Ринок житла Китаю не виходить із кризи: що показали липневі дані

Навіть найбільші міста не дали чіткого сигналу до відновлення

Пекін, Шанхай, Гуанчжоу та Шеньчжень — чотири міста так званої першої категорії — раніше були головним джерелом обережного оптимізму. У червні ціни на новобудови в них у середньому зросли на 0,1% за місяць, а ціни на житло на вторинному ринку — на 0,3%.

У липні цей імпульс зник: середня ціна нових квартир у чотирьох містах не змінилася, завершивши чотиримісячне відновлення. У Шанхаї та Шеньчжені ціни зросли на 0,2%, у Гуанчжоу — на 0,1%, тоді як у Пекіні впали на 0,3%.

Річна динаміка виглядала дещо краще, але залишалася нерівномірною. Новобудови в містах першої категорії подешевшали на 1,1% за рік, у 31 місті другої категорії — на 2,8%, а у 35 містах третьої категорії — на 4,2%.

Лише 17 із 70 міст зафіксували місячне зростання цін на нове житло. Така обмежена кількість позитивних результатів підтверджує загальну картину: локальні покращення, особливо у сильніших містах, поки не переросли в загальнонаціональне відновлення.

Чому липневе покращення не закріпилося

Аналітики називали серед причин слабшої активності екстремальну погоду, сезонні фактори та згасання ефекту державних заходів зі стимулювання споживання. На дані найбільших міст також могла вплинути незвично дощова літня погода.

Ці чинники частково пояснюють слабкість окремого місяця, але не усувають головної проблеми — тривалого дефіциту попиту. Ринок нерухомості переживає спад уже кілька років, а низька впевненість домогосподарств стримує купівлю житла. Забудовники, своєю чергою, не поспішають розширювати будівництво. Тому липневі цифри виглядають не просто як тимчасова пауза, а як чергова перевірка того, чи здатна державна підтримка створити стійкий попит.

Житлова криза — частина ширшої проблеми внутрішнього попиту

У липні слабші показники з’явилися і за межами нерухомості. Роздрібні продажі зросли лише на 0,6% у річному вимірі — проти 1,0% у червні та нижче за прогноз у 1,5% в опитуванні Reuters. Промислове виробництво збільшилося на 4,5%, сповільнившись із 5,3% у червні та не виправдавши прогнозу в 4,8%.

Інвестиційна активність також погіршилася: за перші сім місяців року обсяг інвестицій в основні фонди скоротився на 6,7%, тоді як за січень—червень падіння становило 5,7%.

У сукупності ці показники пояснюють, чому проблеми ринку житла виходять далеко за межі нерухомості. Зниження вартості житла та слабке будівництво одночасно тиснуть на добробут і впевненість домогосподарств, інвестиції забудовників та суміжний попит. Водночас мляве споживання ускладнює перехід економіки від моделі, що значною мірою спиралася на нерухомість.

«К-подібне» відновлення має чітку лінію розлому

Економісти описують відновлення Китаю як «К-подібне»: активність, пов’язана з експортом і виробництвом, залишається стійкішою, тоді як внутрішнє споживання, приватні інвестиції та житловий сектор слабшають.

Це не збалансоване відновлення. Сильніше виробництво та зростання експорту можуть підтримувати загальні темпи економіки, але автоматично не повертають упевненість споживачів і не оживляють ринок житла. Такий розрив також робить Китай залежнішим від зовнішнього попиту в умовах значних торговельних ризиків.

Чого вимагають від політики Пекіна

Заходи підтримки ринку житла та офіційні обіцянки стабілізувати сектор, схоже, допомогли дещо звузити річне падіння цін, особливо у великих містах. Офіційні коментарі називали липневі дані черговим свідченням стабілізації, тоді як інші оцінки наголошували: попит залишається надто слабким для широкого відновлення. Обидва висновки можуть бути правильними — темпи падіння справді сповільнюються в окремих районах, але сам ринок залишається крихким.

Складніший тест — це не самі ціни, а реальна активність. Прискорене скорочення продажів, інвестицій і початку нового будівництва свідчить, що стабілізація ще не повернула довіру до всього сектора нерухомості. Заходів, які лише сповільнюють падіння цін, може бути недостатньо, якщо домогосподарства непокояться щодо майбутньої вартості житла, доходів або завершення вже розпочатих проєктів.

Загальний економічний фон посилює тиск. У другому кварталі ВВП Китаю зріс на 4,3% у річному вимірі — проти 5,0% у першому кварталі — і не виправдав очікувань. Липневі дані про роздрібні продажі та промислове виробництво засвідчили подальше послаблення імпульсу.

Перед Пекіном стоїть непросте завдання: підтримати споживчий попит і впевненість населення, не повертаючись до боргової моделі будівельного буму, яка й спричинила дисбаланс на ринку. Липневі цифри показують, що найближчою метою залишається стабілізація. Доказів самодостатнього відновлення житлового сектора поки що недостатньо.