Водночас Японія стверджує, що різке погіршення безпекового середовища — особливо напруженість із Китаєм та загроза з боку північнокорейських ракет — вимагає посилення обороноздатності.

Реакція Китаю: звинувачення у «ремілітаризації»

Китайські офіційні особи публічно засудили нарощування оборонної могутності Японії, стверджуючи, що політика Токіо відображає спроби відродити мілітаризм, від якого країна відмовилася після Другої світової війни. У заявах МЗС Китаю йдеться, що зростання оборонних бюджетів викриває «намір ремілітаризувати Японію та відродити мілітаризм», і попереджається, що такі кроки можуть підірвати повоєнний міжнародний порядок і дестабілізувати Азійсько-Тихоокеанський регіон.

Пекін також критикує термінологію, яку використовує Японія у своїй політиці — як-от «самооборона» та «контрударні можливості» — вважаючи, що ці концепції служать прикриттям для більш масштабної та агресивної військової ролі.

З огляду на воєнну історію Японії в Азії, китайські меседжі часто закликають регіональні країни залишатися пильними та чинити опір тому, що називають відродженням японського «неомілітаризму». Ця критика відображає глибоку стратегічну тривогу Пекіна щодо перетворення Японії на звичайну військову державу, інтегровану в безпекові структури під проводом США.

Оборонні витрати Японії стрімко зростають

Історично Японія утримувала відносно низький рівень військових витрат — приблизно 1% ВВП протягом десятиліть після Другої світової війни — але останніми роками ця тенденція кардинально змінилася.

Останні дані демонструють масштаби зростання:

• У 2024 році Японія витратила на оборону близько $55,3 млрд, за даними SIPRI.
• Це на 21% більше, ніж у 2023 році, та на 49% більше, ніж у 2015 році — найбільше річне зростання з 1952 року.
• До 2025 року витрати сягнули приблизно $62,2 млрд, продовжуючи стрімке зростання.

Токіо вже планує збільшити загальні оборонні витрати приблизно до 2% ВВП до 2027 року, подвоївши традиційний повоєнний показник.

Правляча Ліберально-демократична партія Японії також почала вивчати питання про подальше збільшення витрат — потенційно до 3–5% ВВП — частково у відповідь на дискусії про оборонні витрати серед країн НАТО та союзників.

Імпорт зброї та розширення можливостей

Японія також розширює свої військові можливості та програми закупівель. Згідно з даними SIPRI, імпорт зброї Японією зріс приблизно на 155% у 2019–2023 роках порівняно з 2014–2018 роками, що зробило її одним з найбільших імпортерів зброї у світі.

Значна частина витрат спрямована на нові можливості, зокрема:

• далекобійні ракетні системи «контрудару»
• вдосконалена протиракетна оборона
• безпілотні системи та передова розвідка

Ці програми мають на меті посилити стримування та захистити південно-західні острови Японії та прилеглі води на тлі зростання регіональної напруженості.

Роль Сполучених Штатів і тиск з боку альянсу

Політика США також відіграє важливу роль у цих дебатах. Вашингтон давно заохочує союзників витрачати більше на власну оборону, а нещодавні пропозиції в західних безпекових дискусіях — включаючи цільові показники витрат НАТО — допомогли сформувати дискусію в Токіо про те, чи варто підвищувати рівень витрат понад 2%.

Оборонні реформи Японії тісно пов'язані з американо-японським альянсом, який залишається наріжним каменем її стратегії безпеки. Нарощування військових можливостей розглядається частково як спосіб посилити спільне стримування та забезпечити подальшу участь США в регіоні.

Чому Японія вважає нарощування необхідним

Японські лідери стверджують, що зміни мають оборонний характер і зумовлені різким погіршенням регіональної безпекової ситуації.

У стратегічних документах уряду зазначається, що Японія стикається з «найсерйознішим і найскладнішим безпековим середовищем з часів Другої світової війни», що вимагає фундаментального посилення її оборонних спроможностей.

Кілька факторів зумовлюють таку оцінку:

• Зростання військової могутності Китаю та тиск навколо Тайваню і Східнокитайського моря
• Програми розвитку балістичних ракет Північної Кореї
• Загальна регіональна нестабільність та технологічний прогрес у сфері ракетної зброї

Стратегія національної безпеки Японії визначає Китай як «найбільший стратегічний виклик» для країни, а Північну Корею — як «серйозну та неминучу загрозу».

На думку Токіо, посилене стримування — включаючи здатність завдавати контрударів по пускових установках ракет — допомагає запобігти конфлікту, а не провокує його.

Зростаюче стратегічне суперництво

Ця суперечка висвітлює ширше стратегічне суперництво між Китаєм та Японією. Для Пекіна військова експансія Японії викликає історичні та геополітичні занепокоєння. Для Токіо зміцнення обороноздатності є необхідною відповіддю на зростаючі загрози.

Оскільки обидві країни продовжують нарощувати свій військовий потенціал, дебати навколо оборонних витрат Японії відображають глибокі зрушення в балансі сил у Азійсько-Тихоокеанському регіоні.

