Google повідомила, що прототип Project Suncatcher передав із орбіти свою першу відповідь, згенеровану штучним інтелектом. Під час сеансу зв’язку із наземною станцією інженери надіслали запит бортовій моделі Gemma 4, запущеній на TPU серверного класу. Коли супутник пролітав над Шпіцбергеном, Норвегія, відповідь передали назад на Землю. Google назвала це раннім етапом на кшталт «Hello World» у дослідженні обчислень для ШІ в космосі — а не запуском готового орбітального дата-центру.
1
4
Хайку з орбіти — і наступні запити
Команда попросила Gemma 4 написати хайку від імені TPU, що обертається навколо Землі. Ось відповідь, яку опублікувало видання The Verge:
Blue marble below
Data streams in silent grace
Starlight feeds my core.
4
Українською це можна передати так:
Внизу — блакитна куля,
Потоки даних тихо плинуть,
Зоряне світло живить мене.
Google також розповіла про випробування із космічними лімериками та запитами щодо телеметрії — даних про роботу бортових систем. У доступних повідомленнях немає самих лімериків чи показників телеметрії, тож докладно описати ці результати наразі не можна.
4
Що саме довів тест
Важливим став повний цикл обміну: запит надіслали із Землі, бортова модель згенерувала відповідь, а супутник передав її назад. Це демонстрація запуску моделі для виконання запиту на орбіті. Вона не доводить, що супутник навчав модель у космосі або що там уже можна підтримувати безперервну роботу дата-центру.
1
2
У дописі від 30 жовтня Google зазначила, що прототип запустили 1 жовтня в межах довгострокового дослідження можливості живити обчислення для ШІ в космосі. За деякими повідомленнями, на борту є чотири TPU, однак наявного живлення вистачає лише для роботи одного чипа за раз — приблизно 20 хвилин. Ці відомості про апаратуру й режим роботи походять із вторинних джерел, а не з короткого опису Google про хайку.
1
6
21
Які інженерні питання ще попереду
Запуск короткого запиту — це початкова демонстрація, а не перевірка тривалої роботи за всіх умов, важливих для обчислень на орбіті. Google описує Project Suncatcher як дослідження того, чи може інфраструктура машинного навчання працювати в космосі. Серед завдань — з’ясувати, як апаратура витримує радіацію та як відводити тепло у вакуумі.
37
Наступними етапами, за повідомленнями, мають стати подальші випробування на радіаційне й теплове навантаження. Доступні джерела не повідомляють про конкретні результати цих тестів і не дають змоги визначити, наскільки надійно апаратура працюватиме впродовж тривалого часу.
31
33
Поки що висновок стриманий: Project Suncatcher показав, що бортова модель може отримати запит на орбіті, сформувати відповідь і передати її на Землю. Чи вдасться перетворити цей невеликий успіх на корисні й надійні обчислення в космосі — відкрите інженерне питання.