Чому попередні телескопи її не помітили: LID-1166 спочатку була зафіксована як джерело рентгенівського випромінювання в огляді Chandra COSMOS Legacy, але залишалася повністю невиявленою навіть на найглибших знімках космічного телескопа Hubble . Чорні діри поховані в щільному газі та пилу, які блокують видиме та ближнє інфрачервоне світло .

Інструмент JWST, який зробив відкриття: Команда під керівництвом Хьовон Су (Hyewon Suh) з NSF NOIRLab використала спектрограф ближнього інфрачервоного діапазону JWST (NIRSpec) . NIRSpec виявив два компактні джерела, що сяють, на відстані 4900 світлових років одне від одного, кожне з яких демонструє спектральні ознаки газу, що обертається з величезною швидкістю, — безсумнівні ознаки активних надмасивних чорних дір (активних ядер галактик, або АЯГ) . Співавтор дослідження Роберто Декарлі зазначив: «Цей крок у відкритті став можливим лише завдяки чудовим зображувальним та спектроскопічним можливостям JWST, і особливо його інструменту NIRSpec. Подібні спостереження із Землі були б надзвичайно складними через погану прозорість атмосфери на цих довжинах хвиль» .

Що додали дані ALMA: Атакамський великий міліметровий/субміліметровий масив (ALMA) виявив великі резервуари холодного газу, пов'язані з кожною з активних чорних дір . Декарлі зазначив, що це «вказує на те, що два АЯГ знаходяться в центрах двох галактик, які ось-ось зіллються». Наявність холодного газового галактичного середовища навколо кожної чорної діри допомогла виключити екзотичні альтернативні сценарії формування та підтвердила справжнє злиття багатих на газ галактик . Дослідження прийнято до публікації в журналі Nature Astronomy (препринт arXiv:2607.19491) .

Окреме відкриття: три активні чорні діри в одній галактиці

Одночасне дослідження під керівництвом Ганни Юблер (Hannah Übler) з Інституту позаземної фізики Макса Планка виявило три активні надмасивні чорні діри в одній галактиці J0148-4214 . Ця галактика знаходиться на відстані понад 12,5 мільярда світлових років від Землі (червоне зміщення z=5,0167), що відповідає приблизно 1,2 мільярда років після Великого вибуху .

Конфігурація тріо: Дві з чорних дір розташовані близько одна до одної в центрі галактики, розділені лише 620 світлових років у проекції, що свідчить про те, що вони на межі злиття. Третя чорна діра знаходиться далі, у зовнішній частині галактики, приблизно за 5500 світлових років від центру . Їхні маси варіюються від кількох мільйонів до приблизно 80 мільйонів мас Сонця .

Метод виявлення: Команда використала спектрограф NIRSpec JWST у режимі інтегрального поля (NIRSpec-IFS) — просторово розділену спектроскопію — для виявлення чорних дір за їхніми спектральними відбитками. Кожну було ідентифіковано за широкою емісією H-альфа (FWHM 430–2920 км/с) без відповідної забороненої лінії, що є чіткою ознакою газу, який обертається навколо масивної чорної діри .

Це перше свідчення існування трьох активних надмасивних чорних дір в одній галактиці в далекому Всесвіті . Юблер зазначила: «Це свідчить про те, що процеси в ранньому Всесвіті були ефективними у зближенні масивних чорних дір, створюючи передумови для злиття масивних чорних дір, яке ми очікуємо виявити за допомогою майбутніх обсерваторій гравітаційних хвиль» . Дослідження опубліковане в журналі Astronomy & Astrophysics в рамках проекту BlackTHUNDER .

Що означають ці відкриття

Разом ці два результати відкривають нове вікно в критичну фазу космічної історії. Вони показують, що надмасивні чорні діри не тільки існували, але й активно зливалися та зростали в багатих на газ середовищах менш ніж через 1,5 мільярда років після Великого вибуху. Здатність JWST бачити крізь пил — використовуючи інфрачервоне світло, яке не можуть проникнути коротші довжини хвиль — стала ключем до розкриття цих прихованих чорних дір. Як зазначає дослідження LID-1166, попередні телескопи, такі як Hubble, були сліпими до цих об'єктів, які оповиті тим самим газом і пилом, що їх живить .

