Революційний суд у Мешхеді призначив їй три роки ув’язнення. Один рік має бути реальним, а два роки — умовними, повідомляють медіа з посиланням на іранські правозахисні організації та юридичних активістів.

У чому звинуватили Азар Яху

У повідомленнях фігурують два основні обвинувачення:

• «Співпраця з Ізраїлем» — її пов’язали з коментарем на сторінці Нетаньягу в соцмережі.
• «Дії проти національної безпеки» — це звинувачення правозахисники пов’язують із реакціями-серцями на публікації Нетаньягу і Трампа та нібито коментарями про колишнього верховного лідера Ірану.

Доступна інформація походить переважно від правозахисних організацій, адвокатів і медіа, які посилаються на джерела, знайомі зі справою. Незалежного підтвердження доказів, представлених у суді, немає. Також не оприлюднено повного судового рішення з поясненням, чому суд дійшов саме таких висновків.

Що відомо про її затримання та умови у в’язниці

Правозахисники повідомляли, що під час розгляду справи Яху утримували у в’язниці Вакілабад у Мешхеді. За їхніми словами, після спроби привернути увагу до умов утримання їй обмежили зв’язок із родиною. Також повідомлялося, що Яху залишалася під вартою навіть після внесення застави — нібито через перешкоди з боку силовиків і адміністрації в’язниці.

Колишня політична ув’язнена Сепіде Голіан заявила, що Яху утримували в корпусі, де ув’язнені могли цілодобово залишатися у своїх камерах. Вона також описала погану гігієну та вентиляцію, недостатнє харчування, обмежене пересування і відсутність доступу до кухні. За словами Голіан, після протесту Яху погрожували переведенням до одиночної камери. Ці твердження правозахисників не були незалежно перевірені.

Як справа Яху вписується в ширші репресії в Ірані

Її переслідування відбувається на тлі ширшої кампанії, яку правозахисні організації описують як використання розмитих норм про національну безпеку, моральність і протести проти людей за онлайн-висловлювання, символічні акції або опозиційну діяльність. Amnesty International повідомляла про свавільні арешти, прискорені суди та політично мотивовані страти від початку конфлікту 2026 року.

Студентів карають за символічні протести

У Технологічному університеті Шаріфа відрахували студента комп’ютерної інженерії Резу Далмана і на чотири роки заборонили йому навчатися в будь-якому іранському університеті. Причиною, за повідомленнями, стала м’яка іграшка у вигляді пацюка, яку він повісив на дерево в кампусі. Вона нібито відсилала до глузливого протестного прізвиська покійного верховного лідера Алі Хаменеї. Університет підтвердив остаточне дисциплінарне рішення.

Окремо організація Hengaw повідомляла, що ще семеро студентів Шаріфського університету зіткнулися з відрахуванням або забороною на подальше навчання. Для Далмана йшлося про чотирирічну заборону, а для деяких інших студентів — про п’ятирічну.

Виконавців карають за культурне самовираження

Співачку Парасту Ахмаді та вісьмох музикантів і працівників знімальної команди засудили до 74 ударів батогом у справі, пов’язаній із виступом без обов’язкового хіджабу. Повідомлялося також про дворічні обмеження на виїзд із країни та професійну діяльність.

Ця справа показує, як культурне самовираження можуть переслідувати за нормами про суспільну мораль. У випадку Яху обвинувачення сформулювали через національну безпеку та нібито зв’язки з Ізраїлем.

У справах про безпеку виносять смертні вироки

У деяких протестних і «безпекових» справах наслідки були значно суворішими. Репер Махнам Наваб Сафаві отримав смертний вирок за звинуваченнями, серед яких — «війна проти Бога», «пропаганда проти державного устрою», а також зібрання і змова. За повідомленнями, прокуратура трактувала ймовірне написання протестних гасел на стінах як знищення державного майна.

Верховний комісар ООН з прав людини заявив, що з 19 березня Іран стратив щонайменше 56 людей за звинуваченнями, пов’язаними з національною безпекою. У 27 випадках ішлося про справи, пов’язані з протестами. Ще понад 100 людей, за його словами, залишалися під загрозою страти за подібними обвинуваченнями. Amnesty International також повідомляла, що щонайменше 60 людей можуть залишатися під загрозою виконання смертного вироку.

В іншому правозахисному звіті йшлося про пришвидшені колективні процеси, у межах яких десятки протестувальників отримали смертні вироки. Це викликало занепокоєння щодо дотримання права на справедливий суд.

Чому справа Азар Яху важлива

Вирок Яху менш суворий, ніж смертні вироки в деяких протестних справах. Водночас дії, які їй приписують, виглядають порівняно обмеженими: онлайн-коментарі та символічні реакції в соцмережах. Саме цей контраст привертає увагу правозахисників.

Справа може свідчити про те, що в нинішніх умовах іранська влада розглядає цифрові висловлювання та знаки політичної симпатії не як звичайну свободу слова, а як потенційні дії проти національної безпеки.

Публічних доказів у справі Яху недостатньо для незалежної оцінки обґрунтованості вироку, а повідомлення про її поводження у в’язниці залишаються неперевіреними. Проте разом із відрахуваннями студентів, покаранням виконавців і застосуванням смертної кари до протестувальників її історія формує ширшу картину репресій, яку документують правозахисні організації та міжнародні інституції.

