У статті, опублікованій онлайн у Nature 12 серпня 2026 року, команда представила однокаскадний перовскітний модуль площею 0,72 м² із сертифікованим ККД 22,0% за повною площею та стабільною потужністю 158,4 Вт. Процес поєднав 2 метоксиетанол, 1,3 діоксолан і диметилсульфоксид із вакуумною кристалізацією, після чого п...
ОпублікувавВідредаговано за допомогою GPT-5.6 LunaЗображення створено за допомогою GPT Image 1.5
Research answer

Create a landscape editorial hero image for this Studio Global article: What did the Nanjing University team led by Xiao Ke and Hairen Tan, working with Renshine, achieve in their Nature paper published online on. Article summary: The team demonstrated a commercially relevant, meter-scale single-junction perovskite module: a 0.72 m² module certified at 22.0% full-area efficiency and delivering 158.4 W steady-state output. It is a major scale-up re. Topic tags: general, education, general web, academic, user generated. Style: premium digital editorial illustration, source-backed research mood, clean composition, high detail, modern web publication hero. Use reference image context only for broad subject, composition, and topical grounding; do not copy the exact image. Avoid: logos, brand marks, copyrighted characters, real person likenesses, fake screenshots, UI text, readable text, water
Команда Нанкінського університету під керівництвом Сяо Ке та Хайженя Тан, яка працювала спільно з Renshine Solar, повідомила про важливий результат масштабування перовскітної фотоелектрики. У статті, опублікованій онлайн у журналі Nature 12 серпня 2026 року, дослідники описали однокаскадний модуль площею 0,72 м² із сертифікованим ККД 22,0% за повною площею та стабільною вихідною потужністю 158,4 Вт. 10
14
15
Цей результат важливий не лише через сам відсоток ефективності. Перовскітні елементи часто демонструють високі показники на невеликих лабораторних площах, однак перенесення технології на модулі розміром із побутову сонячну панель ускладнюється нерівномірним нанесенням шарів, дефектами та нестабільністю інтерфейсів.
Спочатку дослідники використали потрійну систему розчинників, до якої входили:
Її поєднали з вакуумною кристалізацією для формування перовскітної плівки. За даними Нанкінського університету, під час цього процесу на поверхні плівки самостійно утворювався шар, збагачений йодидом формамідинію (FAI), який описують як захисну основу. Після цього поверхню обробляли карбоксилатами свинцю — речовинами для пасивації дефектів. 1
Серед застосованих сполук згадується діолеат свинцю, або Pb(OA)₂. 5
6
Пасивація потрібна для зменшення кількості дефектів у матеріалі та на межі між перовскітом і сусідніми шарами, через які можуть втрачатися носії заряду. На невеликому фотоелементі рівномірно нанести такий шар відносно просто. На модулі площею майже квадратний метр це вже технологічне завдання.
Команда повідомила про два основні результати для модулів різного розміру:
Більший модуль продемонстрував 158,4 Вт стабільної електричної потужності за стандартних умов випробувань. 5
14
Тут важливо не змішувати два показники. Значення 24,0% розраховане для апертурної площі меншого модуля, тоді як 22,0% — для повної площі більшого. Це різні методики вимірювання, тому їх не варто порівнювати як абсолютно ідентичні величини.
У доступних описах роботи зазначається, що карбоксилати свинцю відрізняються від традиційних амонійних пасиваторів. Замість простого поверхневого покриття вони, як повідомляється, реагують із перовскітом і формують із ним хімічні зв’язки. Також заявлено покращення узгодження енергетичних рівнів на межі матеріалів, перенесення заряду та рівномірності обробки великої площі. 15
Така конструкція пояснює, чому метод може бути корисним для виробництва великих модулів: спочатку система розчинників і кристалізація формують підготовлену поверхню, а потім пасиватор стабілізує її та зменшує кількість дефектних ділянок.
