоду, особливо в регіонах, які вже є вразливими до продовольчої нестабільності, таких як частини Африки та Азії.
Продовольчі агентства також попередили, що дефіцит добрив може призвести до зниження врожайності та зростання світових цін на продукти харчування в найближчі місяці, якщо шляхи постачання залишаться заблокованими.
Незважаючи на екстрені зустрічі та переговори, дипломатичний трек в ООН фактично зайшов у глухий кут.
Проєкт резолюції, спрямований на покращення безпеки та захист судноплавства в Ормузькій протоці, отримав більшість голосів у Раді Безпеки, але не був ухвалений через вето, яке наклали Китай та Росія.
Прихильники заходу стверджували, що він допоміг би стримати атаки на судноплавство та відновити морський рух. Росія та Китай, у свою чергу, заявили, що пропозиція не враховує ширших причин конфлікту і ризикує загострити ситуацію.
Це вето залишило Раду Безпеки розділеною та обмежило її здатність координувати колективну відповідь.
Конфронтація навколо Ормузької протоки пов'язала воєдино кілька взаємопов'язаних ризиків:
Доки морський рух не відновиться, а дипломатія не знайде вихід з глухого кута, криза, ймовірно, продовжуватиме впливати на світову торгівлю, енергетичні ринки та продовольчу безпеку далеко за межами регіону Перської затоки.
Наразі ситуація залишається напруженим поєднанням військової конфронтації, гуманітарних проблем та геополітичного суперництва, що розгортається в одній із найважливіших стратегічних водойм світу.