«Габбл» показав гігантську зоряну бульбашку в туманності N44

Космічний телескоп «Габбл» показав, як масивні зорі одночасно руйнують і створюють умови для появи нових світил. У центрі туманності N44 видно величезну порожнину — надбульбашку, — а навколо неї лежить яскрава щільна оболонка з газу й пилу. Це наочний приклад так званого зоряного зворотного зв’язку: зорі змінюють хмару, з якої самі колись утворилися. 217

Де розташована N44

N44, також відома як LHA 120-N44, — туманність активного зореутворення у Великій Магеллановій Хмарі, сусідній із Чумацьким Шляхом галактиці. Вона розташована в сузір’ї Золотої Риби приблизно за 160 000 світлових років від Землі. 17

Найпомітніша деталь на знімку — центральна надбульбашка розміром орієнтовно 210 × 140 світлових років. 217

Як утворилася надбульбашка

Її «видули» яскраві масивні зорі в центральній частині N44. Потужні потоки частинок — зоряні вітри — а згодом і вибухи наднових виштовхнули значну частину газу, з якого ці зорі народилися. 2

Та речовина не зникла безслідно: вона накопичилася довкола порожнини, утворивши щільну пилову оболонку. Ультрафіолетове випромінювання масивних зір збуджує цей газ, тому він світиться на зображенні «Габбла». 17

Отже, N44 одночасно демонструє два наслідки впливу масивних зір:

• розчищення: зоряні вітри та наднові виганяють і збурюють газ поблизу зоряного скупчення;
• стискання: виметена речовина може збиратися у щільну оболонку, де складаються умови для наступних епізодів зореутворення. 217

Руйнування, що може вести до народження зір

У N44 процеси руйнування і творення невіддільні. Випромінювання, вітри та вибухи в центральному скупченні докорінно перебудовують туманність. Водночас оболонка навколо надбульбашки — не просто космічне «сміття»: її стиснений газ є частиною активного середовища, де формуються зорі. 17

Саме тому такі об’єкти важливі для астрономів: вони дають змогу досліджувати, як молоді масивні зорі впливають на газові хмари, що їх породили, і на матеріал для майбутніх поколінь зір.

Майже пів мільйона зір у програмі №14689

Дані для зображення отримано в межах програми спостережень «Габбла» №14689, якою керував головний дослідник Д. Гулієрміс. Огляд N44 дозволив каталогізувати майже пів мільйона зір у скупченні, а також об’єкти переднього плану, що випадково лежать на тій самій лінії зору. 1

Близько 30 000 з каталогізованих об’єктів — це передголовнопослідовні зорі. Це молоді зорі, у ядрах яких ще не розпочався синтез гелію з водню. 1

Завдяки високій чутливості й роздільній здатності «Габбл» зміг розрізнити багато тьмяних молодих зір навіть у щільно заселеній ділянці неба. 1 Такий перепис зоряного населення допомагає досліджувати різні етапи зоряного народження — від наймолодших об’єктів до зір, які наближаються до головної послідовності.

Менша бульбашка в межах комплексу

У складі N44 є і менша міжзоряна бульбашка — N44F. На більш ранньому крупному плані «Габбл» показав її як газову порожнину, сформовану зоряним вітром та інтенсивним ультрафіолетовим випромінюванням молодої гарячої зорі. 27

Це допомагає побачити масштаб явища: одна масивна зоря може вирізати локальну бульбашку, а група таких зір разом із надновими здатна створити значно більшу надбульбашку в центрі N44.

Новий знімок — не лише ефектний космічний пейзаж. Це кадр безперервного циклу, в якому масивні зорі очищують простір від газу, підсвічують і стискають навколишню туманність та допомагають сформувати передумови для народження наступного покоління зір. 1217