Результати фази 1 дослідження COMPARE дають обнадійливий, але дуже ранній сигнал щодо застосування CD19 CAR-T-терапії при тяжкому ревматоїдному артриті (РА). Шестеро дорослих із активним ACPA-позитивним захворюванням, яке не піддавалося численним біологічним або таргетним препаратам, отримали лімфодеплетивну хіміотерапію, а потім одну інфузію мівокабтагену аутолейцелу — препарату, відомого як miv-cel або KYV-101. У всіх шести учасників активність хвороби суттєво знизилася, а троє на кінець описаного періоду спостереження більше не потребували ліків від РА.
1
Це важливий результат, оскільки учасники належали до надзвичайно складної для лікування групи. Водночас дослідження не доводить, що miv-cel виліковує ревматоїдний артрит, є безпечнішим за наявні методи або вже готовий замінити стандартну терапію виснаження В-клітин.
Як може працювати «перезавантаження» імунної системи
Miv-cel — це аутологічна, повністю людська CAR-T-терапія, спрямована проти CD19 — маркера на В-клітинах. Її мета полягає в тому, щоб видалити пов’язані з хворобою популяції В-клітин глибше, ніж це робить звичайна терапія, а потім дозволити імунній системі відновитися.
У повідомленій групі периферичні В-клітини після лікування були майже повністю виснажені. Коли вони почали повертатися, відновлені клітини переважно були наївними В-клітинами, а не просто відтворенням попереднього набору В-клітин. Дослідники вважають, що така картина узгоджується з гіпотезою «імунного перезавантаження»: потенційно патогенні В-клітини зникають, після чого імунна система формується заново з менш диференційованих клітин.
3
5
Дані про антитіла підтримують таке біологічне пояснення. Рівні ACPA — антитіл до цитрулінованих білків — та ізотипів ревматоїдного фактора суттєво знизилися: повідомлялося про медіанне падіння більш ніж на 90%, а в чотирьох учасників нормалізація ACPA зберігалася за оновленими даними.
3
35 Це узгоджується зі зменшенням активності процесів, пов’язаних із виробленням аутоантитіл, але ще не доводить, що зникнення антитіл надійно передбачає постійну клінічну ремісію.
Що сталося з активністю РА та потребою в ліках
У всіх шести учасників активність ревматоїдного артриту помітно знизилася: стало менше болючих і набряклих суглобів, а ознаки запалення суглобів послабилися.
1
36 В оновлених повідомленнях також зазначалося, що до 36-го тижня 66,6% учасників досягли відповіді ACR70. Однак цей відсоток означає лише чотирьох із шести пацієнтів, тому його не можна вважати остаточною оцінкою ефективності для ширшої популяції людей із РА.
8
36
Троє учасників наприкінці періоду спостереження не приймали препаратів від РА.
1 Це важливий сигнал на користь концепції одноразового лікування, однак дослідження було малим, відкритим і неконтрольованим. Без групи порівняння неможливо чітко відокремити ефект лімфодеплеції, самих CAR-T-клітин, змін у супутній терапії та природних коливань перебігу тяжкого РА.
Крім того, відповідь не обов’язково була однаковою або остаточною в усіх пацієнтів. Потрібне триваліше спостереження, щоб з’ясувати, як часто хвороба повертається, чи пов’язане відновлення В-клітин із рецидивом і чи можна безпечно повторно лікувати пацієнтів, у яких виник рецидив.
Ранні дані про безпеку обнадіюють, але не дають повної картини
У цій групі ранні результати щодо безпеки були сприятливими. Синдром вивільнення цитокінів (CRS) виникав, але мав лише легкий або помірний перебіг: в одному з повідомлень описано чотири випадки 1-го ступеня та два — 2-го ступеня.
5 У ранніх даних не зафіксували тяжкого CRS або синдрому нейротоксичності, пов’язаного з імунними ефекторними клітинами (ICANS).
3
38
Це заспокійливий, але не остаточний висновок. Шість пацієнтів — надто мало, щоб оцінити рідкісні, проте серйозні ускладнення. Якщо в шести людей не сталося випадків тяжкого CRS, спостережувана частота дорівнює нулю, але справжній ризик у більшій популяції все одно може мати клінічне значення.
Також така когорта не дає змоги належно оцінити віддалений ризик інфекцій, тривале виснаження В-клітин, низькі рівні імуноглобулінів, ослаблену відповідь на вакцинацію чи інші пізні наслідки. Загалом дослідження CAR-T-терапії вказують на інфекції як на важливу проблему після лікування.
21
Чому головним порівнянням стане ритуксимаб
Наступний етап COMPARE має порівняти miv-cel із ритуксимабом — усталеним препаратом, який виснажує В-клітини через мішень CD20. Дослідники оцінюватимуть не лише клінічну активність РА, а й глибину, склад і тривалість виснаження та відновлення В-клітин.
7
15
Таке порівняння важливе, оскільки ритуксимаб уже є релевантним орієнтиром для серопозитивного РА. Попередні дані свідчать, що серопозитивні пацієнти, зокрема ACPA-позитивні, зазвичай відповідають на ритуксимаб краще, ніж серонегативні.
29
31
Ключове питання полягає в тому, чи здатна CAR-T-терапія, спрямована на CD19, забезпечити глибшу або тривалішу ремісію, ніж терапія анти-CD20, і чи може вона повніше зменшити кількість аутоантитіл, пов’язаних із хворобою. Зареєстроване дослідження окремо передбачає оцінку сероконверсії ACPA — рівня ACPA нижче 20 мОд/мл на 16-му тижні.
32
Чи може сероконверсія ACPA прискорити схвалення
Поки що — ні. Сероконверсія ACPA може стати корисним біомаркером, якщо майбутні дослідження покажуть стабільний зв’язок між нормалізацією антитіл і клінічно значущим, тривалим поліпшенням стану при РА. Але сам по собі результат біомаркера в невеликому дослідженні на ранній стадії не створює прийнятного для FDA сурогатного показника й не є підставою для прискореного схвалення.
Фаза 1 COMPARE підтримує подальше вивчення miv-cel як потенційно одноразової терапії для «перезавантаження» В-клітин у людей з особливо резистентним ACPA-позитивним РА. Найточніший висновок наразі вузькіший: у шести пацієнтів терапія дала обнадійливий клінічний та імунологічний сигнал, але найважливіші для пацієнтів питання — тривалість ефекту, порівняльна користь, довгострокова імунна безпека та критерії відбору тих, хто відповість на лікування, — залишаються відкритими.