Чому попередні телескопи її не помітили: LID-1166 спочатку була зафіксована як джерело рентгенівського випромінювання в огляді Chandra COSMOS Legacy, але залишалася повністю невиявленою навіть на найглибших знімках космічного телескопа Hubble . Чорні діри поховані в щільному газі та пилу, які блокують видиме та ближнє інфрачервоне світло .

Інструмент JWST, який зробив відкриття: Команда під керівництвом Хьовон Су (Hyewon Suh) з NSF NOIRLab використала спектрограф ближнього інфрачервоного діапазону JWST (NIRSpec) . NIRSpec виявив два компактні джерела, що сяють, на відстані 4900 світлових років одне від одного, кожне з яких демонструє спектральні ознаки газу, що обертається з величезною швидкістю, — безсумнівні ознаки активних надмасивних чорних дір (активних ядер галактик, або АЯГ) . Співавтор дослідження Роберто Декарлі зазначив: «Цей крок у відкритті став можливим лише завдяки чудовим зображувальним та спектроскопічним можливостям JWST, і особливо його інструменту NIRSpec. Подібні спостереження із Землі були б надзвичайно складними через погану прозорість атмосфери на цих довжинах хвиль» .

Що додали дані ALMA: Атакамський великий міліметровий/субміліметровий масив (ALMA) виявив великі резервуари холодного газу, пов'язані з кожною з активних чорних дір . Декарлі зазначив, що це «вказує на те, що два АЯГ знаходяться в центрах двох галактик, які ось-ось зіллються». Наявність холодного газового галактичного середовища навколо кожної чорної діри допомогла виключити екзотичні альтернативні сценарії формування та підтвердила справжнє злиття багатих на газ галактик . Дослідження прийнято до публікації в журналі Nature Astronomy (препринт arXiv:2607.19491) .

Окреме відкриття: три активні чорні діри в одній галактиці

Одночасне дослідження під керівництвом Ганни Юблер (Hannah Übler) з Інституту позаземної фізики Макса Планка виявило три активні надмасивні чорні діри в одній галактиці J0148-4214 . Ця галактика знаходиться на відстані понад 12,5 мільярда світлових років від Землі (червоне зміщення z=5,0167), що відповідає приблизно 1,2 мільярда років після Великого вибуху .

Конфігурація тріо: Дві з чорних дір розташовані близько одна до одної в центрі галактики, розділені лише 620 світлових років у проекції, що свідчить про те, що вони на межі злиття. Третя чорна діра знаходиться далі, у зовнішній частині галактики, приблизно за 5500 світлових років від центру . Їхні маси варіюються від кількох мільйонів до приблизно 80 мільйонів мас Сонця .

Метод виявлення: Команда використала спектрограф NIRSpec JWST у режимі інтегрального поля (NIRSpec-IFS) — просторово розділену спектроскопію — для виявлення чорних дір за їхніми спектральними відбитками. Кожну було ідентифіковано за широкою емісією H-альфа (FWHM 430–2920 км/с) без відповідної забороненої лінії, що є чіткою ознакою газу, який обертається навколо масивної чорної діри .

Це перше свідчення існування трьох активних надмасивних чорних дір в одній галактиці в далекому Всесвіті . Юблер зазначила: «Це свідчить про те, що процеси в ранньому Всесвіті були ефективними у зближенні масивних чорних дір, створюючи передумови для злиття масивних чорних дір, яке ми очікуємо виявити за допомогою майбутніх обсерваторій гравітаційних хвиль» . Дослідження опубліковане в журналі Astronomy & Astrophysics в рамках проекту BlackTHUNDER .

Що означають ці відкриття

Разом ці два результати відкривають нове вікно в критичну фазу космічної історії. Вони показують, що надмасивні чорні діри не тільки існували, але й активно зливалися та зростали в багатих на газ середовищах менш ніж через 1,5 мільярда років після Великого вибуху. Здатність JWST бачити крізь пил — використовуючи інфрачервоне світло, яке не можуть проникнути коротші довжини хвиль — стала ключем до розкриття цих прихованих чорних дір. Як зазначає дослідження LID-1166, попередні телескопи, такі як Hubble, були сліпими до цих об'єктів, які оповиті тим самим газом і пилом, що їх живить .