Гібридна війна Росії в Європі вже триває: що стоїть за попередженням Латвії

Попередження президента Латвії Едґарса Рінкевичса стосується характеру загрози, а не твердження, що повномасштабна війна Росії з НАТО ось-ось розпочнеться. Американські та європейські посадовці пов’язують із Росією дедалі ширший спектр ворожої активності: саботаж, кібератаки, політичний вплив, втручання в роботу GPS, пошкодження критичної інфраструктури та порушення повітряного простору. Окремо Рінкевичс заявляв, що інформація, якою обмінюються Латвія, Литва та інші члени НАТО, свідчить про спроби здійснювати саботаж і послаблювати безпеку в регіоні.

Найобережніший висновок, який дозволяють зробити доступні дані: Європа вже протистоїть тривалій кампанії в «сірій зоні» — і водночас намагається не допустити її переростання у масштабну військову кризу.

Що в цьому випадку означає «гібридна війна»

Гібридна війна поєднує приховані або такі, що заперечуються, операції з політичним тиском і, потенційно, застосуванням звичайних військових сил. Її мета — завдати противнику збитків, створити невизначеність і розколоти його, не обов’язково перетинаючи межу, яка спричинила б єдину військову відповідь.

Огляд Дослідницької служби Конгресу США зазначає, що після російського вторгнення в Україну у 2022 році американські та європейські посадовці пов’язують із Росією систематичну й дедалі серйознішу активність. Серед описаних напрямів — саботаж, замахи на вбивство, політичне втручання та операції впливу, кібератаки, глушіння GPS, пошкодження підводної інфраструктури, використання міграції як інструменту тиску та порушення повітряного простору.

Саме тому окремі на перший погляд не пов’язані між собою випадки — кібератака, підозрілий збій у роботі інфраструктури, дезінформаційна кампанія чи незрозуміла поява дрона — розглядають як частини ширшої проблеми безпеки. Водночас встановити винуватців часто складно. Тож формулювання «пов’язують із Росією» не означає, що кожен інцидент уже доведено в суді або остаточно підтверджено публічним розслідуванням.

Чому дрони та протиповітряна оборона опинилися в центрі уваги

Дрони відносно недорогі, гнучкі у використанні, а на малих висотах їх складно виявляти й знешкоджувати. Європейські військові посадовці попереджають, що російська активність із застосуванням дронів може також використовуватися для перевірки систем протиповітряної оборони та пошуку їхніх слабких місць.

Тому питання полягає не лише в тому, чи перетнув конкретний безпілотник кордон. Повторні порушення повітряного простору або підозріла розвідка можуть виявити прогалини в спостереженні, виявленні низьковисотних цілей, швидкості реагування та покритті системами протидії дронам. Повідомлення про повітряний простір на східному й північному напрямках Європи так само вказують на слабкі місця протиповітряної оборони та необхідність посилювати стримування і захист.

Доступні джерела не підтверджують конкретнішого твердження, що Росія використає саме «українські дрони» проти критичної інфраструктури Європи. Такий сценарій може згадуватися в матеріалах про можливі провокації, але його слід вважати неперевіреною версією, а не встановленим фактом.

Важливе застереження: гібридна ескалація — не неминуче вторгнення

Рінкевичс розділяє здатність Росії проводити невеликі операції та її спроможність розпочати повномасштабне вторгнення на східний фланг НАТО. В інтерв’ю, про яке повідомив TVP World, він заявив, що наразі Росія не має військової спроможності для такого вторгнення, але зберігає можливість проводити малі або середні операції.

Ця різниця принципова. Публічні матеріали підтверджують занепокоєння через саботаж, кібератаки, дезінформацію та обмежені провокації. Вони не свідчать про ухвалене Росією рішення напасти на країни Балтії й не доводять, що масштабна conventionalна атака є близькою.

Безпосередніший стратегічний ризик — обмежена операція, яку можна заперечувати, але яка створює розбіжності всередині НАТО: достатньо серйозна, щоб перевірити Альянс, і водночас достатньо неоднозначна, щоб ускладнити спільну відповідь.

