Ізраїль посилює військові операції в Сирії: рейд у Кунейтрі та удари по базі в Ідлібі

Джабата-ель-Хашаб уже не вперше стає місцем таких операцій. У попередніх повідомленнях ішлося про входження ізраїльських підрозділів до міста, встановлення тимчасових блокпостів, обшуки будинків і затримання місцевих жителів.

Вісім ударів по авіабазі Абу-ель-Духур

18 серпня сирійські державні медіа повідомили про вісім ізраїльських ударів по військовій авіабазі Абу-ель-Духур у провінції Ідліб. За сирійськими джерелами та повідомленнями, на які посилалося Reuters, були пошкоджені злітно-посадкова смуга і складські об’єкти. Інформації про загиблих чи поранених не надходило.

Особливу чутливість ситуації зумовило розташування бази — приблизно за 70 кілометрів від турецького кордону. За повідомленнями, незадовго до ударів аеродром оглянула турецька делегація. Це відбувалося на тлі обговорень можливої участі Туреччини у відновленні об’єкта або розміщенні там своїх сил.

Ізраїль пояснив атаку тим, що Сирія нібито наблизилася до порушення погодженого безпекового «статус-кво», дозволивши турецьким військам розгорнутися на базі. В офісі прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньягу заявили, що потенційна присутність Туреччини становила б загрозу, а Ізраїль неодноразово попереджав Сирію про неприпустимість такого кроку.

Це пояснення відображає позицію Ізраїлю, але саме по собі не доводить, що турецьке розгортання було неминучим або що база становила безпосередню оперативну загрозу. Надані джерела також не дають змоги незалежно оцінити весь масштаб руйнувань — підтверджено лише пошкодження смуги, складських об’єктів та іншої інфраструктури, про які повідомили сирійські медіа.

Чи були обстріли в західній частині Дари?

Повідомлення цього періоду також описували ізраїльські військові дії та обстріли в західній частині провінції Дара. Сирійські джерела повідомляли про нові наземні рейди й затримання місцевих жителів, однак надані матеріали не встановлюють достовірної кількості жертв або конкретного обсягу збитків саме від обстрілів у цьому районі.

Найчіткіше підтверджені дані про наслідки стосуються авіабази Абу-ель-Духур: там повідомлялося про матеріальні пошкодження, але не про людські втрати.

Як це вписується в ситуацію на півдні Сирії?

Рейд у Кунейтрі відбувся на тлі майже щоденних ізраїльських вторгнень та іншої військової активності на півдні Сирії після падіння уряду Башара Асада в грудні 2024 року. Повідомлення з Кунейтри й Дари описують рейди, обшуки будинків, затримання, тимчасові блокпости та обмеження руху дорогами.

Сирійські джерела та моніторингові організації також повідомляють про просування ізраїльських сил у буферну зону, яку контролюють спостерігачі ООН відповідно до Угоди про роз’єднання сил 1974 року. За даними Сирійської мережі з прав людини, у регіоні було створено щонайменше дев’ять ізраїльських військових баз, більшість із них — у провінції Кунейтра.

Інші матеріали описують пошкодження сільськогосподарських земель, прокладання траншей і доріг, а також розбудову військової інфраструктури поблизу Голанського кордону. Масштаб і правова оцінка цих дій різняться залежно від джерела, але загальна тенденція у повідомленнях однакова: йдеться вже не лише про окремі атаки, а про тривалішу військову присутність із системою блокпостів і пунктів доступу на півдні Сирії.

Реакція США, Туреччини, Сирії, арабських країн та ООН

• США. Том Баррак, спеціальний посланець США у справах Сирії та Іраку, назвав підтверджені удари по Абу-ель-Духуру «непотрібною ескалацією», яка не сприяє регіональній стабільності. Він закликав до діалогу та «логічного дискурсу», а не до нових військових інцидентів.
• Туреччина. Анкара засудила удари як порушення суверенітету й територіальної цілісності Сирії та закликала міжнародну спільноту протидіяти тому, що назвала посиленням ізраїльських атак на сирійську територію.
• Йорданія та інші арабські держави. Йорданія разом із Єгиптом, Катаром, Кувейтом і Саудівською Аравією засудила атаку, попередивши про ризик подальшої регіональної ескалації.
• Сирія. Дамаск назвав авіаудари та триваючі ізраїльські вторгнення порушенням сирійського суверенітету й міжнародного права та пов’язав їх із ширшою суперечкою навколо домовленостей про роз’єднання сил 1974 року.
• ООН. Стефан Дюжаррік, речник генерального секретаря ООН, назвав авіаудари «дуже тривожним порушенням» територіальної цілісності та повітряного простору Сирії й заявив, що вони мають припинитися.
• Ізраїль. Спочатку ізраїльські військові не коментували ударів, але згодом Ізраїль підтвердив атаку на авіабазу. Офіційно її пояснили прагненням не допустити зміни безпекових домовленостей і появи можливого турецького військового плацдарму.

Критика з боку США стала помітною, оскільки Вашингтон засудив саме цю операцію, водночас роблячи акцент на деескалації, а не на безумовній підтримці всіх ширших претензій Дамаска. Публічні заяви засвідчили, що атака загострила суперечності Ізраїлю не лише із Сирією, а й із Туреччиною та, у цьому конкретному випадку, зі Сполученими Штатами.

Чого Сирія вимагає від Ради Безпеки ООН?

Сирія закликала Раду Безпеки ООН і міжнародну спільноту вжити рішучих заходів проти ізраїльських атак і вторгнень. Серед вимог Дамаска — міжнародний тиск на Ізраїль, щоб він вивів сили з територій, до яких увійшов після грудня 2024 року, зокрема з частин буферної зони під наглядом ООН, а також із окупованих сирійських Голанських висот.

Дамаск подає ці вимоги як захист сирійського суверенітету та Угоди про роз’єднання сил 1974 року. Ізраїль, натомість, називає розширення військової активності заходом безпеки, покликаним не допустити наближення до кордону ворожих сил або дестабілізуючих військових розгортань. Надані джерела фіксують обидві позиції, але не свідчать про досягнення сторонами нової всеохопної угоди.

Чому ці події важливі?

Рейд у Джабаті-ель-Хашаб і удари по Абу-ель-Духуру — це різні за формою прояви одного ширшого протистояння. У Кунейтрі йдеться про велику наземну операцію з обшуками будинків і двома затриманнями. В Ідлібі удар припав на військовий об’єкт далеко від безпосереднього кордону на Голанах і перетворився на пряму точку напруження у відносинах Ізраїлю з Туреччиною.

Разом ці події демонструють, як після грудня 2024 року ізраїльська стратегія в Сирії поєднує передові позиції та блокпости на півдні з рейдами, затриманнями й ударами по об’єктах, які Ізраїль вважає потенційними безпековими загрозами. Вони також оголюють тристоронню регіональну суперечність: Сирія вимагає припинити ізраїльські вторгнення, Туреччина прагне відігравати роль у безпеці та військовій інфраструктурі Сирії, а Ізраїль намагається не допустити, щоб ця роль змінила баланс сил біля його кордонів. Публічна критика Вашингтона свідчить, що навіть заявлене Ізраїлем безпекове обґрунтування не знімає побоювань щодо ризику подальшої ескалації.