Космічну структуру, яку прозвали «Котячим хвостом», уперше зафіксували у видимому світлі. Це вдалося зробити за допомогою телескопа «Габбл»: він виявив зоряне світло, розсіяне пилом у системі Бети Живописця. Раніше «Джеймс Вебб» побачив цю структуру в інфрачервоному діапазоні, де прилади фіксують тепло від пилу.
30
18
13
Дослідження очолив Арін Авсар з Університету Аризони. Команда об’єднала шість серій спостережень «Габбла», зроблених у період з 2012-го до 2025 року.
30
Чому «Габбл» і «Вебб» бачать хвіст по-різному
Телескопи досліджують пил різними способами: «Вебб» фіксує його теплове випромінювання в середньому інфрачервоному діапазоні, а спектрограф STIS на «Габблі» — видиме світло, розсіяне частинками пилу. Поєднання цих спостережень допомагає вивчати ту саму структуру у різних діапазонах.
1
2
8
На зображеннях «Габбла» хвіст здається коротшим, ніж на інфрачервоних знімках «Вебба». Що далі пил від зорі, то менше світла він відбиває — тому його важче помітити у видимому діапазоні.
20
Можливий слід зіткнення — але не його пряме спостереження
Одна з провідних версій полягає в тому, що пилова структура виникла після зіткнення великих тіл, можливо, розміром із Плутон. Університет Аризони описує її як можливі наслідки руйнування двох або кількох таких об’єктів на дрібні частинки. Це пояснення спирається на особливості побаченої структури: самого зіткнення астрономи не спостерігали.
13
15
Вуглецевмісний матеріал може пояснити, чому «Котячий хвіст» було складно виявити у видимому світлі: довгі ланцюги атомів вуглецю поглинають таке світло.
18 Водночас наявні дані не дають змоги впевнено встановити всі подробиці складу пилу чи його походження.
Вікно в еволюцію планетних систем
Бета Живописця розташована приблизно за 63 світлові роки від Землі. Її пиловий диск і відомі гігантські планети дають змогу досліджувати взаємодію планет із диском та зіткнення малих тіл — процеси, важливі для розуміння того, як змінюються молоді планетні системи.
18
5
Спостереження «Котячого хвоста» і у видимому, і в інфрачервоному світлі додають нові дані для такого вивчення. Самі по собі вони не доводять, які саме тіла зіткнулися, і не розкривають повної історії пилу. Натомість астрономи можуть порівнювати вигляд структури в різних діапазонах і точніше досліджувати її властивості.