Водночас Японія стверджує, що різке погіршення безпекового середовища — особливо напруженість із Китаєм та загроза з боку північнокорейських ракет — вимагає посилення обороноздатності.

Реакція Китаю: звинувачення у «ремілітаризації»

Китайські офіційні особи публічно засудили нарощування оборонної могутності Японії, стверджуючи, що політика Токіо відображає спроби відродити мілітаризм, від якого країна відмовилася після Другої світової війни. У заявах МЗС Китаю йдеться, що зростання оборонних бюджетів викриває «намір ремілітаризувати Японію та відродити мілітаризм», і попереджається, що такі кроки можуть підірвати повоєнний міжнародний порядок і дестабілізувати Азійсько-Тихоокеанський регіон.

Пекін також критикує термінологію, яку використовує Японія у своїй політиці — як-от «самооборона» та «контрударні можливості» — вважаючи, що ці концепції служать прикриттям для більш масштабної та агресивної військової ролі.

З огляду на воєнну історію Японії в Азії, китайські меседжі часто закликають регіональні країни залишатися пильними та чинити опір тому, що називають відродженням японського «неомілітаризму». Ця критика відображає глибоку стратегічну тривогу Пекіна щодо перетворення Японії на звичайну військову державу, інтегровану в безпекові структури під проводом США.

Оборонні витрати Японії стрімко зростають

Історично Японія утримувала відносно низький рівень військових витрат — приблизно 1% ВВП протягом десятиліть після Другої світової війни — але останніми роками ця тенденція кардинально змінилася.

Останні дані демонструють масштаби зростання:

• У 2024 році Японія витратила на оборону близько $55,3 млрд, за даними SIPRI.
• Це на 21% більше, ніж у 2023 році, та на 49% більше, ніж у 2015 році — найбільше річне зростання з 1952 року.
• До 2025 року витрати сягнули приблизно $62,2 млрд, продовжуючи стрімке зростання.

Токіо вже планує збільшити загальні оборонні витрати приблизно до 2% ВВП до 2027 року, подвоївши традиційний повоєнний показник.

Правляча Ліберально-демократична партія Японії також почала вивчати питання про подальше збільшення витрат — потенційно до 3–5% ВВП — частково у відповідь на дискусії про оборонні витрати серед країн НАТО та союзників.

Імпорт зброї та розширення можливостей

Японія також розширює свої військові можливості та програми закупівель. Згідно з даними SIPRI, імпорт зброї Японією зріс приблизно на 155% у 2019–2023 роках порівняно з 2014–2018 роками, що зробило її одним з найбільших імпортерів зброї у світі.

Значна частина витрат спрямована на нові можливості, зокрема:

• далекобійні ракетні системи «контрудару»
• вдосконалена протиракетна оборона
• безпілотні системи та передова розвідка

Ці програми мають на меті посилити стримування та захистити південно-західні острови Японії та прилеглі води на тлі зростання регіональної напруженості.

Роль Сполучених Штатів і тиск з боку альянсу

Політика США також відіграє важливу роль у цих дебатах. Вашингтон давно заохочує союзників витрачати більше на власну оборону, а нещодавні пропозиції в західних безпекових дискусіях — включаючи цільові показники витрат НАТО — допомогли сформувати дискусію в Токіо про те, чи варто підвищувати рівень витрат понад 2%.

Оборонні реформи Японії тісно пов'язані з американо-японським альянсом, який залишається наріжним каменем її стратегії безпеки. Нарощування військових можливостей розглядається частково як спосіб посилити спільне стримування та забезпечити подальшу участь США в регіоні.

Чому Японія вважає нарощування необхідним

Японські лідери стверджують, що зміни мають оборонний характер і зумовлені різким погіршенням регіональної безпекової ситуації.

У стратегічних документах уряду зазначається, що Японія стикається з «найсерйознішим і найскладнішим безпековим середовищем з часів Другої світової війни», що вимагає фундаментального посилення її оборонних спроможностей.

Кілька факторів зумовлюють таку оцінку:

• Зростання військової могутності Китаю та тиск навколо Тайваню і Східнокитайського моря
• Програми розвитку балістичних ракет Північної Кореї
• Загальна регіональна нестабільність та технологічний прогрес у сфері ракетної зброї

Стратегія національної безпеки Японії визначає Китай як «найбільший стратегічний виклик» для країни, а Північну Корею — як «серйозну та неминучу загрозу».

На думку Токіо, посилене стримування — включаючи здатність завдавати контрударів по пускових установках ракет — допомагає запобігти конфлікту, а не провокує його.

Зростаюче стратегічне суперництво

Ця суперечка висвітлює ширше стратегічне суперництво між Китаєм та Японією. Для Пекіна військова експансія Японії викликає історичні та геополітичні занепокоєння. Для Токіо зміцнення обороноздатності є необхідною відповіддю на зростаючі загрози.

Оскільки обидві країни продовжують нарощувати свій військовий потенціал, дебати навколо оборонних витрат Японії відображають глибокі зрушення в балансі сил у Азійсько-Тихоокеанському регіоні.