На сході Гренландії танення льоду створило нове місце живлення для китів

Східна Гренландія переживає масштабну зміну екологічного режиму. Через скорочення морського льоду та доступність прибережних вод улітку фінвали, горбаті кити й звичайні смугачі почали регулярно з’являтися там, де раніше їх майже не спостерігали. Дослідники описують нове сезонне місце живлення у відкритій воді, яке простягається щонайменше до 70° пн. ш.

Від крижаних вод до китової «їдальні»

Зміни пов’язані з двома взаємопов’язаними процесами: зменшенням кількості дрейфуючого морського льоду та потеплінням океану. Попереднє дослідження південно-східної Гренландії показало, що скорочення виносу льоду й зміни океанографічних умов уже позначилися на кількох рівнях прибережної харчової мережі. Нове дослідження китів пов’язує ці перетворення з появою великих скупчень вусатих китів, типових для північніших помірних вод.

Наслідок полягає не лише в тому, що до регіону можуть потрапити більше китів. Прибережні води, які раніше були недоступними через лід, тепер стали сезонною зоною живлення. Водночас зміни в поширенні кормових організмів — зокрема мойви та криля — роблять цю ділянку привабливою для мігруючих китів.

Горбаті кити показали, наскільки швидко все змінилося

Один із найвиразніших сигналів трансформації дають спостереження з суден. До 2006 року в цьому районі не зафіксували жодного горбатого кита. У 2007 році дослідники побачили сім тварин, а у 2024-му — понад 150.

Кити також годуються змішаними групами. За даними дослідження, фінвали, горбаті кити та звичайні смугачі регулярно збираються разом. У серпні 2025 року поблизу 69° пн. ш. спостерігали групу чисельністю до 50 вусатих китів.

Самі по собі такі спостереження не доводять, що кожен кит прибув до регіону з іншого місця: на кількість зафіксованих тварин можуть впливати помітність, переміщення китів і локальна доступність корму. Однак сукупність історичних суднових записів, аерофотозйомки, супутникового стеження та місцевих знань свідчить про істотну зміну у використанні цього регіону.

Скільки китів влітку відвідують Гренландське море?

Доступні звіти говорять про тисячі китів, які влітку прибувають до східної Гренландії. Одна з поширених оцінок — приблизно 4 000 горбатих китів і 6 000 фінвалів за сезон.

Щодо звичайних смугачів потрібна обережність. У деяких вторинних публікаціях фігурує оцінка у 6 000 тварин, тоді як наданий опис дослідження наводить нижчу цифру — близько 4 500. Оскільки доступні уривки джерел не дають змоги остаточно розв’язати цю розбіжність, 6 000 не варто подавати як беззаперечний результат первинного дослідження.

За оцінкою, наведеною в описі дослідження, разом кити споживають близько одного мільйона тонн корму приблизно за чотири місяці. Такий масштаб важливий не лише для розуміння поширення китів: велика концентрація хижаків може впливати на переміщення та доступність кормових організмів у всій сезонній харчовій мережі.

Чому зміни можуть допомогти одним видам і зашкодити іншим

Для горбатих китів і фінвалів нове доступне місце живлення може стати важливою перевагою. Обидва види сильно постраждали від промислового китобійного промислу, а розширення продуктивних літніх територій може підтримати їхні популяції, що відновлюються після історичної експлуатації.

Водночас така перебудова створює екологічні ризики. Види, пристосовані до життя поруч із морським льодом, зокрема нарвали, гренландські кити та кільчасті нерпи, можуть втрачати середовище існування в міру відступу льоду. Великі скупчення китів також можуть посилити попит на спільні кормові ресурси. Наявні дані дають підстави вважати такі наслідки перебудови харчової мережі ймовірними, але не встановлюють масштаб конкуренції та не доводять конкретного впливу на чисельність кожного з видів, залежних від льоду.

Що це означає для Арктики

Найважливіший висновок полягає в тому, що східна Гренландія переживає не просто незвичний сезон із великою кількістю китів. Різні типи даних вказують на перехід від холодної прибережної системи, домінованої льодом, до теплішої та відкритішої сезонної екосистеми.

Така трансформація створює нові можливості для мобільних видів, але водночас скорочує простір для тварин, залежних від стійкого морського льоду. Видовищні «китові бенкети» біля узбережжя Гренландії — це водночас помітний прояв змін в Арктиці й нагадування: виграш однієї групи може супроводжуватися серйозними втратами для інших.