Чому оцінки розвідки США посилили тривогу в регіоні

Недавні публікації з посиланням на оцінки американської розвідки повідомляють, що Владімір Путін у найближчі кілька років може спробувати перевірити рішучість НАТО. Сценарії, за даними цих матеріалів, варіюються від кібератаки до невеликого сухопутного вторгнення; їхня мета — перевірити єдність Альянсу та його готовність виконувати статтю 5 про колективну оборону.

В інших повідомленнях можливий період окреслюють від осені 2026 року до 2029-го, а найімовірнішим місцем такої перевірки називають країни Балтії та Польщу. Це оцінки можливих сценаріїв, засновані на засекреченій інформації, а не прогноз того, що напад обов’язково відбудеться саме в цей період.

Для держав східного флангу НАТО така логіка все одно є тривожною. Обмежена атака на критичну інфраструктуру, територію, системи зв’язку або транспорт може мати на меті змусити союзників вирішувати, наскільки далеко вони готові зайти у відповідь. Тому стійкість і швидка координація стають частиною стримування: що складніше посіяти плутанину чи використати розбіжності між державами, то менш привабливою буде спроба обмеженого тесту.

Навіщо Литва переглядає правила транзиту до Калінінграда

Спрощений транзитний режим для поїздок між Росією та Калінінградською областю через Литву бере початок із домовленостей ЄС, ухвалених у 2003 році. Він передбачає документи Facilitated Transit Document та пов’язані з ними документи; встановлена максимальна тривалість автомобільного транзиту для окремих категорій становить 24 години.

Депутат литовського Сейму, колишній міністр оборони Арвідас Анушаускас запропонував змінити законодавство про державний кордон, скоротивши дозволений час транзиту для громадян Росії до шести годин. Він стверджує, що це посилить контроль, не змінюючи в односторонньому порядку рамки права ЄС. Водночас надзвичайні обставини — ДТП, поломка автомобіля, черги на кордоні чи екстремальна погода — і надалі враховувалися б у межах чинних правил.

Пропозиція з’явилася на тлі повідомлень про зростання і транспортного потоку, і кількості порушень. За даними, які наводять у публікаціях, у 2025 році майже 13 000 автомобілів із російськими номерними знаками скористалися спрощеними транзитними документами, а кількість зафіксованих порушень зросла з 360 у 2024 році до 1 493 у 2025-му.

Ці цифри підсилюють аргумент, що коротший часовий проміжок і автоматизований контроль можуть спростити виявлення несанкціонованих зупинок або відхилень від маршруту. Але самі по собі вони не доводять, що пасажири транзитних автомобілів займаються шпигунством чи саботажем. Обґрунтування заходу — у зменшенні вразливості та посиленні нагляду, а не в тому, щоб вважати кожного мандрівника розвідником.

Якою може бути відповідь регіону

Для Латвії, Литви, Естонії та Польщі практична відповідь полягає у спільному зниженні ризиків, а не в передбаченнях неминучої війни. Серед пріоритетів:

• інтеграція систем протиповітряної оборони та протидії дронам;
• посилення моніторингу кордонів, транспортних маршрутів і транзиту, пов’язаного з Калінінградом;
• захист енергетики, зв’язку, портів, залізниці та іншої критичної інфраструктури;
• швидкий обмін розвідувальною інформацією між національними відомствами та НАТО;
• координація національних обмежень на рівні ЄС, щоб правила однієї країни не створювали вразливу ланку.

НАТО та уряди європейських країн також шукають способи залучити операторів цивільної інфраструктури й компанії з кібербезпеки до протидії гібридним загрозам.

Тож слова Рінкевичса варто сприймати як заклик визнати вже наявне протистояння — ще до того, як воно перетне поріг звичайної війни. Доступні дані вказують на тривалу ворожу активність і серйозні вразливості, але не підтверджують неминучого повномасштабного вторгнення. Головне завдання регіону — посилювати оборону та згуртованість Альянсу, не перетворюючи можливі сценарії, описані в розвідувальних оцінках, на твердження про гарантоване майбутнє.