Проблемою для регулятора була не сама вимога запитувати дозвіл, а нерівність у шляху отримання згоди:
Отже, питання стосувалося не базового принципу «запитати користувача про дозвіл на відстеження», а дизайну та нерівного застосування системи приватності.
Юридично обов’язкові зобов’язання передбачають зміни як у дизайні запитів, так і в тому, як розробники можуть їх подавати.
Apple переробить спливне вікно ATT, яке показують сторонні застосунки. Його формулювання, вигляд і візуальні елементи не повинні відмовляти користувачів від надання згоди. Мета зобов’язань — зробити запит стороннього застосунку значно подібнішим до запиту самої Apple.
Зокрема, у запитах не має бути слів, символів чи інших елементів оформлення, які схиляють користувача до певного варіанта відповіді.
Розробники зможуть гнучкіше поєднувати запит Apple на дозвіл відстеження з іншими запитами згоди, передбаченими правилами захисту даних. Це має зменшити зайвий «подвійний бар’єр», коли користувачеві доводиться окремо реагувати на кілька послідовних запитів.
Apple має впровадити зміни протягом чотирьох місяців після офіційного вручення рішення. Незалежний довірений наглядач контролюватиме виконання зобов’язань упродовж семи років.
Хоча розслідування проводив німецький антимонопольний орган, погоджені зобов’язання поширюватимуться майже на весь Європейський Союз, а не лише на користувачів у Німеччині.
Це робить домовленість важливою для розробників застосунків і мобільного рекламного бізнесу по всій Європі. Зміна форми запиту може вплинути на те, чи дозволять користувачі використовувати дані для таргетованої реклами, а також наскільки легко розробники зможуть узгоджувати системний запит Apple з іншими повідомленнями про приватність.
Домовленість не скасовує основну вимогу отримувати згоду. Сторонні розробники й надалі повинні будуть питати дозвіл користувача перед відповідними видами відстеження між різними компаніями.
Змінюється передусім конкурентна нейтральність процедури: Apple має зробити процес отримання згоди для власних сервісів і конкуруючих застосунків більш зіставним та відмовитися від дизайну, який підштовхує до конкретної відповіді. Тобто йдеться про механіку та подачу запиту, а не про скасування захисту приватності.
Німецька домовленість є частиною ширшої європейської суперечки: чи може платформа встановлювати для конкурентів суворіші вимоги щодо згоди на використання даних, ніж для власних сервісів.
У березні 2025 року французький антимонопольний регулятор оштрафував Apple на 150 млн євро через застосування ATT, вирішивши, що спосіб роботи функції міг зашкодити конкуренції на ринку мобільної реклами. Французький орган наголосив, що сама мета ATT не була головною проблемою — претензії стосувалися реалізації системи.
Згодом італійський регулятор з питань конкуренції наклав на Apple штраф у розмірі 98,6 млн євро. Він дійшов висновку, що політика ATT обмежувала конкуренцію в App Store, а Apple використовувала своє домінівне становище.
У сукупності з німецькими зобов’язаннями ці рішення формують дедалі чіткіший підхід європейських регуляторів: інструменти захисту приватності можуть бути легітимними, але домінівна платформа ризикує опинитися під антимонопольним контролем, якщо її правила створюють для конкурентів більший тягар отримання згоди, ніж для власних сервісів.
Це також пояснює претензії рекламного бізнесу та великих розробників, зокрема Meta, які зацікавлені в точніших даних для вимірювання ефективності й показу таргетованої реклами. Водночас надані матеріали підтверджують ширшу конкурентну проблему, але не дають достатніх підстав стверджувати про конкретну актуальну вимогу Meta поза межами цієї загальної позиції.