Ніколай Младенов представив згоду ХАМАСу на дорожню карту припинення вогню в Газі від 30 липня як потенційно історичний прорив — але не як завершену капітуляцію. За 15-пунктовою рамкою ХАМАС та інші палестинські збройні угруповання погодилися в принципі відмовитися від зброї та передати цивільні й безпекові повноваження перехідній адміністрації.
1
6
13
Ця різниця принципова: угода створила механізм для майбутньої реалізації, однак зброю ще не передали, а передбачений процес так і не стартував.
9
Що передбачає дорожня карта
План має сформувати в Газі єдину систему управління та покласти край військовому, поліцейському й адміністративному контролю ХАМАСу. Його ключовий принцип сформульований як «одна влада, один закон і одна зброя». Перехідним органом має стати Національний комітет з управління Газою — адміністрація, визнана в межах запропонованої міжнародної конструкції.
2
12
Роззброєння планують проводити поетапно, а не одномоментно. Дорожня карта пов’язує прогрес у вилученні та виведенні зброї з експлуатації із зустрічними кроками Ізраїлю, зокрема з відведенням його сил із Гази. Кожен етап має перевіряти комітет із представників держав-посередниць, перш ніж сторони перейдуть до наступної фази.
2
11
14
15
Саме тому Младенов застеріг, що Газу «неможливо роззброїти за два тижні». За його словами, йдеться про поетапний процес із перевіркою та взаємними зобов’язаннями, а не про односторонню капітуляцію за одну ніч.
10
Чому реалізація зупинилася
Головна проблема — черговість кроків і брак довіри. Дорожня карта передбачає поетапне роззброєння одночасно з ізраїльським відведенням, тоді як заявлена позиція Ізраїлю полягає в тому, що ХАМАС спочатку має бути повністю роззброєний, а його військова інфраструктура — демонтована.
5
Заступниця посла Ізраїлю при ООН Ноа Фурман заявила Раді Безпеки, що «спочатку має відбутися роззброєння». Вона звинуватила ХАМАС у відновленні військового потенціалу та порушенні режиму припинення вогню, наголосивши, що організацію слід оцінювати за її діями.
5
Младенов, зі свого боку, попередив, що тривалі ізраїльські удари ставлять під загрозу саму рамку припинення вогню. Він також розкритикував обмеження, які, за повідомленнями, ускладнюють доставку гуманітарної допомоги та матеріалів для облаштування укриттів. Наявні джерела підтверджують ширші гуманітарні побоювання, але не дають змоги незалежно підтвердити кожну конкретну зустріч, дедлайн чи політичне пояснення, згадані у вихідному запиті.
6
9
20
Тож згода ХАМАСу залишається політичним зобов’язанням, а не фактичною передачею зброї. Передбачений 14-денний період, протягом якого сторони мали узгодити графік поетапного роззброєння та ізраїльського відведення, досі не розпочався.
9
Попередження Младенова про можливий провал
Младенов заявив, що подальше насильство може підштовхнути Газу до «точки неповернення» — і в разі провалу плану припинення вогню там може не залишитися нічого для відбудови.
6
17
Він також попередив Раду Безпеки ООН, що Газа «більше не переживе ще однієї катастрофи». Це перетворює проблему зупиненого виконання угоди не лише на політичну, а й на гуманітарну кризу: без дієвого припинення вогню не можуть запрацювати положення про відновлення та нову систему управління.
8
10
Яку роль має відіграти міжнародний контингент
Дорожня карта передбачає створення Міжнародних сил стабілізації, які допомагатимуть контролювати процес виведення зброї з експлуатації. Їхнє розгортання має відбутися лише за достатньо спокійної ситуації на місцях — це не негайна заміна домовленості між Ізраїлем і ХАМАСом.
5
8
Посол США при ООН Майк Волтц заявив Раді Безпеки, що військовослужбовці та персонал країн-партнерів мають прибути для підтримання миру, хоча Вашингтон хотів би швидшого розгортання. За повідомленнями про його виступ, Уганда, Марокко та Казахстан запропонували тисячі військових.
23
Однак міжнародні сили не усувають головної суперечки. Ізраїль і далі наполягає, що роззброєння має передувати відведенню, тоді як дорожня карта побудована на взаємних і перевірених кроках обох сторін. Поки цю проблему черговості не вирішено, роль і розгортання контингенту залишаються залежними від умов, яких ще не створили.
5
14
Висновок
Послання Младенова було обережно оптимістичним, але прямим: згода ХАМАСу від 30 липня відкрила безпрецедентну можливість для роззброєння та переходу до цивільного управління, проте не завершила жоден із цих процесів.
1
6
Виконання плану застопорилося, оскільки сторони не можуть погодити, що має відбутися першим. Водночас жодна з них не виконала своїх зобов’язань повністю, а тривале насильство руйнує умови, необхідні для перевірки домовленостей і відведення військ. Дорожня карта все ще може стати шляхом уперед, але її майбутнє залежить від того, чи вдасться перетворити політичну заяву на контрольований і перевірений процес до нового обвалу перемир’я.