За повідомленнями, оприлюдненими 22–23 серпня 2026 року, головний сефардський рабин Ізраїлю Давид Йосеф зробив низку заяв про палестинську ідентичність, територіальні права та майбутнє Гази. Йому приписують заперечення існування палестинського народу, відмову палестинцям у правах, претензії на Газу та міста Західного берега, а також підтримку знищення Гази й повернення туди єврейських поселенців.
1
3
5
Що саме, за повідомленнями, сказав Йосеф
У доступних публікаціях зазначається, що рабин заявив: «палестинського народу не існує», а палестинці «не мають прав». Також йому приписують твердження, що Газа, Наблус і Дженін належать Ізраїлю або євреям. Таким чином він відкинув як палестинську національну ідентичність, так і претензії палестинців на територіальні права.
1
5
Інші матеріали наводять ще пряміші слова про Газу — зокрема фразу «Газа — наша» та заяву про те, що євреї повернуться туди. За одним із повідомлень, під час візиту до музею Йосеф пов’язав знищення Гази й майбутнє повернення євреїв із підпалом або оскверненням синагог у колишньому поселенському блоці Гуш-Катіф.
4
14
Ці висловлювання є заявами, переданими медіа, та політико-релігійними претензіями. Вони не є встановленими фактами щодо суверенітету над цими територіями або прав людей, які там живуть.
Чому посада рабина має значення
Давид Йосеф — головний сефардський рабин Ізраїлю, відомий також як Рішон-ле-Ціон. Його обрали на цю посаду у 2024 році; він належить до найвпливовіших релігійних авторитетів країни.
19
Тому його слова мають більшу вагу, ніж висловлювання приватного священнослужителя без офіційного статусу: вони надають релігійної та інституційної видимості максималістським територіальним вимогам. Водночас посада не означає, що ці заяви відображають політику уряду Ізраїлю або змінюють умови будь-якої угоди про припинення вогню.
Чому важливим було місце виступу
Музей Гуш-Катіф у Єрусалимі пов’язаний із колишнім блоком ізраїльських поселень у Газі, який Ізраїль евакуював у межах роз’єднання 2005 року. Візит Йосефа, за повідомленнями, був приурочений до роковин підпалу синагог Гуш-Катіфа після виходу Ізраїлю з цього району.
4
18
Цей контекст пояснює, чому заклик до повернення євреїв у Газу прозвучав особливо гостро. Йшлося не лише про абстрактні богословські погляди чи історичну географію, а про виступ у місці, присвяченому громадам, які були виселені з Гази.
На тлі крихкого перемир’я
Промова пролунала в момент, коли посередники намагалися просунутися до реалізації крихкого перемир’я в Газі та його наступного етапу. Єгипет, Катар і Туреччина засудили відновлення ізраїльських ударів, заявивши, що ескалація підриває регіональні та міжнародні зусилля у критичний момент.
31
32
41
46
У ширшому переговорному процесі також брали участь Сполучені Штати. За повідомленнями, Єгипет, Катар, Туреччина та США працювали над механізмами виконання домовленостей про перемир’я та подальшим просуванням переговорів.
33
36
43
Йосеф не був учасником цих переговорів, тому його виступ формально не змінив умов угоди. Однак риторика на підтримку знищення, територіального розширення та переселення може посилити побоювання, що впливові ізраїльські діячі виступають за постійний контроль над територіями, а не за відведення військ, відбудову Гази та узгоджене припинення бойових дій. Це оцінка можливого політичного ефекту заяв, а не доказ того, що вони змінили позицію посередників.
Реакція Ради з американо-ісламських відносин
Рада з американо-ісламських відносин (CAIR) засудила заяви як «сповнену ненависті» риторику. Організація заявила, що заперечення існування та базових прав цілого народу дегуманізує палестинців і сприяє формуванню ідеологічного середовища, у якому масове насильство можуть нормалізувати або виправдовувати.
3
30
CAIR також закликала США відреагувати. Ця позиція відповідає ширшій критиці організацією американської військової підтримки Ізраїлю. Водночас надані джерела підтверджують саме засудження заяв і заклик до Вашингтона, але не свідчать про подальшу зміну політики США, безпосередньо спричинену словами Йосефа.
3
Що відомо про міжнародну реакцію
Заяви широко поширювалися в палестинських, регіональних і правозахисних медіа, а відео та дописи в соціальних мережах повторювали наведені цитати.
5
11
12
15
Водночас доступні матеріали не містять даних про масштабну офіційну заяву саме щодо виступу Йосефа з боку уряду США, ООН, Єгипту, Катару, Туреччини або провідних європейських урядів. Відсутність задокументованої реакції не варто трактувати як схвалення. Однак вона підкреслює різницю між впливовою публічною риторикою високопоставленого релігійного діяча та юридично обов’язковим рішенням уряду Ізраїлю чи посередників у переговорах про перемир’я.