Революційний суд у Мешхеді призначив їй три роки ув’язнення. Один рік має бути реальним, а два роки — умовними, повідомляють медіа з посиланням на іранські правозахисні організації та юридичних активістів.

У чому звинуватили Азар Яху

У повідомленнях фігурують два основні обвинувачення:

• «Співпраця з Ізраїлем» — її пов’язали з коментарем на сторінці Нетаньягу в соцмережі.
• «Дії проти національної безпеки» — це звинувачення правозахисники пов’язують із реакціями-серцями на публікації Нетаньягу і Трампа та нібито коментарями про колишнього верховного лідера Ірану.

Доступна інформація походить переважно від правозахисних організацій, адвокатів і медіа, які посилаються на джерела, знайомі зі справою. Незалежного підтвердження доказів, представлених у суді, немає. Також не оприлюднено повного судового рішення з поясненням, чому суд дійшов саме таких висновків.

Що відомо про її затримання та умови у в’язниці

Правозахисники повідомляли, що під час розгляду справи Яху утримували у в’язниці Вакілабад у Мешхеді. За їхніми словами, після спроби привернути увагу до умов утримання їй обмежили зв’язок із родиною. Також повідомлялося, що Яху залишалася під вартою навіть після внесення застави — нібито через перешкоди з боку силовиків і адміністрації в’язниці.

Колишня політична ув’язнена Сепіде Голіан заявила, що Яху утримували в корпусі, де ув’язнені могли цілодобово залишатися у своїх камерах. Вона також описала погану гігієну та вентиляцію, недостатнє харчування, обмежене пересування і відсутність доступу до кухні. За словами Голіан, після протесту Яху погрожували переведенням до одиночної камери. Ці твердження правозахисників не були незалежно перевірені.

Як справа Яху вписується в ширші репресії в Ірані

Її переслідування відбувається на тлі ширшої кампанії, яку правозахисні організації описують як використання розмитих норм про національну безпеку, моральність і протести проти людей за онлайн-висловлювання, символічні акції або опозиційну діяльність. Amnesty International повідомляла про свавільні арешти, прискорені суди та політично мотивовані страти від початку конфлікту 2026 року.

Студентів карають за символічні протести

У Технологічному університеті Шаріфа відрахували студента комп’ютерної інженерії Резу Далмана і на чотири роки заборонили йому навчатися в будь-якому іранському університеті. Причиною, за повідомленнями, стала м’яка іграшка у вигляді пацюка, яку він повісив на дерево в кампусі. Вона нібито відсилала до глузливого протестного прізвиська покійного верховного лідера Алі Хаменеї. Університет підтвердив остаточне дисциплінарне рішення.

Окремо організація Hengaw повідомляла, що ще семеро студентів Шаріфського університету зіткнулися з відрахуванням або забороною на подальше навчання. Для Далмана йшлося про чотирирічну заборону, а для деяких інших студентів — про п’ятирічну.

Виконавців карають за культурне самовираження

Співачку Парасту Ахмаді та вісьмох музикантів і працівників знімальної команди засудили до 74 ударів батогом у справі, пов’язаній із виступом без обов’язкового хіджабу. Повідомлялося також про дворічні обмеження на виїзд із країни та професійну діяльність.

Ця справа показує, як культурне самовираження можуть переслідувати за нормами про суспільну мораль. У випадку Яху обвинувачення сформулювали через національну безпеку та нібито зв’язки з Ізраїлем.

У справах про безпеку виносять смертні вироки

У деяких протестних і «безпекових» справах наслідки були значно суворішими. Репер Махнам Наваб Сафаві отримав смертний вирок за звинуваченнями, серед яких — «війна проти Бога», «пропаганда проти державного устрою», а також зібрання і змова. За повідомленнями, прокуратура трактувала ймовірне написання протестних гасел на стінах як знищення державного майна.

Верховний комісар ООН з прав людини заявив, що з 19 березня Іран стратив щонайменше 56 людей за звинуваченнями, пов’язаними з національною безпекою. У 27 випадках ішлося про справи, пов’язані з протестами. Ще понад 100 людей, за його словами, залишалися під загрозою страти за подібними обвинуваченнями. Amnesty International також повідомляла, що щонайменше 60 людей можуть залишатися під загрозою виконання смертного вироку.

В іншому правозахисному звіті йшлося про пришвидшені колективні процеси, у межах яких десятки протестувальників отримали смертні вироки. Це викликало занепокоєння щодо дотримання права на справедливий суд.

Чому справа Азар Яху важлива

Вирок Яху менш суворий, ніж смертні вироки в деяких протестних справах. Водночас дії, які їй приписують, виглядають порівняно обмеженими: онлайн-коментарі та символічні реакції в соцмережах. Саме цей контраст привертає увагу правозахисників.

Справа може свідчити про те, що в нинішніх умовах іранська влада розглядає цифрові висловлювання та знаки політичної симпатії не як звичайну свободу слова, а як потенційні дії проти національної безпеки.

Публічних доказів у справі Яху недостатньо для незалежної оцінки обґрунтованості вироку, а повідомлення про її поводження у в’язниці залишаються неперевіреними. Проте разом із відрахуваннями студентів, покаранням виконавців і застосуванням смертної кари до протестувальників її історія формує ширшу картину репресій, яку документують правозахисні організації та міжнародні інституції.