Водночас надані уривки джерел не містять повного кількісного порівняння з амонійними галогенідними пасиваторами. Так само немає окремого повного набору результатів деградації за умов вологості, високої температури, безперервного освітлення та температурних циклів. Тому найнадійніше підтверджений висновок стосується продемонстрованих характеристик модуля, а не переваги технології за кожним можливим режимом старіння.
За повідомленнями про дослідження, модулі пройшли повні серії випробувань на надійність і безпеку IEC 61215 та IEC 61730. Для сонячної індустрії це важливий етап: він виходить за межі одноразового вимірювання ККД і стосується стандартизованої перевірки працездатності модулів. 1
9
Окремо повідомлялося, що після 2 200 годин відстеження точки максимальної потужності модулі зберегли 96% початкової ефективності. 4 Це свідчить про стабільність у тривалому тесті, але надані матеріали не дають змоги відтворити всі умови експерименту або напряму порівняти результат із кремнієвим модулем, випробуваним за ідентичним протоколом.
Деякі повідомлення про дослідження стверджують, що у великих наземних установках перовскітні модулі виробляли більше енергії на одиницю встановленої потужності, ніж розташовані поруч кремнієві модулі. 11
14
15
Однак наданий набір доказів не підтверджує детальне порівняння за березень—травень 2026 року для установки з 1 МВт перовскітних і 3,5 МВт кремнієвих модулів. Також немає повних помісячних показників генерації на одиницю потужності або кількісного аналізу того, як різниця залежала від температури й інтенсивності освітлення.
Обережний висновок такий: джерела повідомляють про польові дані на користь перовскітних модулів за питомою генерацією, але їх недостатньо, щоб перевірити повне помісячне порівняння та його зв’язок із погодними умовами.
Роботу найкраще сприймати як досягнення у створенні великоформатного модуля та інтеграції виробничого процесу. Її не можна автоматично прирівнювати до показників невеликих елементів, тандемних пристроїв або модулів, для яких ефективність розраховували за іншими площами.
Надані матеріали не підтверджують заявленого порівняння з попереднім результатом команди — перовскітним елементом із ККД 17,2%, про який повідомлялося в Science. Також вони не встановлюють достовірність заяви про сертифікований рекорд 28,04% для перовскітно-органічного тандема, який приписують Китайській академії наук. Ці твердження потребують окремої перевірки за повними первинними публікаціями.
Найважливіший підтверджений результат полягає в поєднанні системи розчинників 2-метоксиетанол / 1,3-діоксолан / DMSO, вакуумної кристалізації та пасивації карбоксилатами свинцю. Це дало змогу створити перовскітний модуль площею 0,72 м² із сертифікованим ККД 22,0% за повною площею та стабільною потужністю 158,4 Вт. Менший модуль досяг 24,0%, а модулі, за повідомленнями, пройшли випробування IEC 61215 і IEC 61730. 1
4
5
14
Отже, це помітний крок до практичних перовскітних модулів метрового масштабу. Водночас ширші заяви про перевагу в деградації, польовій генерації, впливі температури та освітлення, а також про попередні й тандемні рекорди потребують повного тексту статті та додаткових первинних даних.
Studio Global AI
This page includes a source-backed answer you can continue inside Studio Global.
У статті, опублікованій онлайн у Nature 12 серпня 2026 року, команда представила однокаскадний перовскітний модуль площею 0,72 м² із сертифікованим ККД 22,0% за повною площею та стабільною потужністю 158,4 Вт.
У статті, опублікованій онлайн у Nature 12 серпня 2026 року, команда представила однокаскадний перовскітний модуль площею 0,72 м² із сертифікованим ККД 22,0% за повною площею та стабільною потужністю 158,4 Вт. Процес поєднав 2 метоксиетанол, 1,3 діоксолан і диметилсульфоксид із вакуумною кристалізацією, після чого поверхню обробили карбоксилатами свинцю.
Менший модуль із апертурною площею 810 см² досяг сертифікованого ККД 24,0%, а після 2 200 годин відстеження точки максимальної потужності модулі зберегли 96% початкової ефективності.
