Війна США, Ізраїлю та Ірану: чому через шість місяців конфлікт досі не завершено

Через шість місяців після того, як Ізраїль і США 28 лютого почали скоординовані удари по Ірану, конфлікт не завершився ані вирішальним політичним врегулюванням, ані стабільним миром. Ізраїль і Вашингтон називали операцію необхідною превентивною кампанією проти ядерного та ракетного потенціалу Ірану. Тегеран відповів ударами по Ізраїлю, американських силах і цілях у регіоні. Тимчасова дипломатична можливість, створена червневою домовленістю, зникла після того, як переговори зайшли в глухий кут, а меморандум втратив чинність у серпні. 1718

Найточніше нинішню ситуацію описує поняття «нестійка пауза»: військове стримування та економічний тиск тривають, а Ізраїль заявляє, що може завдати нового удару навіть у разі укладення Вашингтоном і Тегераном нової угоди.

Чому США та Ізраїль почали удари

Ізраїль описав операцію «Ревучий лев» як спільну кампанію з американськими військовими, покликану послабити керівництво Ірану, його військову інфраструктуру та те, що ізраїльська влада називала екзистенційною загрозою для Ізраїлю, регіону й усього світу. 3444 Reuters повідомляло, що Ізраїль представляв атаку як превентивну, а сама вона почалася на тлі кризи дипломатичних зусиль навколо ядерної програми Ірану. 51

За наявними повідомленнями, цілями були командні центри, системи протиповітряної оборони, ракетні об’єкти, військово-морські сили та інфраструктура, пов’язана з ядерною програмою. 3743 На початку операції також загинув верховний лідер Ірану Алі Хаменеї — про це повідомили іранські державні медіа, на які посилалося Reuters. 50

Ці дані відображають аргументацію урядів, які розпочали операцію. Однак самі по собі вони не доводять, що удари знищили довгостроковий ядерний чи ракетний потенціал Ірану. Саме це питання залишилося центральним для подальшої дипломатії.

Іран відповів, але заяви про перебіг бойових дій суперечливі

Іран завдав ракетних і дронових ударів по Ізраїлю, американських силах та об’єктах у кількох країнах регіону. Згодом Reuters повідомило про використання Тегераном далекобійних ракет; один із ударів, за цими даними, поранив десятки людей неподалік ізраїльського ядерного об’єкта. Також повідомлялося, що після початку атаки Іран запустив сотні ракет і безпілотників. 4950

Водночас конкретні цифри, які фігурують у частині публікацій, зокрема понад 200 ракет і дронів, 11 загиблих та понад 140 поранених, не мають стабільного підтвердження найнадійнішими доступними джерелами. Тому їх слід подавати як повідомлені воєнні оцінки, а не як остаточно встановлені підсумки.

Такої самої обережності потребують взаємні заяви про військово-морські сили Ірану. Твердження про їхнє знищення та заперечення іранських посадовців є конкуруючими наративами, і наявні матеріали не дають змоги незалежно підтвердити повну картину. Найобґрунтованіший висновок полягає в тому, що перша кампанія завдала серйозної шкоди іранській військовій інфраструктурі, але не довела повної втрати Іраном здатності завдавати ударів у відповідь.

Цивільні та регіональні наслідки

Бойові дії розширили безпекові ризики далеко за межі трьох головних сторін конфлікту. Американські військовослужбовці й бази, Ізраїль, держави Перської затоки, морські перевезення та енергетична інфраструктура перетворилися на потенційні цілі або важелі тиску. Reuters повідомляло, що іранські атаки досягли щонайменше семи країн, де розміщені американські бази. Інші повідомлення фіксували жертви в Ізраїлі та Об’єднаних Арабських Еміратах. 5057

Оцінки кількості цивільних жертв під час активної війни перевірити складно. BBC із посиланням на моніторингову організацію Human Rights Activists in Iran наводила дані про 1 407 загиблих в Ірані, серед них 214 дітей, водночас зауважуючи, що незалежно підтвердити ці цифри неможливо. 52 Інші джерела називають істотно відмінні показники, тому дані про жертви слід чітко атрибутувати, а не подавати як остаточну статистику.

Чому Ормузька протока стала центральним питанням

Конфлікт перетворив Ормузьку протоку одночасно на військову точку напруження та дипломатичний важіль. Цей морський маршрут має ключове значення для енергетичних перевезень із регіону, тому загрози його блокування підвищили ризики для держав Перської затоки, торговельних суден і світових енергетичних ринків.

Відкриття протоки було одним із центральних положень червневого меморандуму між США та Іраном. Угода також мала припинити бойові дії та створити час для переговорів про ядерну програму Ірану й послаблення санкцій. 172024 Такий акцент показав, що наслідки війни не обмежувалися обміном ракетними ударами: доступ до морських шляхів та економічний примус стали частиною основної стратегічної логіки конфлікту.

