До ранньої практики комісії увійшли справи двох дітей, чиї персональні дані оприлюднили через доксинг. Також вона допомогла постраждалій, чий інтимний запис поширили без згоди. Доступні повідомлення підтверджують, що ці випадки належали до перших звернень, але не містять докладних результатів щодо кожної окремої справи.
Значення комісії визначається не лише кількістю повідомлень. Відповідно до Закону Сінгапуру про онлайн-безпеку — відшкодування та відповідальність (Online Safety (Relief and Accountability) Act, OSRAA) — постраждалі отримують спеціальний канал для своєчасного захисту. OSC може зобов’язувати платформи та адміністраторів відповідних онлайн-груп видаляти шкідливий контент, а також вживати заходів щодо облікових записів, залучених до небезпечної поведінки.
Один із публічно відомих прикладів стосувався допису в TikTok, який неправдиво пов’язував жінку з обставинами відставки колишнього виконувача обов’язків міністра Мухаммада Файшала Ібрагіма. Після оцінки звернення OSC встановила, що мала місце шкідлива онлайн-активність, і вжила заходів; згодом допис став недоступним.
Очікується, що з часом повноваження комісії поширяться за межі початкових п’яти категорій і охоплять ширший перелік видів онлайн-шкоди, передбачених законодавством.
OSC є передбаченим законом механізмом правового захисту. SHECARES Centre виконує доповнювальну функцію — надає постраждалим допомогу, орієнтовану на їхні потреби, та підтримку громади.
Ця різниця має значення, адже видалення допису не обов’язково припиняє всі наслідки шкоди. Постраждала людина може й надалі стикатися із погрозами, страхом повторного розголошення, репутаційними втратами, емоційним виснаженням або невизначеністю щодо подальших дій.
Ефективна відповідь може передбачати одразу кілька видів допомоги:
OSC може забезпечити відповідальність порушників і зменшити поширення шкідливих матеріалів. Служби підтримки допомагають постраждалим пережити особисті наслідки, які можуть залишатися навіть після видалення допису, облікового запису чи запису.
Попит на послуги OSC узгоджується з ширшими даними про поширеність онлайн-шкоди в Сінгапурі. Міністр юстиції Едвін Тонг послався на дослідження організації SHE, за яким 38% сінгапурців особисто стикалися з онлайн-шкодою. Серед постраждалих 36% повідомили про серйозні наслідки, зокрема депресію, страх за власну безпеку, а в окремих випадках — суїцидальні думки.
Попереднє дослідження SHE, на яке також посилалося Міністерство юстиції, показало: 76% респондентів не почувалися комфортно, висловлюючи в інтернеті особисті погляди на потенційно суперечливі теми. Особливо вразливими назвали жінок, молодь і представників меншин.
Ці цифри показують, що онлайн-безпека — це не лише питання видимості образливого матеріалу. Шкода може впливати на готовність людей брати участь в онлайн-дискусіях, відкрито висловлюватися та залишатися ідентифікованими в цифровому середовищі.
Окреме опитування 2022 року, на яке посилалося Міністерство внутрішніх справ Сінгапуру, показало, що 66% респондентів почувалися в безпеці онлайн. Для порівняння, 92% заявили, що почувалися безпечно, коли йшли самі вночі. Оскільки ці дані походять з іншого опитування та іншого року, їх не слід розглядати як пряме оновлення результатів SHE. Водночас вони підтверджують розрив між сприйняттям фізичної та онлайн-безпеки.
Наведені матеріали SHE свідчать, що жінки та дівчата-підлітки можуть стикатися зі специфічними формами онлайн-шкоди. У дослідженні SHE за 2023 рік, на яке посилалося Міністерство юстиції, 22% дівчат-підлітків повідомили про сексуальні домагання онлайн — проти 14% серед усіх респондентів. У тому ж матеріалі зазначено, що 52% опитаних віком від 15 до 24 років особисто зазнавали онлайн-шкоди, тоді як серед усіх респондентів цей показник становив 38%.
Ці дані не містять повного порівняння чоловіків і жінок за кожною категорією зловживань. Тому було б некоректно стверджувати, що всі види онлайн-шкоди однаково впливають на чоловіків і жінок — або називати точну гендерну різницю для всього масиву звернень.
Обережніший висновок полягає в тому, що стать, вік та ідентичність можуть впливати як на ризик онлайн-зловживань, так і на їхні наслідки. Сексуалізовані домагання, погрози й переслідування можуть створювати особливі ризики для безпеки та репутації, тоді як інші люди можуть зазнавати залякування, приниження чи виключення з онлайн-спільнот в інших формах.
Позиція Тонга полягає в тому, що регулювання необхідне, але саме по собі не розв’яже проблему. OSC і OSRAA створюють механізми примусового захисту, однак платформи, адміністратори онлайн-груп і самі користувачі також відповідають за культуру, яку вони дозволяють або формують.
Це означає, зокрема, відмову від стереотипів і гендерних уявлень, що нормалізують мізогінію, домагання чи насильство. Якщо шкідливу поведінку сприймають як розвагу, неминучу особливість інтернету або те, що постраждалі мають просто терпіти, юридичні засоби захисту завжди реагуватимуть уже після завдання шкоди.
Перший досвід Сінгапуру вказує на необхідність подвійної відповіді:
Перший місяць показав, що постраждалі вже користуються новим механізмом. А результати SHE пояснюють, чому потреба виходить далеко за межі модерації контенту: онлайн-шкода може змушувати людей замовкати, підривати відчуття безпеки та посилювати нерівність. Справжнім показником ефективності системи стане те, чи буде швидка юридична реакція підкріплена реальною підтримкою постраждалих і змінами в поведінці, яка породжує цю шкоду.