У статті, опублікованій онлайн у Nature 12 серпня 2026 року, команда представила однокаскадний перовскітний модуль площею 0,72 м² із сертифікованим ККД 22,0% за повною площею та стабільною потужністю 158,4 Вт. Процес поєднав 2 метоксиетанол, 1,3 діоксолан і диметилсульфоксид із вакуумною кристалізацією, після чого п...
ОпублікувавВідредаговано за допомогою GPT-5.6 LunaЗображення створено за допомогою GPT Image 1.5
Research answer

Create a landscape editorial hero image for this Studio Global article: What did the Nanjing University team led by Xiao Ke and Hairen Tan, working with Renshine, achieve in their Nature paper published online on. Article summary: The team demonstrated a commercially relevant, meter-scale single-junction perovskite module: a 0.72 m² module certified at 22.0% full-area efficiency and delivering 158.4 W steady-state output. It is a major scale-up re. Topic tags: general, education, general web, academic, user generated. Style: premium digital editorial illustration, source-backed research mood, clean composition, high detail, modern web publication hero. Use reference image context only for broad subject, composition, and topical grounding; do not copy the exact image. Avoid: logos, brand marks, copyrighted characters, real person likenesses, fake screenshots, UI text, readable text, water
Команда Нанкінського університету під керівництвом Сяо Ке та Хайженя Тан, яка працювала спільно з Renshine Solar, повідомила про важливий результат масштабування перовскітної фотоелектрики. У статті, опублікованій онлайн у журналі Nature 12 серпня 2026 року, дослідники описали однокаскадний модуль площею 0,72 м² із сертифікованим ККД 22,0% за повною площею та стабільною вихідною потужністю 158,4 Вт. 10
14
15
Цей результат важливий не лише через сам відсоток ефективності. Перовскітні елементи часто демонструють високі показники на невеликих лабораторних площах, однак перенесення технології на модулі розміром із побутову сонячну панель ускладнюється нерівномірним нанесенням шарів, дефектами та нестабільністю інтерфейсів.
Спочатку дослідники використали потрійну систему розчинників, до якої входили:
Її поєднали з вакуумною кристалізацією для формування перовскітної плівки. За даними Нанкінського університету, під час цього процесу на поверхні плівки самостійно утворювався шар, збагачений йодидом формамідинію (FAI), який описують як захисну основу. Після цього поверхню обробляли карбоксилатами свинцю — речовинами для пасивації дефектів. 1
Серед застосованих сполук згадується діолеат свинцю, або Pb(OA)₂. 5
6
Пасивація потрібна для зменшення кількості дефектів у матеріалі та на межі між перовскітом і сусідніми шарами, через які можуть втрачатися носії заряду. На невеликому фотоелементі рівномірно нанести такий шар відносно просто. На модулі площею майже квадратний метр це вже технологічне завдання.
Команда повідомила про два основні результати для модулів різного розміру:
Більший модуль продемонстрував 158,4 Вт стабільної електричної потужності за стандартних умов випробувань. 5
14
Тут важливо не змішувати два показники. Значення 24,0% розраховане для апертурної площі меншого модуля, тоді як 22,0% — для повної площі більшого. Це різні методики вимірювання, тому їх не варто порівнювати як абсолютно ідентичні величини.
У доступних описах роботи зазначається, що карбоксилати свинцю відрізняються від традиційних амонійних пасиваторів. Замість простого поверхневого покриття вони, як повідомляється, реагують із перовскітом і формують із ним хімічні зв’язки. Також заявлено покращення узгодження енергетичних рівнів на межі матеріалів, перенесення заряду та рівномірності обробки великої площі. 15
Така конструкція пояснює, чому метод може бути корисним для виробництва великих модулів: спочатку система розчинників і кристалізація формують підготовлену поверхню, а потім пасиватор стабілізує її та зменшує кількість дефектних ділянок.
