Що відбувалося під час Арбаїну 2026 в Кербелі: червоний стяг помсти, бійня біля офісу Ширазі та розкол після смерті Хаменеї

Сутичка біля офісу Садика Ширазі

4 серпня 2026 року фізичне зіткнення спалахнуло біля офісу великого аятоли Садика Ширазі в Кербелі — впливового марджа (джерела наслідування), відомого своєю квієтистською позицією та неприйняттям доктрини «велаяте-факих» (влада правознавця):

• 54 людини отримали поранення, понад 140 заарештовано після того, як групи прихильників іранського режиму напали на опонентів біля офісу Ширазі . IranWire з посиланням на іракський телеканал Al-Ashaer TV (афілійований із Ширазі) повідомив про 54 поранених і 140 затриманих .
• Зіткнення відбулося між пропагандистами Ірану, які несли фотографії Алі Хаменеї та Моджтаби Хаменеї, і послідовниками Ширазі, які відкидають доктрину клерикального правління (велаяте-факих), що лежить в основі Ісламської Республіки Іран .
• За даними VOA Persian, першими про інцидент повідомили медіа Бахрейну, а потім це підтвердили IranWire та іранські опозиційні видання . Іракська поліція спочатку контролювала територію біля офісу Ширазі, але сутичка перекинулася на інші частини міста .

Значення для шиїтських суперечок

Ці події є свідченням глибшої боротьби за владу в шиїтському світі після смерті Хаменеї:

Спадкоємність та оскаржена легітимність

Моджтаба Хаменеї став новим верховним лідером у березні 2026 року після напруженої боротьби за владу за участю КВІР, клерикальних еліт та конкуруючих кандидатів . Він отримав 59 із 88 голосів в Асамблеї експертів — явна більшість у дві третини, але без одностайної підтримки . Його влада слабша, ніж у батька, а режим перебуває під величезним внутрішнім і зовнішнім тиском .

Лінія розлому між квієтистами та політиками

Садик Ширазі представляє традиційну квієтистську школу — думку, що марджа повинні триматися осторонь безпосереднього політичного правління. За Хаменеї іранський режим насильно об'єднав релігійну владу з державною. Напад на офіс Ширазі показує, що ця лінія розлому тепер вирішується насильством на вулицях іракської землі .

Іранський націоналізм та політизація паломництва

Хода на Арбаїн історично була загальношиїтською релігійною подією. У 2026 році її відкрито перетворили на політичний мітинг на підтримку Ісламської Республіки: іранські прапори були помітно представлені в наметах гостинності та вздовж маршрутів, а паломники несли червоні прапори помсти та вигукували гасла проти США та Ізраїлю . Shafaq News зазначило, що іранський прапор «виділявся цього року через свою помітно ширшу присутність», тоді як іракські прапори з'являлися рідше . Це відчужило багатьох іракських та неіранських шиїтів, які вважають Арбаїн священною, аполітичною традицією.

Ірак як арена проксі-конкуренції

Сутичка в Кербелі підкреслює, що внутрішнє суперництво в Ірані після Хаменеї перекидається на Ірак, де традиційна наджафська марджа'я (на чолі з аятолою Сістані) також дотримується обережної дистанції від політичної моделі Тегерана. Іракський уряд тепер стикається з викликом: приймати наймасовіше у світі релігійне зібрання, одночасно стримуючи насильницькі фракційні суперечки серед паломників.

Поглиблення фрагментації

Смерть Хаменеї усунула єдину постать, яка протягом 36 років могла підтримувати певний рівень єдності серед шиїтських клерикальних і військових інституцій Ірану . Оскільки його син Моджтаба має набагато менше поваги, а такі суперники, як Ширазі, відкрито кидають виклик, насильство на Арбаїні сигналізує про те, що боротьба за те, хто говорить від імені шиїзму — і чи слід зливати шиїтську політичну владу з державною — переростає у відкриту конфронтацію .