Білий дім оприлюднив доповідь «Велика транзитна афера»: 9 країн Латинської Америки названо хабами для обходу мит США

14 серпня 2026 року Білий дім оприлюднив доповідь під назвою «Велика транзитна афера» (The Great Transshipment Scam), в якій звинуватив понад 40 країн у створенні глобальної «тіньової транзитної мережі», що допомагає китайським експортерам незаконно обходити американські імпортні мита. Суть схеми — переправлення товарів через треті країни, де діють нижчі ставки мита для США, з подальшим приховуванням їхнього китайського походження . Доповідь, підготовлена радником Білого дому з питань торгівлі Пітером Наварро, оцінює щорічні втрати американського бюджету від недоотриманих мит у 19–26 мільярдів доларів .

Звіт примітний не лише масштабом звинувачень, а й тим, що до списку потрапили одразу дев'ять латиноамериканських країн, причому деякі з них нещодавно самі вживали заходів для обмеження китайського впливу у регіоні.

Дев'ять країн Латинської Америки у списку

Білий дім визначив дев'ять латиноамериканських держав як такі, що становлять високий ризик транзитного обходу мит: Мексика, Панама, Колумбія, Бразилія, Аргентина, Чилі, Перу, Коста-Рика та Еквадор . Вони приєдналися до глобального переліку, до якого входять такі великі торговельні партнери США, як Канада, Індія, Японія, Південна Корея, В'єтнам та країни Європейського Союзу .

Транзит (transshipment) — це практика переміщення товарів через проміжну країну перед ввезенням до США під іншим маркуванням країни походження, що дозволяє сплачувати нижчі мита, ніж при прямому імпорті з Китаю . За даними Білого дому, китайські експортери використовують перемаркування, перепакування, фальсифікацію рахунків-фактур, мінімальну обробку та неправдиві заяви про країну походження, щоб приховати справжнє походження товарів .

Парадокс: країни, які виступили проти Китаю

Найпримітнішою деталлю доповіді є те, що до списку потрапили Мексика, Панама та Колумбія — країни, які, за даними MSN, «протягом останнього року виступали проти китайських комерційних інтересів» . Іншими словами, навіть після того, як ці уряди вжили певних обмежувальних заходів щодо китайських інвестицій та комерційної активності в регіоні, Білий дім оцінив їх як значні канали для транзиту товарів з Китаю, що дозволяють уникати мит .

Це свідчить про те, наскільки глибоко китайські експортні маршрути вкорінені в логістичні мережі Латинської Америки, і що дипломатичні кроки проти інтересів Пекіна не обов'язково означають розрив транзитних коридорів.

Як працює транзит і скільки він коштує США

У доповіді пояснюється, що після запровадження США перших мит на китайські товари у 2018 році пряма частка Китаю в американському імпорті суттєво скоротилася. Однак імпорт з країн, ідентифікованих як транзитні, навпаки, зріс — і це, на думку авторів звіту, свідчить про переорієнтацію товаропотоків, а не про реальне перенесення виробництва .

Оцінка втрат у 19–26 млрд доларів ґрунтується на аналізі п'яти урядових і приватних досліджень щодо масштабів транзиту . Крім втрати митних надходжень, доповідь також оцінює, що практика транзиту коштує економіці США приблизно 450 000 робочих місць .

Товари, щодо яких буде доведено факт переорієнтації через треті країни для приховування китайського походження, вже зараз оподатковуються додатковим 40-відсотковим штрафним митом понад звичайні ставки . У доповіді попереджається, що митна служба США вже використовує штучний інтелект для виявлення порушень, і адміністрація Трампа має намір посилити контроль .

Ширший контекст: наслідки для торгівлі та Латинської Америки

Публікація доповіді відбувається на тлі загострення торговельної напруги між США та Китаєм. Внесення ключових латиноамериканських торговельних партнерів до списку створює додатковий тиск на їхні уряди — тепер вони змушені посилювати митний контроль і забезпечувати прозорість ланцюгів постачання. Для Мексики, Панами та Колумбії цей звіт може ускладнити переговори щодо торгівлі та інвестицій, оскільки вони опиняються перед викликом балансування відносин одночасно з Вашингтоном і Пекіном.

Повний текст доповіді на 25 сторінок, озаглавлений «Велика транзитна афера», оприлюднений Офісом торговельної та промислової політики Білого дому і містить перелік приблизно 40 країн Азії, Європи та Америки, які, на думку авторів, утворюють «тіньову транзитну мережу» .