Водночас надані уривки джерел не містять повного кількісного порівняння з амонійними галогенідними пасиваторами. Так само немає окремого повного набору результатів деградації за умов вологості, високої температури, безперервного освітлення та температурних циклів. Тому найнадійніше підтверджений висновок стосується продемонстрованих характеристик модуля, а не переваги технології за кожним можливим режимом старіння.
За повідомленнями про дослідження, модулі пройшли повні серії випробувань на надійність і безпеку IEC 61215 та IEC 61730. Для сонячної індустрії це важливий етап: він виходить за межі одноразового вимірювання ККД і стосується стандартизованої перевірки працездатності модулів. 1
9
Окремо повідомлялося, що після 2 200 годин відстеження точки максимальної потужності модулі зберегли 96% початкової ефективності. 4 Це свідчить про стабільність у тривалому тесті, але надані матеріали не дають змоги відтворити всі умови експерименту або напряму порівняти результат із кремнієвим модулем, випробуваним за ідентичним протоколом.
Деякі повідомлення про дослідження стверджують, що у великих наземних установках перовскітні модулі виробляли більше енергії на одиницю встановленої потужності, ніж розташовані поруч кремнієві модулі. 11
14
15
Однак наданий набір доказів не підтверджує детальне порівняння за березень—травень 2026 року для установки з 1 МВт перовскітних і 3,5 МВт кремнієвих модулів. Також немає повних помісячних показників генерації на одиницю потужності або кількісного аналізу того, як різниця залежала від температури й інтенсивності освітлення.
Обережний висновок такий: джерела повідомляють про польові дані на користь перовскітних модулів за питомою генерацією, але їх недостатньо, щоб перевірити повне помісячне порівняння та його зв’язок із погодними умовами.
Роботу найкраще сприймати як досягнення у створенні великоформатного модуля та інтеграції виробничого процесу. Її не можна автоматично прирівнювати до показників невеликих елементів, тандемних пристроїв або модулів, для яких ефективність розраховували за іншими площами.
Надані матеріали не підтверджують заявленого порівняння з попереднім результатом команди — перовскітним елементом із ККД 17,2%, про який повідомлялося в Science. Також вони не встановлюють достовірність заяви про сертифікований рекорд 28,04% для перовскітно-органічного тандема, який приписують Китайській академії наук. Ці твердження потребують окремої перевірки за повними первинними публікаціями.
Найважливіший підтверджений результат полягає в поєднанні системи розчинників 2-метоксиетанол / 1,3-діоксолан / DMSO, вакуумної кристалізації та пасивації карбоксилатами свинцю. Це дало змогу створити перовскітний модуль площею 0,72 м² із сертифікованим ККД 22,0% за повною площею та стабільною потужністю 158,4 Вт. Менший модуль досяг 24,0%, а модулі, за повідомленнями, пройшли випробування IEC 61215 і IEC 61730. 1
4
5
14
Отже, це помітний крок до практичних перовскітних модулів метрового масштабу. Водночас ширші заяви про перевагу в деградації, польовій генерації, впливі температури та освітлення, а також про попередні й тандемні рекорди потребують повного тексту статті та додаткових первинних даних.
Studio Global AI
This page includes a source-backed answer you can continue inside Studio Global.
У статті, опублікованій онлайн у Nature 12 серпня 2026 року, команда представила однокаскадний перовскітний модуль площею 0,72 м² із сертифікованим ККД 22,0% за повною площею та стабільною потужністю 158,4 Вт.
У статті, опублікованій онлайн у Nature 12 серпня 2026 року, команда представила однокаскадний перовскітний модуль площею 0,72 м² із сертифікованим ККД 22,0% за повною площею та стабільною потужністю 158,4 Вт. Процес поєднав 2 метоксиетанол, 1,3 діоксолан і диметилсульфоксид із вакуумною кристалізацією, після чого поверхню обробили карбоксилатами свинцю.
Менший модуль із апертурною площею 810 см² досяг сертифікованого ККД 24,0%, а після 2 200 годин відстеження точки максимальної потужності модулі зберегли 96% початкової ефективності.