«На чиєму вони боці?» Марта Костюк жорстко пройшлася по мовчанню російських тенісистів після історичної перемоги на Ролан Гаррос

На корті Філіпа Шатріє, де мало б панувати свято тенісу, важким тягарем зависла тінь війни. Лише кілька годин тому нова хвиля російських ракетних ударів сколихнула Київ, а Марта Костюк вже виходила на безпрецедентний для українського тенісу матч — чвертьфінал Великого шолома проти Еліни Світоліної. Здобувши вольову перемогу 6:3, 2:6, 6:2, Костюк стала першою українкою в історії, яка вийшла до півфіналу Ролан Гаррос, і одразу перетворила свою прес-конференцію на трибуну, з якої пролунала нищівна критика мовчання її російських колег .

«Вони чітко показали, на чиєму вони боці»

Для Костюк терпець увірвався давно. Спілкуючись із журналістами після матчу, вона відкинула думку, що російські спортсмени просто намагаються не виходити за рамки своєї професії.

«Для мене це вже не розчарування, — цитують її численні джерела. — Вони всі дорослі люди. У них є телефони, у них є Instagram, у них є все. За чотири роки вони дуже чітко показали, на чиєму вони боці» .

23-річна спортсменка, яка від початку повномасштабного вторгнення є однією з найгучніших і найпослідовніших критиків війни в тенісному турі, методично розбила типовий аргумент, що російським та білоруським атлетам може загрожувати покарання вдома за висловлення своєї позиції. Костюк навела приклад Дар’ї Касаткіної — російської тенісистки, яка публічно виступила проти війни та здійснила камінг-аут, попри репресивні закони в Росії. Вона також зауважила, що чимало російських гравців узагалі не живуть у Росії, тож аргумент про можливі наслідки не витримує жодної критики .

Її виступ вийшов за межі звичайної фрустрації й перетворився на прямий моральний виклик. «Коли твоя країна вбиває інших людей...» — почала вона, пояснюючи, що нейтралітет у цій ситуації є неприйнятним. Саме мовчання, на її переконання, вже є красномовною заявою .

Емоційна перемога під знаком повітряної тривоги

Драматизм слів Костюк був підсилений контекстом, у якому вона грала. Її чвертьфінал проти Світоліної відбувся 2 червня, після того, що вона описала як чергову ніч російських атак на українські міста . І в інтерв'ю на корті, і пізніше в залі для преси, Костюк присвятила свою перемогу «українському народові та його незламності» .

«У нас була дуже важка ніч», — зізналася Костюк пресі, пояснюючи, чому вона не може відокремити спорт від реальності своєї батьківщини, яку нещадно бомбардують. Вона довго і відверто говорила про нічні обстріли; у її голосі відчувалася та специфічна втома людини, яка змушена відстежувати сповіщення про ракетну небезпеку паралельно з тенісними рахунками .

Сам матч був напруженим і фізично виснажливим протистоянням із гравчинею, яку Костюк вважає своєю наставницею. Світоліна, сіяна під сьомим номером, зуміла нав’язати боротьбу й виграла другий сет 6:2, але Костюк повернула контроль у вирішальній партії. Питання рукостискання — а точніше, його відсутності — не було проблемою в цьому суто українському двобої. Однак усталений протокол, якого Костюк дотримується з початку війни під час зустрічей із представниками Росії чи Білорусі, неможливо було ігнорувати напередодні наступного раунду .

Півфінальна дуель із Міррою Андреєвою

У півфіналі на Костюк чекає протистояння, яке приверне увагу всього світу далеко за межами тенісу: її суперницею стане 18-річна російська вундеркіндка Мірра Андреєва. Андреєва впевнено розгромила румунку Сорану Кирстю з рахунком 6:0, 6:3, що створило ґрунт для російсько-українського матчу, переповненого політичним підтекстом .

Хоча Андреєва була ще дитиною, коли почався конфлікт, і здебільшого уникала політичних заяв, гострі коментарі Костюк щодо мовчання росіян кидають довгу тінь на цей майбутній поєдинок. Після чотирьох років війни Костюк чітко дала зрозуміти, що розглядає національність суперниці не як збіг обставин, а як сферу особистої відповідальності.

Чому виступ Костюк — історичний

Якщо відкинути геополітичну драму, гра Костюк була просто феноменальною. Її перемога над Світоліною дозволила їй збільшити свій рекорд на ґрунті в сезоні 2026 року до бездоганних 17–0, закріпивши за нею статус найкращої гравчині туру на цьому покритті . Сам по собі повністю український чвертьфінал був історичним: перший подібний випадок на турнірах Великого шолома у Відкритій ері .

Представляти Україну, за словами Костюк, означає змагатися за щось значно більше, ніж трофей. «Я граю за щось більше, ніж я сама», — пояснила вона, підкреслюючи емоційну вагу ролі прапороносиці для нації у стані війни . Готуючись до найважливішого матчу в кар’єрі, цей тягар залишається для неї одночасно і мотивацією, і випробуванням.