Російська мережа баз для дронів масштабує удари по Україні та створює загрозу для НАТО

Загалом у мережі ідентифікували щонайменше 59 напрямних, приблизно 20 із них виявилися достатньо довгими для більших і новіших моделей «Герані». За повідомленнями, сім із 10 об’єктів уже були пов’язані з недавніми ударами по Києву. Це пов’язує будівництво баз із поточною російською повітряною кампанією, а не лише з потенційними майбутніми планами.

Показовий приклад — база біля Цимбулової в Орловській області. За супутниковими даними, дві її напрямні мають довжину близько 85 метрів. Ймовірно, їх адаптували для запуску реактивних дронів.

Чому розосереджені бази важливі для України

Більша кількість місць запуску дає Росії більше варіантів для підготовки атак і ускладнює українській стороні пошук та ураження пускової інфраструктури. Бази, розташовані ближче до України, також скорочують відстань польоту. Це дає змогу запускати більші хвилі дронів і змушує українську ППО одночасно реагувати на ширший та менш передбачуваний спектр загроз.

Практичний ефект був помітний під час нічної атаки 16–17 серпня. Повітряні сили ЗСУ повідомили, що Росія запустила 128 безпілотників типу Shahed, «Гербера» та дронів-імітаторів «Пародія» з напрямків Курська, Орла, Приморсько-Ахтарська та тимчасово окупованої частини Донецької області. Українські сили заявили про знешкодження 106 цілей, однак влучання зафіксували у 14 місцях.

Термін «знешкоджено» охоплює дрони, які збили або придушили засобами протиповітряної та радіоелектронної боротьби. Це не означає, що кожну загрозу знищили до того, як вона могла завдати шкоди. Тому наведені цифри демонструють і результативність української оборони, і складність повного відбиття масштабної комбінованої атаки.

Росія змінює не лише кількість, а й самі дрони

Москва нарощує не просто кількість пускових позицій для тих самих апаратів. Повідомлення свідчать про перехід до швидших реактивних дронів «Герань-4» і «Герань-5», які мають ускладнити перехоплення. За даними української розвідки, на які посилався Institute for the Study of War, Росія переорієнтовує виробництво на ці нові варіанти.

Інші повідомлення описують реактивний БпЛА БМ-35, якому приписують швидкість понад 350 км/год і дальність понад 200 км. Ці характеристики походять із російських заяв та українських оцінок, тому їх варто сприймати обережно — як заявлені параметри, а не як незалежно підтверджені технічні характеристики.

Загальний напрямок розвитку, однак, очевидний: Росія намагається підвищити швидкість дронів і ускладнити роботу українських літаків-перехоплювачів, гелікоптерів, безпілотників та наземних систем ППО. Використання дронів-імітаторів разом із ударними апаратами додає ще один спосіб виснажувати оборону.

Що означає твердження про загрозу НАТО

За повідомленнями, дальність нових варіантів «Герані» може зробити Варшаву та інші об’єкти НАТО теоретично досяжними з окремих виявлених баз. Отже, головне значення розслідування полягає не в тому, що удар по Варшаві чи країнах Балтії є неминучим, а в тому, що Росія створює інфраструктуру для потенційно ширшої регіональної ударної спроможності.

Цю різницю важливо зберігати. Наявність бази, заявлена максимальна дальність дрона та розташування цілі свідчать про потенційну можливість, але не про намір. Водночас для НАТО це створює нове завдання: за розосередженої мережі запуску зростає значення протиповітряної оборони, спостереження, раннього попередження та обміну розвідданими.

Окремо міністр оборони Литви попереджав про можливі російські провокації або атаки під чужим прапором із використанням дронів українського виробництва та ударами по критичній інфраструктурі в Балтійському регіоні. До таких попереджень слід ставитися серйозно, але вони не є доказом підготовки неминучого нападу Росії на НАТО.

Стратегічний висновок

Найчіткіший висновок із розслідування полягає в тому, що Росія інституціоналізує дронову війну. Поєднання нових баз, десятків пускових напрямних, більших реактивних конструкцій і подальшого виробництва вказує на тривалу модель кампанії, а не на окремі імпровізовані атаки.

Для України це означає більше місць запуску, які потрібно виявляти й контролювати, а також потенційно більші та швидші дронові нальоти. Для НАТО — зростання звичайної ударної спроможності Росії на східному фланзі Альянсу.

Наявні дані підтверджують занепокоєння через розширення російських можливостей. Але вони не дають підстав стверджувати, що нові бази доводять неминуче рішення Москви атакувати НАТО.