Наявні джерела підтверджують економічні труднощі в Ірані та посилення тиску на країну. Однак вони не дають достатньо надійних підстав, щоб назвати точний рівень інфляції, падіння виробництва чи масштаби погіршення добробуту цивільного населення. Такі цифри слід оцінювати обережно.

Що дала червнева домовленість — і чого вона не вирішила

За посередництва Пакистану та Катару сторони підготували 14-пунктовий меморандум між США та Іраном, який набув чинності в червні. Він мав зупинити військові операції, врегулювати взаємні блокади Ормузької протоки та започаткувати 60-денний переговорний процес. 171920

Домовленість була важливою, оскільки замінила негайну ескалацію рамкою для переговорів. Проте найскладніші питання вона не вирішила, а лише відклала. Серед них:

• масштаби та механізми перевірки обмежень на ядерну програму Ірану;
• послаблення санкцій і економічні умови майбутнього врегулювання;
• балістична ракетна програма Ірану;
• майбутній статус Ормузької протоки;
• роль Ізраїлю та його зобов’язання в межах можливої угоди між США та Іраном.

The Guardian повідомила, що меморандум не містив обмежень на балістичні ракети Ірану. 6 Оцінка Arms Control Association також характеризувала документ як угоду неядерного характеру, яка сама по собі не перекривала Ірану шляхів до створення ядерної зброї, хоча могла відкрити дорогу до відновлення переговорів із можливістю перевірки. 11

Коли меморандум оголосили, Reuters попереджало: перетворити попереднє порозуміння на постійну угоду буде значно складніше. 17 Цей прогноз справдився — 17 серпня меморандум утратив чинність на тлі переговорів, що буксували. 18

Чому Ізраїль вважає угоду між США та Іраном недостатньою

Позиція Ізраїлю стала однією з найбільших перешкод для тривалого врегулювання. Міністр енергетики Елі Коен заявив, що Ізраїль знову завдасть удару по Ірану, якщо Тегеран відновить ядерну або балістичну ракетну програми — навіть у разі укладення угоди зі США. 57

Ця позиція відображає фундаментальну різницю між дипломатичним підходом Вашингтона та ізраїльською доктриною безпеки. Угода між США та Іраном могла б обмежити ядерну діяльність або відновити судноплавство, але Ізраїль дав зрозуміти, що збереже самостійне право на удар, якщо вважатиме, що іранський потенціал відновлюється.

Це особливо важливо тому, що червнева рамкова домовленість не обмежувала балістичну ракетну програму Ірану — на цьому наголошувала The Guardian. 6 Отже, навіть успішна угода мала б відповісти не лише на питання, що саме обіцяє Іран, а й на те, чи визнає Ізраїль ці умови достатніми та чи зможе надійна система перевірки не допустити перетворення суперечок на привід для нових ударів.

Що означає перехід Вашингтона до тиску

Публічна позиція Вашингтона поєднує погрози новою військовою операцією з умовною стриманістю. У серпні президент Дональд Трамп заявив, що США не завдаватимуть нового удару, якщо швидка угода зможе обмежити ядерні амбіції Ірану та відкрити Ормузьку протоку. 1

Такий підхід ставить економічний тиск і примусову дипломатію вище за негайний наступ, але не усуває загрози застосування сили. Тегеран тим часом подає переговори та збереження військового потенціалу як доказ того, що Іран не зазнав поразки. Ці несумісні трактування ускладнюють побудову довіри й домовленість про те, як саме має виглядати виконання угоди.

Який розвиток подій найімовірніший

У найближчій перспективі конфлікт, найімовірніше, рухатиметься не до всеосяжного мирного договору, а до нестійкої паузи, яку підтримуватимуть примус і стримування. Початкові удари послабили командну структуру та військову інфраструктуру Ірану, але відповідь Тегерана показала, що війна може поширюватися через кордони й загрожувати морським шляхам та енергетичним маршрутам.

Червневий меморандум продемонстрував, що регіональне посередництво здатне створити тимчасову переговорну рамку. Його завершення водночас показало, наскільки мало згоди існує щодо причин конфлікту та його ключових питань.

Тривале врегулювання потребуватиме більшого, ніж просто припинення вогню. Воно має включати перевірювані обмеження ядерної програми, дієву домовленість про санкції, ясність щодо балістичних ракет, надійний доступ через Ормузьку протоку та механізм, який не дозволить одностороннім діям Ізраїлю знову запустити війну. Поки ці питання не вирішені, дипломатія може знизити ризик ескалації, але не усунути його.